Тема 6. Ресурсозбереження й ефективність використання вторинних ресурсів

Постійним і звичним атрибутом нашого буття став загрозливий стан навколишнього середовища.

Загальний обсяг накопичених в Україні відходів складає - 23-25 млрд. Нині доводиться з прикрістю констатувати, що після прийняття Закону України “Про відходи” з метою істотного оздоровлення екологічної (і не тільки) ситуації в нашій країні, майже нічого не зроблено для його реалізації.

Законодавство про відходи складається з законів України “Про відходи”, ”Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, “Про металобрухт”, Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів.

Відходи (Закон України “Про відходи”, ст.1) - будь-які речовини, матеріали й предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають пода­льшого використання за місцем утворення чи виявлення, яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [43].

Небезпечні відходи - відходи, які мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, що створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища й здоров'я людини і потребують спеціальних методів та засобів їхнього використання.

Відходи виробництва - це все те, що утворилося у процесі виробництва чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії чи речовин, тобто предметів виробництва.

Промислові відходи споживання - машини, верстати й інше застаріле обладнання підприємств.

Актуальною є проблема як переробки відходів, так і створення для регіонів стратегії управління відходами, що покликана мінімізувати утворення відходів (чи запобігти їх утворенню).

Основними причинами великого утворення обсягів твердих побутових відходів є висока відходність усіх процесів забезпечення життєдіяльності, низька якість споживчих товарів і обслуговування, велика кількість одноразової тари і упаковки, що імпортується разом із товаром, низька частка багаторазової тари й упаковки.

Відходи формують навколишнє середовище на сорок років уперед. У най­ближчому майбутньому цей чинник тільки посилиться. Навіть якщо зупинити виробництво в Україні (що, звичайно, нереально), негативний вплив величезної маси накопичених промислових відходів буде тривати. Оскільки споживання продукції і послуг неможливо припинити, так само як і неможливо всі поточні відходи вивозити за межі країни, то вони, зокрема, тверді побутові відходи, будуть нагромаджуватися.

Раціоналізація використання ресурсів природи — один із найважливіших аспектів підвищення соціально-економічної ефективності народного господарства. Зростання випуску кінцевої продукції повинне поєднуватися зі зменшенням обсягу ресурсів, що витрачаються на її одиницю.

В основі техніко-економічних заходів, що здійснюються для раціоналізації використання природно-сировинних ресурсів, лежить науково-технічний прогрес. Створюється сучасна матеріальна база всього циклу виробництва від видобутку ресурсу до його споживання у вигляді готової продукції, науково- технічний прогрес виступає як засіб вирішення протиріччя між зростаючими потребами суспільства у природних ресурсах і обмеженими можливостями природи щодо їх відтворення і запасів.

Економічний розвиток України на шляху до ринкових відносин викликає необхідність широкого використання науково-технічних досягнень: створення технологій, що не завдають шкоди природі, розвиток нових енерго- і ресурсозберігаючих, мало- і безвідхідних технологій, використання невичерпних джерел енергії (водних, геотермічних, сонячних), повторне використання ресурсів, утилізація відходів, розвиток біотехнологій.

Поступовий перехід до комплексів маловідходного й ресурсозберігаючого виробництва, “комплексування виробництва” дозволяють значно знизити навантаження на навколишнє середовище, особливо на регіональному рівні. Сучасні технології, заміняючи застарілі й природомісткі, дають можливість істотно зменшити кількість розроблювальних родовищ, зберегти для майбутніх поколінь запаси вичерпних, невідтворювальних природних ресурсів. Про гігантський потенціал маловідходних технологій свідчать такі цифри: зараз через недосконалість технологій видобутку в землі залишається до 70% нафти, 30% вугілля, 20% залізної руди та інших корисних копалин.

На сучасному рівні розвитку України НТП повинен розвиватися в на­прямі удосконалювання самої технології, а не розробки різних очисних споруд. Ресурсномісткі, забруднюючі технології не мають нічого спільного з НТП. Технології майбутнього повинні забезпечити таке:

 чистоту продукції і навколишнього середовища; ґ ефективність використання ресурсів;

 достатнє виробництво енергії при її максимально ощадливому використанні;

 раціональне використання землі;

 високу інформативність;

мінімальну можливість помилок.

Для переходу до технологій майбутнього необхідно забезпечити екологізацію свідомості людей і виробництва.