На другий день перед обідом Кайдаш увійшов у хату і уніс двоє нових мотовил.

— Нате вам двоє мотовил та, про мене, очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву.

Мотря весело глянула на мотовила, зараз по обіді витягла з своєї скрині починки й почала мотать. Нове мотовило аж гуло в її руках і вряди-годи черкалось об сволок, об стелю. Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом. Вона почула в собі дух господині, самостійної господині. Свекруху брала злість. Для неї невістчине мотовило гуло, неначе кусливі джмелі кругом її голови.

 

 

«Пропад`уть мої коноп`ельки (пропадёт моя конопля)! Пох`оплива нев`істочка попряд`е їх соб`і на полотн`о попер`ед м`ене (шустрая невесточка напрядёт её себе вперёд меня)», — под`умала Кайдаш`иха (подумала Кайдашиха).

А нев`істка мот`ала поч`инки (а невестка мотала заготовки), поліч`ила ч`исниці та п`асма (посчитала группы нитей; “ ч ` исниця ”, “ пасмо ” — группы соответственно по 3 и по 30 нитей), ск`инула півмот`ок з мотов`ила й схов`ала в сво`ю скр`иню (сбросила полмотка с мотовила и спрятала в свой сундук).

— Хов`ай, нев`істочко, в сво`ю скр`иню (прячь, невесточка, в свой сундук), що зап`ірвеш (что урвёшь). Шв`идко схова`єш ус`е н`аше добр`о (быстро спрячешь всё наше добро), ще й нас убг`аєш у сво`ю скр`иню (ещё и нас впихнёшь в свой сундук), — пром`овила свекр`уха (сказала свекровь).

— Не б`ійтесь (не бойтесь)! Так`ого добр`а не схов`аю (такого добра не спрячу), а якб`и вас знайшл`а в сво`їй скр`ині (а если бы вас нашла в своём сундуке), то ще б i надв`ір в`икинула (то ещё б и на улицу выбросила), — сказ`ала нев`істка (сказала невестка).

 

«Пропадуть мої конопельки! Похоплива невісточка попряде їх собі на полотно поперед мене», — подумала Кайдашиха.

А невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в свою скриню.

— Ховай, невісточко, в свою скриню, що запірвеш. Швидко сховаєш усе наше добро, ще й нас убгаєш у свою скриню, — промовила свекруха.

— Не бійтесь! Такого добра не сховаю, а якби вас знайшла в своїй скрині, то ще б i надвір викинула, — сказала невістка.

 

 

Др`угого дня Мотря позбир`ала сво`ї й Карп`ові сорочк`и й намоч`ила в л`узі (на другой день Мотря пособирала свои и Карповы сорочки и намочила в щёлоке).

— Чом же ти не забр`ала та не помоч`ила вcix сороч`ок (почему же ты не собрала и не помочила все сорочки)? — спит`ала м`ати (спросила мать).

— Тим, що вас yc`ix б`ільше обпир`ати не б`уду (потому, что вас всех больше обстирывать не буду). Пер`іть coб`i сам`і; адж`е ж м`аєте р`уки (стирайте себе сами; ведь у вас же есть руки).

— Н`ащо ж той з`ахід на два р`ази (зачем же тот заход на два раза)? Xiб`a ще м`ало гарм`идеру в х`аті (неужели ещё мало беспорядка в хате)? Н`ащо ти нал`япуєш з`айвий раз у х`аті (зачем ты набрызгиваешь лишний раз в хате)? — сказ`ала Кайдашиха (сказала Кайдашиха).

Мотря не сл`ухала м`атері (Мотря не слушала матери). Вон`а пооджим`ала сво`ї сорочк`и (она отжала свои сорочки), др`угого дня одзол`ила (на другой день отзолила / очистила золой перед стиркой /), попр`ала (постирала) и покач`ала (и разгладила; “ кач ` ати ” — разглаживать путём раскатывания качалкой и рублём; “ кач ` алка ” — круглая палка; “ руб `ель” — узкая доска с зарубками). Кайдашиха м`усила зах`оджуватись сам`а к`оло сво`їх сороч`ок (Кайдашиха вынуждена была сама хлопотать около своих сорочек). Вон`а вже й не говор`ила за те чолов`ікові (она уже и не говорила про это мужу), тим що бо`ялась колотн`ечі (потому что боялась ругани). Вон`а д`умала, що все те `якось перетр`еться (она думала, что всё это как-то перетрётся), перемн`еться та й так мин`еться (перемнётся да и так пройдёт). Ал`е вон`о так`и не мин`улось (но оно всё-таки не прошло).

 

Другого дня Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі.

— Чом же ти не забрала та не помочила вcix сорочок? — спитала мати.

— Тим, що вас ycix більше обпирати не буду. Періть coбi самі; адже ж маєте руки.

— Нащо ж той захід на два рази? Xiбa ще мало гармидеру в хаті? Нащо ти наляпуєш зайвий раз у хаті? — сказала Кайдашиха.

Мотря не слухала матері. Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала и покачала. Кайдашиха мусила заходжуватись сама коло своїх сорочок. Вона вже й не говорила за те чоловікові, тим що боялась колотнечі. Вона думала, що все те якось перетреться, перемнеться та й так минеться. Але воно таки не минулось.

 

 

Раз Мотря спекл`а хліб (однажды Мотря испекла хлеб). Хліб не вд`ався (хлеб не удался). Вон`а под`ала йог`о на стіл до борщ`у (она подала его на стол к борщу); хліб в`ийшов липк`ий (хлеб вышел липкий), з зак`альцем на два п`альці (с нижним непористым слоем в два пальца). На бід`у й борщ в`ийшов нед`обрий (на беду и борщ вышел нехороший = невкусный).

— Нед`обрий борщ (нехороший борщ), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин).

— Ал`е й хліб спекл`а (ну и хлеб испекла), хоч к`оники ліп`и (хоть лошадок лепи)! — сказ`ала серд`ито Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха).

— Аж у г`орлі д`авить (аж в горле давит), — обізв`ався i coб`i стар`ий Кайдаш (отозвался в свою очередь старый Кайдаш).

Як на л`ихо, Лаврін, жарт`уючи (как назло, Лаврин, шутя), взяв та зліп`ив з м'як`ушки к`оника (взял и слепил из мякиша лошадку), пост`авив йог`о на стол`і, ще й хвост`а зад`ер йом`у вг`ору (поставил её на столе, ещё и хвост задрал ей вверх).

Мотря зирн`ула на к`оника та й скип`іла (Мотря глянула на лошадку и вскипела), нен`аче хто лин`ув на н`еї окр`опом (будто кто-то облил её = плеснул на неё кипятком). Вон`а л`учче в`итерпіла б л`айку, ніж смішк`и (она лучше вытерпела бы ругань, чем насмешку).