Рівні навчальних досягнень учнів

Рівні	Критерії оцінювання
Початковий	Учень з допомогою вчителя може розпізнати і на­звати об'єкти природного і суспільного оточення. З допомогою вчителя відповідає на запитання однослівними відповідями; виявляє нечіткі знання матеріалу, який потребує не тільки за­пам'ятовування фактів, а й їх осмислення; не вміє розкрити сутність явищ. Не виявляє на практиці ставлення до праці, до людей, до навчання, не вміє доглянути кімнат­ну рослину, допомогти дорослим; змішує озна­ки різних якостей особистості (скромний і ста­ранний, добрий і чуйний, охайний і чепурний, чесний і справедливий тощо), не прагне дотри­муватись моральних правил. Неспроможний самостійно спостерігати, при­готуватися до занять; відчуває труднощі у вико­нанні практичних робіт, дослідів, завдань у зошиті
Середній	Учень на репродуктивному рівні може відтво­рити (у межах 1—2 простих речень) незначну частину навчального матеріалу. Доповнює і уточнює свою відповідь за на­відними запитаннями вчителя; може схаракте­ризувати предмет чи явище за алгоритмом, вказати їх неістотні ознаки. Виявляє епізодичний інтерес до навчальної діяль­ності; потребує постійної активізації, контролю, у тому числі для виконання моральних правил (правила культурної поведінки серед природи, в громадських місцях; правила збереження свого здоров'я; ввічливе і доброзичливе ставлення до людей, врахування інтересів оточуючих дитину людей: рідних, дорослих, ровесників: допомога слабким і беззахисним; відповідальне ставлення до громадських доручень, своїх та чужих речей, громадського майна, пам'яток культури; дружна співпраця в колективі тощо). Потребує допомоги вчителя у проведенні спо­стережень, дослідів, практичних робіт, виконанні завдань у зошиті
Достатній	Учень в основному послідовно, логічно, са­мостійно відтворює навчальний матеріал, але допускає окремі неточності. За незначної допомоги вчителя відповідь ілю­струє прикладами з підручника, власних спос­тережень: визначає окремі суттєві ознаки об'єктів, порівнює їх, встановлює взаємозв'яз­ки у природі, між людиною і природою; са­мостійно виправляє допущені помилки. Виявляє позитивне ставлення до навчання, доброзичливе та уважне ставлення до своїх од­нокласників і шкільних товаришів; прагне до­тримуватись моральних правил. Самостійно спостерігає, виконує досліди, прак­тичні роботи, завдання у зошиті, хоч результати їх не зовсім точні або неакуратно оформлені
Високий	Учень правильно відповідає на всі запитання. Не помиляється у відтворенні конкретних відомостей, виявляє свідоме засвоєння на­вчального матеріалу, вміє застосувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях, навести аналогічні до підручника приклади, проілюст­рувати думку власними спостереженнями, встановити причиново-наслідкові зв'язки; пізнавальні дії довести до завершення; пояс­нює найпростіші закономірності природних і суспільних явищ; легко сприймає творчі за­вдання, що вміщені у зошиті, підручнику. Прагне глибше вивчати програмовий ма­теріал; виявляє пізнавальний інтерес до навко­лишнього світу, активну пізнавальну діяльність, морально-ціннісне ставлення до природи, до людей, до самого себе; пояснює практичну сутність моральних правил; висловлює своє ставлення до події, вчинку; обґрунтовує свої дії, передбачає їх наслідки тощо. Ретельно виконує досліди, практичні роботи обґрунтовує висновки; дотримується вимог щодо оформлення записів у зошиті

Конкретизація рівнів навчальних досягнень учнів здійснюється вчителем за програмами. Наприклад, з те­ми "Твій рідний край'' на початковому рівні учень 1 кла­су з допомогою вчителя називає, який будинок най­старіший (з чого побудований, його призначення тощо) на його вулиці (в селі), а учень 2 класу на цьому рівні з допомогою вчителя розкриває походження назви кон­кретного населеного пункту (району міста) тощо.

З теми "Природа навколо нас" учень 1 класу на достатньому рівні доводить через постановку елемен­тарних дослідів, що навколо нас є повітря; називає рослини, якими прикрашали садиби, лікувалися в давнину; допомагає птахам узимку; спостерігає за змінами в природі, а учень 2 класу визначає істотні ознаки кожної пори року; встановлює причини змін у природі; впродовж року спостерігає за природою і сільськогосподарською діяльністю людини; про змі­ни в житті рослин восени (взимку, навесні) ілюструє прикладами рослин найближчого оточення; за окре­мими народними прикметами завбачує погоду, на­приклад, за поведінкою горобчика взимку тощо.

Перевірка знань учнів здійснюється різними спо­собами. Найпоширенішими на уроках є — усне опи­тування, виконання письмових і практичних завдань.

За допомогою усного опитування перевіряється за­своєння програмового матеріалу попередніх і поточ­них уроків. Учитель ураховує правильність відповіді, повноту знань, уміння застосовувати знання, пос­лідовність викладу і культуру мовлення.

Від учнів вимагають, щоб вони ілюстрували відповіді власними спостереженнями, висновками з проведених дослідів, користувалися наочними по­сібниками тощо.

Важливо, щоб діти, відповідаючи, демонстрували розуміння зв'язків між окремими природними яви­щами й подіями суспільного оточення, могли виділи­ти істотні ознаки виучуваних об'єктів, встановлювати об'єктивні зв'язки й залежності.

Письмову перевірку можна практикувати для вияв­лення вміння учнів застосовувати й узагальнювати знання, відтворювати їх у певній послідовності, фіксувати спостережувані явища, зіставляти, робити висновки. Відповідні завдання учні виконують тільки в зошиті з друкованою основою; вимагати від них тривалих записів не. слід (5—7 хв).

Вимоги щодо оформлення записів аналогічні до ведення зошитів з інших предметів. Зошит система­тично перевіряють. Результати оцінювання за пра­вильність і акуратність записів виставляють у журнал два рази на семестр.

Результати спостережень за змінами в природі та працею людей учні фіксують як у класних, так і в індивідуальних "Календариках природи" під керівни­цтвом учителя. Записи в класних "Календариках" роб­лять щоденно (орієнтуючись на програмові вимоги), а в індивідуальних — тільки в день проведення уроку. Для позначення предметів і явищ використовують умовні знаки, подані в зошиті з друкованою основою.

Практичні завдання дають змогу пе­ревіряти вміння дітей реалізувати набуті знання, за­стосовувати дослідницькі прийоми роботи.

За змістом і призначенням практичні завдання різноманітні. Наприклад, за темою "Про тебе самого" разом з дорослими скласти історію походження свого імені; піклуватися про свій зовнішній вигляд; дотри­муватися режиму дня, правил особистої гігієни, пра­вил гри тощо; за темою "Рід. родина, рідня" навести порядок на робочому місці, в ігровому куточку, пра­вильно застелити ліжко, помити посуд, полити кімнатні квіти: виготовити м'яку, паперову чи з при­родного матеріалу іграшку; доглянути менших, хворих; за темою "Людина серед людей" записати сло­ва ввічливості, які прозвучали в дитячих телевізійних програмах; додержувати правил культурного повод­ження в громадських місцях; за темою "Природа на­вколо нас" поставити дослід про залежність росту рослин від сонячного світла; виготовити нескладну годівничку, простежити, які птахи злітаються до неї, заготовити корм для птахів; вести календарик спосте­режень; за темою "Твій рідний край" простежити за результатами праці людей різних професій, які тобі зустрілися по дорозі до школи; дізнатися, чому так назвали вулицю, місто (село); дібрати пісні, легенди, перекази про рідний край; за темою "Твоя країна — Україна" брати участь у державних, релігійних, народ­них святах; дібрати пісні» вірші про Україну, легенди про походження Києва.

Добираючи запитання й завдання для перевірки, вчитель враховує програмові вимоги, життєвий досвід учнів, спрямування методичного апарата підручника, а також призначення різних вправ. Вони можуть бути розраховані на відтворення матеріалу, використання прийомів порівняння, встановлення причиново-нас­лідкових зв'язків, класифікації, доведення тощо.

Можливі як індивідуальна, так і групова й фронтальна форми опитування, поєднання усного і письмового видів перевірки знань, використання ігрових ситуацій, розв'язання ситуативних завдань, їх драматизація.

У 1—2 класах використовується словесне оцінюван­ня і визначаються лише рівні засвоєння знань та сформованості вмінь і навичок школярів (початковий, се­редній, достатній, високий).

Словесне оцінювання здійснюється під час поточ­ної перевірки, а рівні засвоєння знань та сформованості умінь і навичок визначаються під час тематич­ної перевірки.

Поточна перевірка проводиться на всіх етапах процесу навчання. Така перевірка дає мож­ливість учителю з'ясувати сформованість в учнів знань, умінь, навичок (своєчасно підготуватися до уроку, дібрати обладнання для уроку; включитися в роботу після вказівки вчителя; спільно працювати в парі, не­великій групі, в колективі; доводити до кінця розпоча­ту справу, виконувати завдання, долати перешкоди; дотримувати правил поведінки учня, режиму дня, по­стави під час письма, читання тощо) відповідно до сформульованої мети кожного етапу; вміння учнями аналізувати, порівнювати об'єкти, виділяти в них істотні ознаки, встановлювати попередні зв'язки між виучуваними об'єктами, що сприяє осмисленому і міцному запам'ятовуванню навчального матеріалу; пе­ревірити усвідомленість і правильність виконання кожної пізнавальної і практичної дії учнем.

За такої перевірки з'ясовуються індивідуальні до­сягнення кожного школяра: знання фактичного ма­теріалу, сформованість уявлень, уміння будувати відповідь у логічній послідовності, словниковий за­пас, знання та дотримання моральних правил тощо.

Під час поточної перевірки вчитель має змогу ко­ригувати відповіді дітей, фіксувати помилки, яких вони припустилися, виявити труднощі у засвоєнні навчального матеріалу. Учні ж усвідомлюють, як во­ни, крок за кроком, засвоюють навчальний матеріал, уміють орієнтуватися у життєвому просторі тощо.

Тематична перевірка здійснюється чотири рази на рік (два рази у першому семестрі та два рази — у другому).

Під час тематичної перевірки знання учнів розши­рюються, уточнюються, удосконалюються, системати­зуються, узагальнюються; встановлюються взаємозв'яз­ки між елементами знань (фактами, уявленнями).

Тематична перевірка уможливлює ширше викорис­тання учнями результатів безпосередніх спостережень за природними і суспільними об'єктами, дослідів, прак­тичних робіт, одержаних відомостей з різних джерел.

Тематична перевірка дозволяє вчителю одержати узагальнену інформацію про рівень засвоєння на­вчального матеріалу; вивчити прогалини й досягнен­ня в знаннях учнів, виявити типові помилки та ут­руднення учнів у засвоєнні навчального матеріалу, з'ясувати їх причини; з'ясувати рівень сформованості вмінь конкретизувати й узагальнювати навчальний матеріал, пізнавальних умінь (виділяти істотні озна­ки об'єктів, здійснювати аналіз, синтез, порівняння, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки тощо) та практичних умінь і навичок; з'ясувати рівень са­мостійності відтворення учнями інформації (са­мостійно, за допомогою плану, опорних слів, ана­логією тощо); вміння користуватися навчальним приладдям, обладнанням для проведення дослідів, виконання практичних робіт; аналізувати та обґрун­товувати свої дії, передбачати їх наслідки.

Тематична перевірка здійснюється в усній і пись­мовій формі. Письмові завдання мають бути невеликими за обсягом. Тому доцільно використовувати корот­кочасні самостійні роботи (до 10 хв). Завдання для те­матичної перевірки мають різний характер:

—вибрати правильну відповідь з кількох запропо­нованих, позначивши її знаком "+" чи обвести кружечком; — виконати схематичний малюнок;

— вставити пропущене слово в реченні; — підкреслити назву того чи іншого об'єкта; — пронумерувати порядок дій у завданні; — позначити умовними знаками певні об'єкти тощо. Тематична перевірка (1—2 клас) здійснюється за такими темами: "Про тебе самого", "Ти серед людей", "Різноманітність природи", "Де ти живеш".

 

ПРИРОДОЗНАВСТВО

Зміст і форми контролю повинні відповідати фун­кції навчального предмета й охоплювати всі його цілі.

Цілі навчання природознавства в 3—4 класах відображені в його загальнодидактичній моделі змісту, яка конкретизується в програмі, в підручни­ках і зошитах з природознавства.