Зміни в групах приголосних при словотворенні та формотворенні.

1. При словотворенні деякі кінцеві приголосні твірної основи перед су-фіксами -ськ-, -ств- зазнають змін:

а) [г], [ж], [з] + -ськ-, -ств- → -зьк-, -зтв-; Прага – празький, Париж – пари-зький,

Винятки:

б) [к], [ч],[ц] + -ськ-, -ств- → -цьк-, -цтв-; баскський (баски), сакський (Саки),

Винятки:

в) [х], [ш], [с] + -ськ-, -ств- → -ськ-, -ств-. малаккський (Малакка), нью-йоркський (Нью-Йорк),

Винятки: Інші приголосні при словотворенні на письмі не змінюються. птах – птаство, латиш – латиський,

Увага! Якщо в кінці твірної основи наявний суфікс -к-, то при творенні нових слів він випадає.

2. Змінюються: а) -цьк- → -ччин(а) -ськ- → -щин(а) при творенні іменників від прикметників за допо-могою суфікса -ин;

б) -ск-, -шк- → -щ- при творенні іменників і прикметників за допо-могою суфіксів -ан-(-ян-), -ин-;

в) -ск-, -ст- → -щ-

-зк- → -жч- при творенні дієслів II дієвідміни;

г) к, ц → ч при творенні прикметників за допомогою суфікса -н-.

Увага! У деяких словах замість чнпишеться шн.

Вживання апострофа.

Апостроф у словах іншомовного походження

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них вживають перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

2. Апостроф не використовують:

а) Перед йо: курйоз, серйозний.

б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.

Апостроф у прізвищах

Апостроф вживають після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Важливо: коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишуть: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

Важливо: коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишуть: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

Вживання м ’ якого знака.

М’який знак пишемо:

1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, швець, жнець, гляньте, різьба;

2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;

3) у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близький, людський, по-французьки, по- французькому;

4) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;

5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;

6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;

7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;

8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.

М’який знак не пишемо:

1) після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім, любов, ніж, піч, ідеш;

2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);

3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;

4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими приголосними м’який знак вживаємо лише в таких випадках:

• для позначення м’якого л’: їдальня, сільський, пальці, більший, Гальченко, Михальчук;

• у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м’який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — няньці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин); а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть;

• у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м’який знак є у формі без -ся: обговорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься (але: підніс — піднісся, ріс — розрісся);

ВИНЯТОК: тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.

________________________________________

В іншомовних словах м’який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж’єн, Х’юстон, бар’єр).

В українських власних назвах м’який знак перед я не ставиться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.