Уява створює образ невідомого як образ відомого, тобто його гіпотезу - предметний зміст і сенс, в якому відбувається саморух почуттєвого і смислового начал.

 Механізм уяви синтезує почуття в думку, наслідком чого є створення нового образу або судження про невідоме в задачі. І це все відбувається в розумовому, ментальному плані.

 Тому уява має, природно, практичне, а не споглядальне значення. Вона -- інструмент практичного цілеутворення, перетворення предметів. Уява людини - її здатність побачити, розгледіти новий предмет у його майбутньому стані і в новій формі.

Уява - ключ до створення майбутньої реальної форми і змісту бажаного, того, що треба створювати. Отож, образ уяви - початок здійснення мети.

Наше минуле в кожний даний момент, тобто пам’ять, існує для нас у зв’язку з нашою потребою і її спрямованістю на майбутнє. Минуле, якщо воно претендує на дієвість, а не виконує роль досвіду (позитивного і негативного) - завжди існує лише в формі майбутнього.

 Як це зрозуміти? Адже в уяві бажаний предмет - мета -­передбачається нами як уже існуючий, реальний? Діючи, людина трансформує предмет не просто уявно, а насправді. Причому у згоді з його природною міркою, яку в ньому визначають почуття. Зрозуміло, мірка може бути точною або помилковою, і тому під час дії зі створюваним предметом постійно визначається відповідність його властивостей певній мірці.

 Уява — виявник гармонії, прихованої в сировині майбутнього предмета. Уява відшукує і уточнює разом з почуттям природні мірки - гармонії предметів і діє, користуючись ними; виробляє разом з мисленням правила роботи психомоторики зі створюваними предметами.

Продуктивна уява вперше створює предмет. Конструює в образі його до

того, коли він стане реальним, зробленим. Уява передбачає те, чого ще не існує. Вона допомагає робити відкриття, знаходити нові шляхи розв’язання задач і проблем. А кожному із нас - доцільно працювати.

Сказане про функції продуктивної уяви стосується і створення уявлення про свій життєвий шлях, погляду на самих себе суб’єктивно. Адже ми - центр бачення світу, сучасного і прийдешнього, і себе в ньому. Хто не бажає подивитися на себе через якийсь час і чітко побачити плани на майбутнє?

 Уява - вимога людини до себе: бачити себе не тільки такою, як тепер, а й домагатися повноти і яскравості життя. Спроба бачити себе величною і найкращою - це не примха, не допитливість, не розкіш. Це - не відрив від реальності, а навпаки - кроки до самої себе, до своєї досконалості.

 Уява — продукт синтезу багатьох образів в один.

 За змістом продукт уяви може бути в широкому діапазоні дійсності: від фантастичних мрій до творчих образів. Але так або так вони як почуття, думки і поняття стають безпосередніми регуляторами:

- життєдіяльності людини на багато років вперед;

- вчинків - дій, що створюють соціально-культурні цінності;

 - дій - процесу розв'язання розумових або психомоторних задач, якими людина перетворює невідоме на відоме, нове для себе і для інших.

 Продукти уяви - образи, створені спільною роботою з почуттям, здатні прокладати шляхи із сучасного в майбутнє, будувати силами душі те, чого ще не було в даному місці і часі, але можливість існування якого передбачалась.

Ось чому минуле - знання, уміння та навички учня - в кожну мить життя повинні існувати у свідомості зі спрямованістю в майбутнє.

 Пам'ять, яка навантажується знаннями, уміннями та навичками, не може слугувати людині основою активності і дієвості. Пам'ять призначена бути сховищем досвіду, минулого. А творча людина спрямована на майбутнє - прагне вирватися із сучасного в майбутнє своїх створінь.

Здорова уява, не затьмарена фантазією, поза діяльністю людини просто не існує. Здорова уява завжди працює: в роботі людина трансформує предмет або сировину не просто уявно, а й насправді - за допомогою уяви людина прокладає шлях до бажаного, передбачає технологію його втілення, контролює практичне її застосовування.

 Уява працює разом з інтуїцією і здатна не лише створювати образ майбутнього предмета або речі, а й відшукувати природну мірку предмета - логіку його будови.

 І тому людина здатна творити так, як сама природа. Так започатковується здатність до відкриттів, здатність до розвитку техніки і технологій, способи розв'язання задач і проблем, з якими щоразу стикається людина...