Національно-культурні традиції українського народу як фактор формування загальнолюдських цінностей

 

Практика засвідчує, що найбільш успішно загальнолюдські цінності засвоюються у єдності з національною культурою. Наприклад, пізнання перлин національного мистецтва допомагає глибше зрозуміти пісенні, музичні, танцювальні жанри народів світу. Національний фольклор, у якому, як у дзеркалі, відображено культурно-історичний, мистецький шлях народу (думи, пісні, скоромовки, прислів'я, приказки тощо) допомагає збагнути менталітет народу, його неповторність.

Значне місце у формуванні духовності людини, її культури посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі і т. д. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом [10].

Духовність особистості означає її інтелектуальний розвиток, що здійснюється як у процесі взаємодії людини з суспільством, природою, так і шляхом цілеспрямованої навчально-виховної роботи за умови нерозривної єдності національних і загальнолюдських надбань науково-професійної думки.

Формування духовності тісно пов'язується з релігійними виховними традиціями. Пропонується об'єднання спільних зусиль, узгодження дій державних, громадських, релігійних інституцій, спрямованих на розбудову незалежної України, виховання молоді.

Важливе місце у системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей. При цьому має вагу не тільки і не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань, які набуває молодь, у її переконання, стійкі моральні почуття і вчинки [14].

Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі високі моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, несуть могутній моральний потенціал, спрямований на виховання особистості.

Особлива роль у формуванні загальнолюдських норм моралі відводиться національним релігійним традиціям. Національна школа мусить бути відкритою до релігії і церкви і тісно співпрацювати з ними з метою найшвидшого повернення фундаментальних загальнолюдських вартостей, моральності.

Формування цінностей передбачає художньо-естетичну освіченість, вихованість особистості. Народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси. Виховуючи в молоді народні естетичні погляди, смаки, які грунтуються на народній естетиці, національне виховання передбачає формування навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей, вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу [15].

Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості, цивілізованого, господаря формується як під впливом усього середовища, так і в процесі трудового навчання і виховання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин

Поряд з науковим педагогічно обґрунтованим трудовим вихованням істотне значення має використання надбань народної педагогіки, трудових традицій українців зокрема запорозьких козаків як мудрих хліборобів, умілих орачів, а також прилучення учнівської молоді до ведення фермерських господарств. У цій справі важливо пропагувати розвиток традиційних народних художніх промислів (ткацтво, кераміка тощо).

Фізична культура — невід'ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість.її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, людини і природи — основа фізичного виховання [7].

Кожен народ виробив свої національні види вправ і рухливих ігор. Вони можуть поповнити сучасні методи фізичного виховання. Пріоритетним напрямом формування громадянина є виховання у дітей і молоді поваги до Конституції, законів України і національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Все це становить правову культуру особистості [1].

Правове виховання передбачає вироблення стійких морально-правових знань, соціально-психологічних навичок поведінки молоді в суспільстві, розвиток й трудової громадянської активності Більш активно правові знання сприймаються завдяки взаємодії наукової педагогічної системи правового виховання з народною правосвідомістю. У громадянському становленні дитини відіграє роль національна, державна символіка, знання про ї історичне походження, глибоке розуміння і значущості в житті суспільства.

Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце. Ставлення людини до природи є важливою громадянською рисою особистості яка формується як у результаті широкої пропаганди екологічних знань, так і шляхом залучення учнів до екологічної діяльності: озеленення міст і сіл, захисту рослинного і тваринного світу тощо.

Активізації екологічного виховання, підвищенню його ефективності сприятиме тісний зв'язок з традиційним народним вихованням любові до природи, спирання на педагогіку народного календаря, де всі пори року, кожна дата свято тісно пов'язані з природою рідного краю, з природою самої людини.

Розвиток індивідуальних здібностей і таланту учнів, забезпечення умов їх самореалізації с пріоритетним напрямом виховної роботи. Мова йде про формування культури інтелектуальної і фізичної праці, готовності до усвідомленого входження у суспільне корисну трудову діяльність. Для відродження, пошуку і підтримки національних талантів необхідно подбати про задоволення різнобічних потреб учнівської молоді у сфері науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичній, туристсько-краєзнавчій, фізкультурно-спортивних видах діяльності [10].

Кожен із розглянутих напрямів виховання має відносну самостійність, однак усі вони тісно взаємозв'язані, доповнюють один другого і утворюють єдину, цілісну систему національного виховання, спрямовану на формування системи національних цінностей громадянина України.