Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.

— Лавріне! — знов гукнула Кайдашиха. — Утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають, — вже кепкувала свекруха, дивлячись на дитячі Мелашчині руки.

 

 

Мелашка осміхн`улась (Мелашка улыбнулась), ал`е `якось ж`алібно гл`янула на Лавріна (но как-то жалобно взглянула на Лаврина), вон`а нен`аче не доч`ула свекр`ушиного сл`ова (она будто не дослышала слов свекрови), хоч розкуштув`ала пол`ин (хотя и распробовала полынь).

Лаврін мовч`ав і т`ільки гл`янув на м`атір (Лаврин молчал и только взглянул на мать).

В х`ату ввійш`ов Кайдаш (в хату вошёл Кайдаш). Він в`иголодався за роб`отою і поч`ав гр`имати (он проголодался за работой и начал кричать), що Кайдашиха опізн`илась з хл`ібом (что Кайдашиха запоздала с хлебом).

— Опізн`илась (запоздала). Чом`у пак не опізн`итись (а как же не опоздать), кол`и понабир`али в х`ату нев`істок з Зап`адинців (если понабирали невесток из Западинцев). Кол`и з Д`овбишами не могл`а увин`утись (если с Довбышами не могла управиться), а з Балаш`ами й погот`ів (а с Балашами тем более)... Он б`абляється з діж`ею од с`амого р`анку (вон копается = возится с кадкою с самого утра), нен`аче дит`ина пічк`и коп`ає (будто ребёнок в песочке копается; “ коп ` ати пічк ` и ” — копать ямки в песке).

 

Мелашка осміхнулась, але якось жалібно глянула на Лавріна, вона неначе не дочула свекрушиного слова, хоч розкуштувала полин.

Лаврін мовчав і тільки глянув на матір.

В хату ввійшов Кайдаш. Він виголодався за роботою і почав гримати, що Кайдашиха опізнилась з хлібом.

— Опізнилась. Чому пак не опізнитись, коли понабирали в хату невісток з Западинців. Коли з Довбишами не могла увинутись, а з Балашами й поготів... Он бабляється з діжею од самого ранку, неначе дитина пічки копає.

 

 

Кайдаш`иха заглян`ула в діж`у (Кайдашиха заглянула в кадку). Т`істо бул`о з`овсім нев`имішане (тесто было совсем невымешанным): на йом`у бул`о видн`о б`ульбашки, нен`аче гор`іхи (на нём было видно пузыри, будто орехи).

— Геть вил`азь з діж`і (прочь вылазь из кадки), бо сьог`одні не б`удемо об`ідать (а то сегодня не будем обедать)! — кр`икнула Кайдашиха на Мелашку (крикнула Кайдашиха на Мелашку).

Мелашка в`итягла з діж`і р`уки в т`істі (Мелашка вынула из кадки руки в тесте), ск`очила з ст`ільчика й ст`ала с`еред х`ати (спрыгнула со стульчика и встала посреди хаты). В н`еї на л`обі блищ`али здор`ові кр`аплі п`оту (у неё на лбу блестели здоровые капли пота). Кайдаш`иха пом`ила по л`ікті р`уки й к`инулась з зл`істю на діж`у (Кайдашиха вымыла по локти руки и набросилась со злостью на кадку), як на св`ого в`орога (как на своего врага). Т`істо в діж`і аж запищ`ало і нен`аче запл`ямкало губ`ами під ї`ї рук`ами (тесто в кадке аж запищало под её руками и будто зачмокало губами). Мелашка зн`ала, що не вгод`ила свекр`усі (Мелашка знала, что не угодила свекрови), і сто`яла ні в сих ні в тих с`еред х`ати та див`илась на зам`азані р`уки (и стояла ни то, ни сё = в растерянности посреди хаты и смотрела на измазанные руки).

 

Кайдашиха заглянула в діжу. Тісто було зовсім невимішане: на йому було видно бульбашки, неначе горіхи.

— Геть вилазь з діжі, бо сьогодні не будемо обідать! — крикнула Кайдашиха на Мелашку.

Мелашка витягла з діжі руки в тісті, скочила з стільчика й стала серед хати. В неї на лобі блищали здорові краплі поту. Кайдашиха помила по лікті руки й кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога. Тісто в діжі аж запищало і неначе заплямкало губами під її руками. Мелашка знала, що не вгодила свекрусі, і стояла ні в сих ні в тих серед хати та дивилась на замазані руки.

 

 

— Чог`о ти сто`їш, н`іби сьог`одні прив`езена (чего ты стоишь, вроде как сегодня привезенная)? Он зост`алось т`іста на рук`ах на ц`ілий хліб (вон осталось теста на руках на целую булку). Пообшкр`ібай нож`ем т`істо в діж`у та п`орайся к`оло п`ечі (о б скреби ножом тесто в кадку и занимайся печью).

Мелашка зітх`ала (Мелашка вздыхала). Вон`а почут`ила, що р`ідна м`ати і б'є, та не бол`ить (она почувствовала, что родная мать и бьёт, да не болит), а свекр`уха слов`ами б'є г`ірше, ніж кулак`ами (а свекровь словами бьёт хуже, чем кулаками).

Мелашка м`ила р`уки (Мелашка мыла руки), ал`е р`уки в т`істі не шв`идко обмив`ались (но руки в тесте не скоро отмывались).

— Чог`о ти там б`абляєшся (чего ты там возишься)? Мий хутч`ій р`уки (мой скорее руки), бо прийд`е б`атько вдр`уге до х`ати (а то придёт отец повторно: „в другой раз» в хату), то він нам поб'`є сп`ину (то он нам побъёт спину)! — вже кр`икнула Кайдаш`иха на Мел`ашку (уже крикнула Кайдашиха на Мелашку).

 

— Чого ти стоїш, ніби сьогодні привезена? Он зосталось тіста на руках на цілий хліб. Пообшкрібай ножем тісто в діжу та порайся коло печі.