Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.

Балаш не сподівався так рано старостів до своєї дочки. Мелашка була дуже молода. Наставали жнива. Мелашка була потрібна в господі як робітниця. Балаш одказував старостам ні се ні те. Мелашка стояла коло печі й заливалась слізьми. Батько постеріг, чого Мелашка так пізно верталась з вулиці, і згодився на заручини. Мелашка втерла сльози рукавом і подала старостам рушники.

 

 

В нед`ілю Кайд`аш з Кайдаш`ихою збир`ались `їхати в Бі`євці на розгл`ядини до Балаш`а (в воскресенье Кайдаш с Кайдашихой собирались ехать в Биевцы на смотрины к Балашу). Лаврін, вес`елий та щасл`ивий, запряг`ав вол`и (Лаврин, весёлый и счастливый, запрягал волов).

— Чи г`арна ж, с`ину, х`ата в тво`єї Мелашки (а красивая ли, сынок, хата у твоей Мелашки)? — пит`ала м`ати в Лавріна (спрашивала мать Лаврина).

— Ого-го! Ще й як`а г`арна (ещё и какая красивая)! Зда`ється, і в ц`ілому сел`і кр`ащої нем`а (кажется, и во всём селе красивее нет), — говор`ив Лаврін (говорил Лаврин).

— Чи д`обрі ж хаз`яїни Балаш`і (а хорошие ли хозяева Балаши)? Чи м`ають худ`обу (имеют ли скотину)? — пит`ала м`ати (спрашивала мать).

— Та там так`і роб`очі л`юди (да там такие работящие люди), що в нас у Семиг`орах і нем`а так`их (что у нас в Семигорах и нет таких), — хвал`ив Лаврін (хвалил Лаврин), бо йом`у й спр`авді Балаш`і здав`ались л`уччими од ус`іх люд`ей на св`іті (так как ему и вправду Балаши казались лучше всех людей на свете).

— В Бі`євцях мен`е зн`ають (в Биевцах меня знают): я вар`ила об`ід у поп`а, як він видав`ав з`аміж дочк`у (я варила обед у попа, когда он выдавал замуж дочь). Я там у поп`овому двор`і частув`ала всю гром`аду (я там в поповом дворе угощала всё общество). О, там, мо`є с`ерденько, є д`обрі хаз`яїни (о, там, моё сердечко, есть хорошие хозяева). — У нас в Семиг`орах і спр`авді так`их нем`а (у нас в Семигорах и в самом деле таких нет), — говор`ила Кайдашиха (говорила Кайдашиха).

 

В неділю Кайдаш з Кайдашихою збирались їхати в Бієвці на розглядини до Балаша. Лаврін, веселий та щасливий, запрягав воли.

— Чи гарна ж, сину, хата в твоєї Мелашки? — питала мати в Лавріна.

— Ого-го! Ще й яка гарна! Здається, і в цілому селі кращої нема, — говорив Лаврін.

— Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? — питала мати.

— Та там такі робочі люди, що в нас у Семигорах і нема таких, — хвалив Лаврін, бо йому й справді Балаші здавались луччими од усіх людей на світі.

— В Бієвцях мене знають: я варила обід у попа, як він видавав заміж дочку. Я там у поповому дворі частувала всю громаду. О, там, моє серденько, є добрі хазяїни. — У нас в Семигорах і справді таких нема, — говорила Кайдашиха.

 

 

Кайдаш`иха над`іла тонк`у сор`очку (Кайдашиха надела тонкую сорочку), зав'яз`алась г`арною нов`ою х`усткою з торочк`ами до с`амих плеч`ей (завязалась красивым новым платком с бахромой до самых плеч) і понадів`ала всі хрест`и й дукач`і (понадевала все кресты и дукачи), над`іла нов`у `юпку (надела новый жакет), нов`у б`ілу св`иту (новую белую свиту), ще й в ж`овті ч`оботи вз`улась (ещё и в жёлтые сапоги обулась).

«Тр`еба гарн`енько убр`атись (нужно хорошенько нарядиться): мен`е зн`ають ус`і Бі`євці (меня знают все Биевцы)», — д`умала Кайдаш`иха й загад`ала Лавр`інові намост`ить на в`озі в`исоко с`іна (думала Кайдашиха и велела Лаврину наложить на телегу высоко = повыше сена), ще й засл`ати к`илимом (ещё и застелить ковром).

Кайдашиха вгнізд`илась на весь віз (Кайдашиха угнездилась на всю телегу = расселась по всей телеге), Кайдаш сів сп`ереду й поган`яв вол`и (Кайдаш сел спереди и погонял волов). Лаврін іш`ов за в`озом (Лаврин шёл за возом). Кайдаш`иха про`їхала к`оло ш`инку (Кайдашиха проехала возле корчмы), де сто`яла к`упа чоловік`ів (где стояла толпа: «куча» мужиков), гордов`ито піднял`а г`олову й «добр`идень» л`юдям не сказ`ала (горделиво подняла голову и “ добрый день ” людям не сказала).

 

Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав'язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, ще й в жовті чоботи взулась.

«Треба гарненько убратись: мене знають усі Бієвці», — думала Кайдашиха й загадала Лаврінові намостить на возі високо сіна, ще й заслати килимом.

Кайдашиха вгніздилась на весь віз, Кайдаш сів спереду й поганяв воли. Лаврін ішов за возом. Кайдашиха проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й «добридень» людям не сказала.

 

 

— Ого-го, н`аша п`ані екон`омша в`илізла тр`охи не під н`ебо (ого-го, наша пани экономка вылезла чуть не под небо)! — загомон`іли чоловік`и (заговорили: «зашумели» мужики). — В`идно, що `їде на розгл`ядини (видно, что едет на смотрины).

Кайдашиха в`иставила навм`исне напок`аз гром`аді ж`овті нов`і сап'`янці (Кайдашиха выставила намеренно напоказ обществу жёлтые новые сафьянцы / сапоги из сафьяна /). С`онце гр`ало на чобот`ях (солнце играло на сапогах). Сап'`янці жовт`іли на всю в`улицю (са фьянцы желтели на всю улицу).

— Їй-б`огу, піднял`а св`иту зум`исне в`ище кол`ін та пок`азує ж`овті сап'`янці (ей-богу, подняла свиту специально выше колен и показывает жёлтые сафьянцы), — смі`ялись чоловік`и (смеялись мужики). — Вез`е Кайдаш сво`ю ж`інку (везёт Кайдаш свою жеу), нен`аче на `ярмарок на пр`одаж (будто на ярмарку на продажу).

Кайдаші пере`їхали гр`еблю, в`иїхали на г`ору і в'`їхали в Бі`євці (Кайдаши переехали плотину, выехали на гору и въехали в Биевцы). Кайдашиха обт`ерла б`ілою х`усточкою сап'`янці і гордов`ито див`илася навкруг`и (Кайдашиха обтёрла белым платочком сафьянцы и гордо смотрела вокруг): див`іться, мов, л`юди д`обрі (смотрите, мол, люди добрые), як`а п`анія `їде до вас у г`ості (какая госпожа едет к вам в гости).

 

— Ого-го, наша пані економша вилізла трохи не під небо! — загомоніли чоловіки. — Видно, що їде на розглядини.