Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.

Кайдаш побачив, що непереливки, пхнув одну бабу на один бік, а другу на другий.

— Куди яка панія! Проше та проше, пані економша! — дражнилась Палажка з Кайдашихи. — Це по-панській дулі сучиш; нічого казати, звичайна!

— Не твоє діло, по-панській чи не по-панській! Вбирайся та ходім у волость, от що! — репетувала Кайдашиха.

 

 

— То й під`у (ну и пойду)! Ти д`умаєш, я теб`е бо`юся (ты думаешь, я тебя боюсь)? То й під`у (ну и пойду). Під`и вп`ерше вбер`ися в ж`овті ч`оботи та в черв`оне нам`исто (пойди сначала оденься в жёлтые сапоги да в красные бусы), п`ані екон`омшо (госпожа економка), кол`и х`очеш в`ести мен`е позив`ати в в`олость (если хочешь вести меня с иском в волость; “ позив ` ати ” — подавать иск, “ п ` озов ” — иск).

— Не т`ільки в ж`овті (не только в жёлтые), в черв`оні ч`оботи вз`уюсь (в красные сапоги обуюсь), а таки теб`е в тюрм`у посадж`у (а все-таки тебя в тюрьму посажу), — крич`ала Кайдашиха й крут`илась на одн`ому м`ісці (кричала Кайдашиха и крутилась на одном месте), нен`аче козачк`а танцюв`ала (будто козачок танцевала).

Кайдаш і Лаврін м`икались і соб`і в б`абську зм`ажку (Кайдаш и Лаврин встревали и сами в бабью ссору: „ругань, схватку”), крич`али на все г`орло (кричали во всё горло), змаг`ались р`азом з баб`ами (состязались вместе с бабами) й піднял`и такий ґвалт на весь кут`ок (и подняли такой скандал на весь угол = край, часть села), що л`юди повибіг`али з хат (что люди выбежали из хат). Пар`аска знов верн`улась (Параска снова вернулась), сп`ерлась рук`ами на вор`ота і з зл`істю осміх`алась сво`їми с`ірими оч`има (оперлась руками на ворота и со злостью усмехалась своими серыми глазами).

Кайдаш`і так`и потягл`и б`абу Палажку в в`олость (Кайдаши всё-таки потащили бабу Палашку в волость). Параска пішл`а за н`ими н`азирці оддалек`и (Параска пошла за ними, не отставая, на расстоянии; н ` азирці — следом, не выпуская из виду). Палажка н`іби поч`ула ї`ї плеч`има (Палашка будто почувствовала её плечами), оберн`улась, взял`а гр`удку земл`і та й пожб`урила на н`еї (обернулась, взяла комок земли да и швырнула в неё).

 

— То й піду! Ти думаєш, я тебе боюся? То й піду. Піди вперше вберися в жовті чоботи та в червоне намисто, пані економшо, коли хочеш вести мене позивати в волость.

— Не тільки в жовті, в червоні чоботи взуюсь, а таки тебе в тюрму посаджу, — кричала Кайдашиха й крутилась на одному місці, неначе козачка танцювала.

Кайдаш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло, змагались разом з бабами й підняли такий ґвалт на весь куток, що люди повибігали з хат. Параска знов вернулась, сперлась руками на ворота і з злістю осміхалась своїми сірими очима.

Кайдаші таки потягли бабу Палажку в волость. Параска пішла за ними назирці оддалеки. Палажка ніби почула її плечима, обернулась, взяла грудку землі та й пожбурила на неї.

 

 

— На св`ого б`атька к`идай (в своего отца бросай)! Скаж`ена (бешеная)! — кр`икнула зд`алека Параска (крикнула издалека Параска).

— На, цю-ц`ю (на, цю-цю / употребляется для в ы смеивания /)! На, с`іра (на, серая)! — кр`икнула Палажка і знов пожб`урила на Параску гр`удкою (крикнула Палашка и снова швырнула в Параску комком).

Понес`и сво`єму чолов`ікові та дочц`і на зак`уску (отнеси своему мужу и дочери на закуску)! — кр`икнула Параска і вс`е-таки йшла за Кайдашами в в`олость (крикнула Параска и всё-таки шла за Кайдашами в волость).

Кайдаш`і прийшл`и з Палажкою в в`олость (Кайдаши пришли с Палашкой в волость). Волосн`ий розп`итав про їх д`іло (волостной расспросил про их дело), в`илаяв Палажку (отругал Палашку), ал`е не присуд`ив їй іт`и в Київ шук`ати Мелашки (но не присудил ей идти в Киев искать Мелашку). Він сказ`ав, що Мелашка не мал`енька (он сказал, что Мелашка не маленькая), а кол`и зост`алась у Києві, то вон`а м`ала свій р`озум у голов`і для т`ого (и если осталась в Киеве, то у неё был свой ум в голове для этого).

 

— На свого батька кидай! Скажена! — крикнула здалека Параска.

— На, цю-цю! На, сіра! — крикнула Палажка і знов пожбурила на Параску грудкою.

Понеси своєму чоловікові та дочці на закуску! — крикнула Параска і все-таки йшла за Кайдашами в волость.

Кайдаші прийшли з Палажкою в волость. Волосний розпитав про їх діло, вилаяв Палажку, але не присудив їй іти в Київ шукати Мелашки. Він сказав, що Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того.

 

 

Палажка в`ийшла з в`олості з Кайдашами (Палашка вышла из помещения волостной управы с Кайдашами), скрут`ила дві д`улі (скрутила им две фиги), т`икнула їм у в`ічі й пішл`а дод`ому (ткнула им в глаза и пошла домой). Лавр`ін спуст`ив `очі, похил`ив г`олову і гукн`ув до Палажки (Лаврин опустил глаза, наклонил голову и крикнул Палашке):

— Як не знайд`у Мелашки, то я вас, б`або, вб'ю аб`о пов`ішу (если не найду Мелашки, то я вас убью или повешу)!

— Пов`ісь сво`ю м`аму на св`олоці на кіл`очку (повесь свою маму на матице на колышке; “ св ` олок ” — опорная потолочная балка, матица), ще й убер`и в черв`оні ч`оботи (ещё и одень в красные сапоги)! — обізв`алась Палажка й дремен`ула дод`ому (отозвалась Палашка и рванула домой). Поз`ад н`еї зд`алеки йшл`а Параска (позади неё на расстоянии шла Параска). Ї`ї с`ірі `очі прит`ухли (её серые глаза п огас ли): Палажки не посад`или в хол`одну (Палашку не посадили в холодную).