Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.

Не встиг він закласти заноза в ярмо і ненароком кинув очима за Рось: за Россю, коло скелі на долині, вкритій зеленим житом, червоніла якась велика квітка.

«Де та квітка взялася на долині, та ще така здорова?» — подумав Лаврін.

 

 

Кол`и д`ивиться він (и смотрит он) — та черв`она кв`ітка н`іби плив`е меж`ею (тот красный цветок словно плывёт по меже / границе между полями /), пом`іж зел`еними колоск`ами (между зелёными колосками). З-під кв`ітки в`иринула з колоск`ів голов`а з ч`орними к`ісьми і нен`аче поплил`а п`онад колоск`ами (из-под цветка вынырнула из колосков голова с чёрными косами и будто поплыла над колосками). Лаврін угл`ядів (Лаврин увидел: «углядел»), що ту чорнов`олосу г`олову дв`ічі обвив`али жовтогар`ячі кісник`и (что ту черноволосую голову дважды обвивали оранжевые ленты), а за кісник`и бул`и зат`икані ц`ілі пучк`и черв`оного м`аку (а за ленты были заткнуты целые пучки алого мака). З ж`ита н`іби в`иплила молод`а д`івчина з с`апою в рук`ах (изо ржи словно выплыла молодая девушка с тяпкой в руках). Лаврін задив`ився на н`еї й пок`инув запряг`ати др`угого вол`а (Лаврин засмотрелся на неё и перестал запрягать второго вола). Д`івчина прийшл`а до Р`осі (девушка подошла к Роси), ст`ала на плиск`оватому к`амені й почал`а м`ити н`оги (встала на плоский камень и начала мыть ноги). Лаврін зн`ехотя задив`ився на ї`ї ч`орні бр`ови (Лаврин невольно засмотрелся на её чёрные брови).

 

Коли дивиться він — та червона квітка ніби пливе межею, поміж зеленими колосками. З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками. Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку. З жита ніби виплила молода дівчина з сапою в руках. Лаврін задивився на неї й покинув запрягати другого вола. Дівчина прийшла до Росі, стала на плисковатому камені й почала мити ноги. Лаврін знехотя задивився на її чорні брови.

 

 

Д`івчина перейшл`а ч`ерез гр`еблю (девушка перешла чарез плотину), ступ`ила на міст`ок на лоток`ах (вступила на мостик на желобах), сп`ерлась на поренч`ата (оперлась на перила; “ поренч ` ата ” — перила, поручни) й задив`илась не так на в`оду (и засмотрелась не столько на воду), як на сво`ю вр`оду (как на свою красу). До н`еї з вод`и в`иглянуло ї`ї лиц`е (к ней из воды выглянуло её лицо), св`іже, як `ягода, з ч`орними бров`ами (свежее, как ягода, с чёрными бровями). Д`івчина милув`алась соб`ою та черв`оним нам`истом на ш`иї (девушка любовалась собой и красными бусами на шее).

Лаврін сто`яв під верб`ою недал`ечка од д`івчини й див`ився на н`еї (Лаврин стоял под ивой недалеко от девушки и смотрел на неё). С`онце гр`ало на черв`оному нам`исті, на рум'`яних щок`ах (солнце играло на красных бусах, на румяных щеках). Д`івчина бул`а невел`ика на зріст (девушка была небольшого роста), ал`е р`івна, як струн`а (но прямая, как струна), гнучк`а, як топ`оля (гибкая, как тополь), г`арна, як черв`она кал`ина (красивая, как красная калина), довгообр`аза, повнов`ида, з тонк`им н`осиком (с овальным и полным лицом, с тонким носиком). Щ`оки, червон`іли, як червоноб`окі `яблучка (щёки краснели, как краснобокие яблочки), г`уби бул`и п`овні та черв`оні, як кал`ина (губы были полные и алые, как калина). На ч`истому л`обі бул`и н`іби намаль`овані вес`елі тонк`і ч`орні бр`ови, густ`і-прегуст`і, як шовк (на чистом лбу были словно нарисованные весёлые тонкие чёрные брови, густые-прегустые, как шёлк).

 

Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду, як на свою вроду. До неї з води виглянуло її лице, свіже, як ягода, з чорними бровами. Дівчина милувалась собою та червоним намистом на шиї.

Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.

 

 

Лаврін див`ився на д`івчину (Лаврин смотрел на девушку), як вон`а спуст`ила на щ`оки д`овгі ч`орні в`ії (как она опустила на щёки длинные чёрные ресницы), як вон`а п`отім поверн`улась б`оком (как она потом повернулась боком), див`илась на в`оду, на ск`елі (смотрела на воду, на скалы), як блищ`ав ї`ї ч`истий, р`івний лоб (как блестел её чистый, ровный лоб).

«Ой, г`арна ж д`івчина, як рай (ой, красивая ж девушка, как рай), мов черв`она р`ожа, пов`ита барв`інком (словно красная роза, обвитая барвинком)!»— под`умав Лаврін, запряг`аючи др`угого вол`а (подумал Лаврин, запрягая второго вола).

Д`івчина в`ирвала з верб`и г`ілку й к`инула дал`еко на в`оду (девушка сорвала с ивы ветку и кинула далеко на воду). Г`ілка с`унулась по вод`і пов`олі (ветка двигалась по воде медленно), а д`алі н`іби поб`ігла на лот`оки (а после будто побежала на желоба) і шуб`овснула під к`олесо (и бултыхнулась под колесо). Д`івчина засмі`ялась і бл`иснула всім`а б`ілими зуб`ами пр`оти с`онця (девушка засмеялась и сверкнула всеми белыми зубами на солнце), н`іби двом`а н`изками п`ерлів (словно двумя нитями: «пронизями» жемчуга). Вон`а к`инула оч`има на Лавріна, задив`илась на й`ого й засор`омилась (она бросила взгляд на Лаврина, засмотрелась на него и застыдилась = смутилась), п`отім знял`ася з м`ісця (потом сорвалась с места), шугн`ула зоз`улею проз Лавріна (шмыгнула кукушкой мимо Лаврина), бл`иснула на й`ого к`арими оч`има і поверн`ула на шлях (сверкнула на него карими глазами и повернула на дорогу).