Вакцинація проти туберкульозу

Туберкульоз – це інфекційна хвороба, що характеризується утворенням специфічних гранульом у різних органах (переважно в легенях) і поліморфізмом клінічної картини.

Вакцинацію проти туберкульозу проводять вакциною БЦЖ (BCG - Bacille Calmette-Guerin). Французські вчені Calmette і Guerin, на честь яких названа вакцина, протягом 13 років (1906-1919) проводили пасаж вірулентного штаму Mycobacterium bovis на гліцерино-картопляному агарі з жовчю. Вакцину БЦЖ почали застосовувати з профілактичною метою з 1928 р.

БЦЖ - це жива вакцина, що містить атенуйований штам Mycobacterium bovis (ліофільно висушені мікобактерії в глутамінаті натрію). У одній ампулі міститься 20 доз (1 мг), одна щеплювальна доза становить 0,05 мг препарату. Вакцину застосовують внутрішньошкірно дозою 0,05 мг та об’ємом 0,1 мл, безпосередньо перед застосуванням розводять у 2 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду. Для вакцинації новонароджених, які мають протипоказання до вакцинації БЦЖ, і для вакцинації всіх новонароджених на територіях, благополучних щодо туберкульозу, використовують препарат БЦЖ-М (містить зменшену в 2 рази кількість бактеріальної маси). Одна доза БЦЖ-М становить 0,025 мг.

Схема вакцинації. Первинну вакцинацію проводять здоровим доношеним новонародженим у пологовому будинку на 3-5 день життя дитини. Ревакцинації підлягають здорові діти в 7 і 14 років із негативною реакцією Манту з 2 ТО. Реакція вважається негативною за повної відсутності інфільтрату (гіперемії) або за наявності уколової реакції (1 мм). Інтервал між постановкою проби Манту і ревакцинацією має бути не менше 3 днів і не більше 2 тижнів.

Спосіб уведення. 0,1 мл вакцини БЦЖ уводять внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третин зовнішньої поверхні лівого плеча після обробки шкіри 70% розчином спирту. На місці введення утворюється папула білуватого кольору, яка потім зникає за 15-20 хв.

Неприпустимим вважається введення препарату під шкіру (є небезпека розвитку холодного абсцесу), забороняються накладання пов’язки й обробка йодом та іншими антисептичними розчинами на місці введення вакцини.

Поствакцинальний імунітет. Після щеплення БЦЖ відбувається розповсюдження бактерій лімфатичними судинами в регіонарні лімфатичні вузли, формується клітинна імунна відповідь. Імунітет після щеплення БЦЖ формується через 6-8 тижнів після вакцинації.

Місцева реакція виникає через 4-6 тижнів на місці введення вакцини БЦЖ (або БЦЖ-М): спочатку виникає інфільтрат діаметром до 5-10 мм із вузликом у центрі, на місці якого формується скоринка, а потім рубчик. У окремих випадках відбувається розвиток пустули, потім виразки та формування рубчика. Зазвичай він формується в 90-95% щеплених через 2-4 місяці діаметром до 1 см).

Вакцинація проти гепатиту В

Гепатит В – інфекційна хвороба печінки, що викликається гепадновірусом і характеризується гострим або хронічним перебігом з астеновегетативним, диспептичним, жовтяничним синдромами та гепатоспленомегалією. Хвороба може мати середньотяжкий і тяжкий перебіг, інколи з розвитком масивного некрозу печінки, однак частіше зустрічаються субклінічні та безжовтяничні форми перебігу з формуванням хронічного гепатиту. Гепатит В - це поширена інфекція з парентеральним, трансплацентарним та статевим шляхами передачі. Серед 6 млрд. жителів нашої планети понад 2 млрд. інфіковані вірусом гепатиту В (HBV), з яких 360 млн. є хронічними носіями. У дітей, інфікованих від матері гепатитом В, інфекція в 95% набуває хронічного перебігу, що в зрілому віці часто призводить до виникнення цирозу або раку печінки.

 Зважаючи на легкість інфікування гепатитом В в умовах лікувальних закладів та в побуті, стійкість вірусу в навколишньому середовищі, вакцинація визнана найефективнішим методом профілактики гепатиту В в теперішній час.

Є два типи вакцин для профілактики гепатиту В.

1. Інактивовані вакцини – отримані з плазми носіїв HbsAg. Вони не знайшли широкого використання в зв’язку з можливістю інфікування вірусом гепатиту В та іншими інфекціями з парентеральним механізмом передачі.

2. Рекомбінантні вакцини – для їх виготовлення субодиниці гена вірусу гепатиту В, відповідального за продукування HbsAg, уводять у дріжджові або інші клітини; після завершення процесу культивування дріжджів HbsAg виділяють і очищують від баластних речовин. У ролі сорбенту вакцина містить алюмінію гідроксид, а також консервант мертіолат. Створені кілька вакцинних препаратів проти гепатиту В:

§ “Енджерикс В” – «SmithKline Beechem» (Великобританія);

§ “Еувакс” - «Aventis Pasteur» (Південна Корея);

§ ДНК- рекомбінантна вакцина проти гепатиту В (Куба).

Є також асоційовані вакцини, що містять у своєму складі вакцини проти гепатиту А і В; проти гепатиту В, дифтерії, правця та кашлюку (“Інфанрикс Пента” та “Інфанрикс Гекса”).

Схеми вакцинації. Для створення напруженого імунітету вакцинація проводиться триразово. Схеми введення можуть бути різними:

· 0, 1 міс., 6 міс. - планова вакцинація згідно з календарем щеплень;

· 0, 1 міс., 2 міс. – така схема застосовується, наприклад, у разі виїзду в країни з високим рівнем інфікованості населення;

· 0, 2 міс., 4 міс. та ін. (0 – перший день вакцинації).

У деяких країнах проводять вакцинацію винятково в групах ризику: медичним працівникам; реципієнтам крові; дітям, народженим від матерів – носіїв HbsAg; особам, які підлягають гемодіалізу; студентам медичних навчальних закладів; особам, які мешкають разом із хворими на хронічний гепатит В. Перспективною також вважається вакцинація підлітків у віці 11-13 років.

Спосіб уведення. Вакцину вводять тільки внутрішньом’язово в ділянку дельтоподібного м'яза, в дітей раннього віку – в передньобокову поверхню стегна.

Ефективність вакцинації проти гепатиту В сягає 95-97%, а тривалість післявакцинального імунітету - 8-15 років.