Структурне розчленування платформ

В межах платформ територія в плані рельєфу може бути рівниною, породи осадового чохла зберігають майже горизонтальне залягання, але разом з тим виділяють позитивні і від"ємні структури; належність до певної категорії залежить від положення фундаменту.

Позитивні структури характеризуються зонами, де складчастий фундамент зазнав підняття; такими структурами є щити, антеклізи, склепіння, вали тощо. Від"ємні структури характеризуються зануреним фундаментом; такими структурами є плити, синеклізи, мульди, авлакогени.

Щити - обширні ізометричні області древніх платформ, де на поверхню виходять породи кристалічного фундаменту (Український кристалічний щит), а осадовий чохол відсутній, чи має локальний розвиток і товщину. Ці області платформ зазнавали переважного підняття, внаслідок чого осадовий чохол зазнав повного розмиву.

Антеклізи - ділянки похилого підняття фундаменту з малопотужним (до 1,5-1 км) осадовим чохлом; на Воронезькій антеклізі товщина осадового чохла над кристалічним фундаментом в окремих ділянка не перевищує 0,5 м. Площа антекліз становить сотні квадратних кілометрів.

Склепіння - ділянки підняття фундаменту майже ізометричної форми площею у десятки квадратних кілометрів. На відміну від антекліз, де кути нахилу не перевищують перших десятків градусів, для склепінь характерні кути нахилу більше 30º.

Вали - вузькі (10-50 км) але довгі (до 200-300 км) ланцюги локальних піднять. Складні вали складаються з декількох паралельних ланцюгів.

Плити - обширні області платформ, фундамент яких, повністю, або майже повністю вкритий осадовим чохлом. На поверхню фундамент виходить тільки на окремих підняттях; такі ділянки виходу називаються масивами. Наявність чохла в межах плит свідчить про тривале і стійке прогинання земної кори.

Синеклізи - обширні за площею (сотні тисяч км²) від"ємні платформні структури, які характеризуються похилим (до 25º) нахилом шарів на крилах. В межах синекліз розвивається найбільш потужний осадовий чохол, що сягає в середньому 5-6 км. Відомо, що у найглибшій депресії в світі - Прикаспійській синеклізі, фундамент занурений на глибину близько 17 км.

Мульди - від"ємні платформні структури ізометричної форми, які відрізняються від синекліз більшою крутизною падіння крил і меншою площею (десятки тисяч км²). Аналогічні до мульд за площею структури - западини, характеризуються лінійністю.

Авлакогени - крупні вузькі лінійні западини на платформах, що обмежені крупними розломами і супроводжуються довготривалим в часі опусканням фундаменту та утворенням потужної товщі порід осадового чохла в межах депресії. Яскравим прикладом авлакогену є так звана ДДЗ - Дніпрово-Донецька западина.

 

Складчастість на платформах

На відміну від складчастих областей, де складки розповсюджені на всій їх території, в платформному чохлі вони представлені у вигляді поодиноких структур або окремих груп, які розділені між собою обширними ділянками з горизонтальнич чи слабонахиленим заляганням порід.

У розташуванні складок відсутня лінійність і вони не мають орієнтованого у певному напрямку простягання. Лише в групах складок помічається їх певна паралельність, або витягнутість в одному напрямку, що дозволяє поєднати іх у ланцюги складок або вали. Широко розвинені антиклінальні діапірові складки, а також куполоподібні і брахіантиклінальні складки, а також куполоподібні і брахіантиклінальні форми.

 

Магматизм платформ

Магматична діяльність в межах платформ порявляється значно слабше, ніж в геосинклінальних областях. Інтрузії кислого і лужного складу мають незначні розміри і приурочені, головним чином, до їх периферійних ділянок.

Окремо слід розглянути магматичні породи так званої трапової формації. Вони утворились на древніх платформах у мезозої (переважно у тріасі) і являють собою плитоподібні (дайки) і трубчасті тіла сформовані магмою основного складу. Іх утворення супроводжувалось широким розвитком у фундаменті глибинних розломів.