Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.

— Та не баріться, мамо, не залежуйтесь довго на пухових подушках, — гукнув вслід Лаврін.

— Гляди, лиш, побачимо, яких пухових подушок навезе твоя Мелашка, — обізвалась Кайдашиха, обтираючи хусткою чоботи.

— Хоч між дровами, аби з чорними бровами! — сказав Лаврін. — Хоч під лавкою, аби з гарною панянкою.

— Побачиш, краси на тарілці не краять! Чорними бровами не нап'єшся й не наїсися, — сказала Кайдашиха й пішла в двір.

 

 

— I на ч`ортового б`атька їй здал`ися тi попад`і (и на чёртового отца ей сдались те попадьи)! Х`очеться ж др`ажнити поп`ових соб`ак (хочется ж дразнить поповских собак)! — бубон`ів coб`i під нiс Кайдаш (бубнил себе под нос Кайдаш).

Вже с`онце зайшл`о (уже солнце зашло), вже надв`орі смерк`алось (уже на улице смеркалось), а Кайдаш`иха сид`іла та щебет`ала в попад`і (а Кайдашиха сидела и щебетала у попадьи). Вол`и сто`яли, похил`ивши г`олови (волы стояли, наклонив головы). Лаврін сп`ерся на тин i д`уму д`умав (Лаврин опёрся на плетень и думу думал). Кайдаш засн`ув, простягн`увшись на в`озі (Кайдаш заснул, растянувшись на телеге).

Забрех`али соб`аки в двор`і (залаяли собаки во дворе). Кайдаш`иха в`ийшла з х`ати вес`ела, нен`аче прийшл`а з ц`еркви (Кайдашиха вышла из хаты весёлая, словно пришла из церкви).

— От хто мен`е віт`ав (вот кто меня привечал)! Не так, як Балаш`иха (не так, как Балашиха). I, Г`осподи (и, господи)! Не зн`али, де й посад`ити мен`е (не знали, где и посадить меня). Частув`ала мен`е м`атушка i ч`аєм, i гор`ілкою, i нал`ивкою (угощала меня матушка и чаем, и горилкой, и наливкой), — хвал`илася Кайдашиха й тим тр`охи примир`илась з Зап`адинцями (хвалилась Кайдашиха и таким образом немного примирилась с Западинцами).

Ч`ерез т`иждень Лаврін повінч`ався з Мелашкою i прив`iз ї`ї в б`атькову х`ату (через неделю Лаврин обвенчался с Мелашкой и привёз её в отцовскую хату).

 

— I на чортового батька їй здалися тi попаді! Хочеться ж дражнити попових собак! — бубонів coбi під нiс Кайдаш.

Вже сонце зайшло, вже надворі смеркалось, а Кайдашиха сиділа та щебетала в попаді. Воли стояли, похиливши голови. Лаврін сперся на тин i думу думав. Кайдаш заснув, простягнувшись на возі.

Забрехали собаки в дворі. Кайдашиха вийшла з хати весела, неначе прийшла з церкви.

— От хто мене вітав! Не так, як Балашиха. I, господи! Не знали, де й посадити мене. Частувала мене матушка i чаєм, i горілкою, i наливкою, — хвалилася Кайдашиха й тим трохи примирилась з Западинцями.

Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою i привiз її в батькову хату.

 

VI

 

Т`иждень прожил`а Мелашка в св`екровій х`аті (неделю прожила Мелашка в свёкровой хате), як у р`аю (как в раю). П`ісля вб`огої б`атькової х`ати вон`а н`іби ввійшл`а в п`анські пок`ої (после убогой отцовской хаті она словно вошла в господские покои). Кайдаш`ева х`ата бул`а прост`орна (Кайдашова хата біла просторной), з чим`алими `ясними в`ікнами (с большими светлыми окнами), з нов`ими образ`ами (с новыми иконами), з вел`икими вишив`аними рушник`ами на ст`інах та на образ`ах (с большими вышитыми полотенцами на стенах и на иконах). I зел`ений сад`ок (и зелёный сад), i мал`енька п`аciкa в садк`у під гор`ою (и маленькая пасека в саду под горой), i крин`иця під гр`ушею (и колодец под грушей), i лев`ада (и левада / приусадебный участок земли /), i зел`ена дібр`ова на г`орах (и зелёная дубрава на горах), i розм`ова з Лавріном за п`асікою (и разговоры с Лаврином за пасекой) — все н`іби заквітч`ало св`екрову х`ату квітк`ами та залил`о п`ахощами (всё будто украсило свёкрову хату цветами и заполнило ароматами), Т`иждень мин`ув, як одн`а год`ина (неделя прошла, как один час).

 

Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батькової хати вона ніби ввійшла в панські покої. Кайдашева хата була просторна, з чималими ясними вікнами, з новими образами, з великими вишиваними рушниками на стінах та на образах. I зелении садок, i маленька паciкa в садку під горою, i криниця під грушею, i левада, i зелена діброва на горах, i розмова з Лавріном за пасікою — все ніби заквітчало свекрову хату квітками та залило пахощами, Тиждень минув, як одна година.

 

 

Мелашка н`іби не б`ачила (Мелашка словно не видела), як п'ян`ий св`екор л`аявся з свекр`ухою (как пьяный свёкор ругался со свекровью), н`іби не ч`ула (словно не слышала), як свекр`уха обсип`ала ї`ї неласк`авими слов`ами (как свекровь осыпала её неласковыми словами).

Кайдашиха привіт`ала ст`аршу нев`істку п`ерше сол`одкими мед`овими слов`ами (Кайдашиха приветствовала старшую невестку сначала сладкими медовыми словами), а п`отім уж`е д`ала їй покуштув`ать пол`ину (а потом уже дала ей попробовать полыни). З Мел`ашкою вон`а обійшл`ась ін`акше (с Мелашкой она обошлась иначе): вон`а одр`азу почастув`ала ї`ї пол`ином (она сразу угостила её полынью). Вон`а не злюб`ила Мел`ашчиних батьк`ів (она невзлюбила Мелашкиных родителей) і як т`ільки бр`алась за т`ім'я (и как только бралась за темя), то зг`адувала Зап`адинці і сво`ї розгл`ядини в Балаш`ів (то вспоминала Западинцы и свои смотрины у Балашей). Мелашка бул`а молод`а (Мелашка была молодая), незуг`арна до важк`ої роб`оти (неспособная к тяжёлой работе), а Кайдаш`исі д`уже баж`алось на ст`арість полеж`ати та одпоч`ить (а Кайдашихе очень хотелось на старости полежать и отдохнуть).

Т`ільки т`иждень п`ісля вес`ілля Кайдашиха зм`овчувала та ск`оса погляд`ала на Мелашку (только неделю после свадьбы Кайдашиха / сдерживаясь / молчала да искоса поглядывала на Мелашку), пок`азуючи їй роб`оту (показывая ей работу). На др`угий т`иждень вон`а вже л`аяла нев`істку і глузув`ала з н`еї (на вторую неделю она уже ругала невестку и насмехалась над ней).