Завдання та проблемні ситуації

1. Що таке «деонтична логіка»? Проаналізуйте та проілюструйте її роль у вашій майбутній професійній діяльності.

2. Як Ви думаєте, чи варто ділити логіку за статевим принципом? Обґрунтуйте свою позицію.

Рекомендована література

1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч. посібник для економістів. – Вид. 2-ге, допов. і перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 144 с.

2. Гладкий А.В. Введение в современную логику. – М.: МЦНМО, 2009. – 240 с.

3. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. М.: Просвещение, 1991. – 208 с.

4. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – Харків: Вид-во «Основа» при ХДУ; К.: Знання, КОО, 1999. – 256 с.

5. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки: Навчальн. посібник. – К: Либідь, 2002. – 152 c.

6. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – перераб. и доп. – М.: Юристь, 2001. – 256 с.

7. Конверський А.Є. Логіка традиційна та сучасна: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 440 с.

8. Конверський А.Є. Логіка: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 304 с.

9. Логіка для юристів: Лекції. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка. // www.http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/83/

10. Маковельский А.О. История логики. – К: Кучково поле, 2004. – 324 c.

11. Пасько Я.І., Білецький В.В., Савенкова М.Є., Бурега В.В. Логіка: навчально-методичний посібник / Заг.ред. Бурега В.В. – Донецьк: ДонДДУ, 2004. – 235 с.

12. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник. – К: Академія, 2003. – 368 c.

13. Хоменко І. В. Логіка – юристам: Підр. для вузів. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 c.

14. Хоменко І.В. Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Абрис, 2004. – 265 с.

 

  Лекція 1 (доповнення, хто не вивчав психологію)

    Тема: Вступ до логіки.

1.Предмет і значення логіки.

2.Поняття мислення.

3.Форми мислення та його різновиди.

4.Значення логіки для судового пізнання.

Засновником логіки як науки був давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр. до Р.Х.)… Його логіка про доказовість та засобів обґрунтування істини.

1.Предмет і значення логіки.

Термін «логіка» походить від грецького слова «логос», яке означає «слово», «думка», «поняття», «розум», «закономірність». Уперше термін «логіка» ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (бл.460-370 рр. до Р.Х.), назвавши свою працю: «Про логічне, або про правила».

Зазначений термін має кілька значень. Його можна застосувати як до матеріальної дійсності, так і до мислення.

Під цим терміном логіки розуміють:

1.Обєктивну закономірну послідовність речей і явищ, наприклад, коли говорять «невмолима логіка речей», «логіка фактів», «логіка суспільного розвитку».

2. Послідовність мислення. Коли кажуть, що «мислення логічне», в його міркуваннях залізна логіка» та ін., та це означає що мислення вирізняється зв’язністю, визначеністю, послідовністю. Приклад: зміна статті кримінального кодексу…).

Навпаки, якщо говорять, що його міркуванням бракує логіки, «де ж логіка» і т.д., то це означає, що мислення є безладне, непослідовне, суперечливе, тобто нелогічне.

 

2.Поняття мислення. Науку, яка вивчає мислення, називають логікою. Із цього можна дійти висновку, що предметом логіки як науки є мислення людини. З цього слідує що логіка – це наука про мислення.

 

До пізнавальних процесів людини відносяться: відчуття, сприймання, мислення, уява, пам'ять.

а)відчуття: зір, слух, нюх, дотик…;

б)сприймання: - віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. («Земля!! вигукує потерпілий,…, - «м'ясо»- вигукують туземці.

в)Уява – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. … але ми можемо уявити собі й те, що ніколи не бачили… русалку, чорта, відьму, лісовика і т.д. Уявлення студента-випускника відрізняється від уявлень студента – першокурсника.

г)пам'ять …

 

 Один з видатних філософів Р.Декарт висунув формулу «Я мислю, отже, я існую». З цього слідує що ця формула вочевидь висуває мислення на перший план у психічному житті людини, вважаючи мислення ознакою існування людини.

Суттєвим є поняття про диференціацію формально-логічного і психологічного аспектів у дослідженні мислення.

Об'єктом формально – логічного дослідження є основні форми мислення: поняття, судження, умовиводи. Виокремлення цих форм, їх систематизація і класифікація – важливе завдання формально-логічного дослідження мислення. …Логіка має справу із продуктами індивідуальної роботи, оскільки її цікавить правильне, істинне мислення.

Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях.

За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями.

Мислення людини нерозривно пов’язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений життєвий досвід, який людина при потребі використовує. Практика слугує джерелом діяльності… Добрий день: «Я ваша тітка».

Значення мислення в житті людини:

*наукового пізнання світу;

*передбачення й прогнозування розвитку подій; (ви вже не переживайте про те, що сталося, краще подумайте, про те, що станеться).

*практичного опанування закономірностями дійсності;

*постановка їх на службу своїм потребам та інтересам.

(всі педагогічні системи світу прагнуть навчити людину мислити).

  Розумові дії та операції мислення.

Розумові дії – це дії з предметами, відображених в образах, уявленнях і поняттях про них. Вони відбуваються подумки за допомогою мовлення. Виокремлюють головні складові розумових дій.

1.Аналіз – це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

2.Синтез – це мисленнєва операція об'єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об’єктів у єдине, якісно нове ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез – це головні мисленні операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

3.Порівняння – це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.

4.Абстрагування – це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві. (Наприклад: спостерігаючи переміщення в просторі різних за характером об’єктів – машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.

 5. Узагальнення виявляється в мисленному об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

6. Класифікація – це групування об’єктів за видовими, родовими та іншими ознаками.

7. Систематизація – це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об’єктів.

 

          3. Форми мислення та його різновиди.    

 

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.

Судження – форма мисленного відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв’язку чи відношення між предметами та явищами.

Характерною властивістю судження є те, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте судження та речення – речі не тотожні. Судження – це акт мислення,… а речення – це граматичне сполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення.

Кожне судження включає суб’єкт і предикат.

Суб'єктом  є предмет судження, про який йдеться і який відображається в нашій свідомості. (Свідомість це не тільки відображення навколишнього світу і свідоме перетворення його).

Предикат – це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад:

 «Усі студенти моєї групи, - мої друзі». (суб’єкт – предикат).

Судження є істинним, якщо воно правильно відображає відношення, які існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіряється практикою.

Міркування – це низка пов’язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити.

Умовиводом є така форма мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове… В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові. (тільки дурні не змінюються, коли отримають нову інформацію).

Індуктивний умовивід – це судження, в якому на підставі окремих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. Наприклад: «срібло, залізо, мідь - метали;

                «срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються».

Отже метали при нагріванні розширюються.

Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюючи їх істотні ознаки.

Силогізми: (S, P, M) S –суб’єкт, P – предикат, M – середнє.

1.Вусі планети мають форму кулі. M Є P

2.Земля - планета.                               S   Є M

Земля має форму кулі.                       S Є P

 

4. Значення логіки для судового пізнання.

Судове дослідження, як і будь-яке пізнання відбувається за законами і правилами формальної логіки.

Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступна безпосередньому сприйманню.

Судове пізнання – це в основному пізнання опосередковане, вивідне.

Головна роль тут належить логічним засобам пізнання, і насамперед – умовиводу. Так, судове дослідження спрямоване на установлення об’єктивної істини, за карною справою, відбувається у формі висування і доказу судових версій.

Щоб установити істину за справою, необхідно зібрати факти (докази), що відносяться до злочинної події, логічно їх опрацювати, висунути версії, розвинути їх, перевірити і довести істинність однієї версії і хибність останніх.

Уся розумова діяльність слідчого і судді відбувається в певних логічних формах, підлягає законам і правилам логіки. Дотримання їх є необхідною умовою пізнання об’єктивної істини за судовою справою.

Без дотримання правил логіки не може бути установлена об’єктивна істина за справою. Нігілістичне ставлення до законів логіки і процесу розслідування може мати вкрай шкідливі наслідки для практичної слідчої роботи.

Наука логіка вивчає, як правильно будувати умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок.

Незнання законів і правил логіки, невміння користуватись ними у процесі судового пізнання нерідко призводить до різноманітних логічних помилок, котрі в судовій практиці із логічних перетворюються в судові помилки. А це позначається на долі конкретної людини.

Мабуть, немає іншої сфери суспільного життя, де порушень законів логіки, побудова неправильних умовиводів, приведення хибних аргументів завдають шкоду у галузі права.

Логічна грамотність – необхідна риса освіченості.

Юрист користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професійний рівень дослідження правових явищ.  

 

Тема 2. Мислення і мова (лекція).

Поняття про мислення, його типи та види. Особливості мислення. Мислення та відчуття. Зв'язок мислення та діяльності людини. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід. Види понять і суджень. Зв'язок мислення та мовлення. Зміст (смисл) і лексичне значення слова. Структура мислення. Правильне міркування. Неправильні міркування. Поняття про логічну помилку, їх види. Значення логічного мислення у юридичній (економічній) професії.

 

Ключові слова: мислення, міркування, мова, мовлення, поняття, судження, умовивід, діяльність, роздум, образ, теоретичне та практичне мислення, образне та словесно-логічне мислення, лексичне значення та психологічний смисл, семантика, засновки, висновок, паралогізми, софізми.

 

Семінарське заняття

1. Мислення (міркування): визначення і особливості.

2. Діяльність і мислення.

3. Структура мислення.

4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку.

5. Логічна форма міркування.

6. Види і типи мислення.

7. Особливості мислення юриста.

8. Значення логіки для юристів.

Питання до самостійної роботи

1. Наведіть приклади логічних помилок у Вашій майбутній професійній діяльності.

2. Доведіть логічно, що знання логіки необхідне у Вашій майбутній професії.