Чиста приведена вартість усіх грошових доходів та інвестицій,

$:

 –100 20 30 40 50 40 = 32. (1 + 0,1)0 + (1 + 0,1)1 + (1 + 0,1)2 + (1 + 0,1)3 + (1 + 0,1)4 + (1 + 0,1)5

Внутрішню норму рентабельності визначаємо чисельними мето-

дами, підставляючи в рівняння різні значення r. Для даного проекту во-

на складе 20 % (чиста приведена вартість при підстановці значення

r = 20 % виявляється рівною нулю, що і необхідно за визначенням).

 –100 20 30 40 50 40 = 0. (1 + 0,2)0 + (1 + 0,2)1+ (1 + 0,2)2 + (1 + 0,2)3 (1 + 0,2)4 + (1 + 0,2)5

Щоб визначити ануїтет, якому еквівалентний даний інвестиційний проект, розрахуємо спочатку приведену вартість ануїтету на 5 років за- вбільшки в одну грошову одиницю при вибраній ставці дисконтування (10 %):

В (5, 10 %) = [1 – (1 + 0,1) –5] / 0,1 = 3,79.

Ануїтет, еквівалентний даному інвестиційному проекту, можна ви-

значити, розділивши приведену вартість усіх доходів на значення В (5,

10 %):

С = 132 / 3,79 = 34,83.

Таким чином, наш інвестиційний проект еквівалентний ануїтету в

$34,83, тобто його приведена вартість така ж, як в уявного проекту, що

припускає щорічні надходження в розмірі $34,83 протягом п’яти років.

 

Отже, розглянувши особливості різних критеріїв дисконту- вання грошових потоків, можна зробити висновки про їхні пере- ваги і недоліки через контролінг інвестиційних проектів.

Перевагами критеріїв дисконтування є те, що:

• враховується альтернативна вартість використовуваних ре-

сурсів;.

• у розрахунок приймаються реальні грошові потоки, а не

умовні бухгалтерські величини, тобто оцінка інвестиційних про-

ектів проводиться з позиції інвестора і не залежить від облікової

політики;

• оцінка інвестиційних проектів відбувається виходячи з мети

забезпечення добробуту власника підприємства — акціонера.

Недоліки критеріїв дисконтування (випливають з вихідних

припущень):

• підвищення акціонерної вартості фірми — не єдина мета

підприємства (крім того, існують маркетингові, соціальні, науко-

во-технічні, психологічні й інші цілі), отже, обмежуватися винят-

ково фінансовими критеріями не можна: на додаток до них у сис-

темі контролінгу повинні використовуватися й інші критерії, що

оцінюють фактори психологічного, соціального, науково-техніч-

ного плану;

• менеджери не завжди діють раціонально і не завжди праг-

нуть до цього; цілі менеджерів не завжди збігаються з цілями

фірми;

• деякі з використовуваних ресурсів важко оцінити в грошо- вому виразі (наприклад, такі, як час висококваліфікованих спів- робітників).

Критерії дисконтування грошових потоків дещо складніші у застосуванні, ніж традиційні критерії (окупність і рентабельність) і пред’являють більш високі вимоги до кваліфікації аналітика. Серед них слід зазначити такі:

— важко підібрати ставку дисконтування, яка б адекватно ві-

дображала альтернативну вартість ресурсів;

— прогноз грошових потоків не завжди досить точний (іноді він відображає суб’єктивні переваги експерта);

— важко збирати вихідну інформацію, оскільки існуюча сис- тема бухгалтерського обліку не в повній мірі пристосована для відображення реальних грошових потоків;

— відносна складність розрахунків;

— критерії не традиційні для вітчизняної економіки, тому гі-

рше сприймаються.

У цілому критерії дисконтування (динамічні) більш досконалі, ніж традиційні (статичні): вони відображають закони ринку капі- талу, дозволяючи оцінити упущену вигоду від вибору конкретно- го способу використання ресурсів, тобто економічну вартість ре- сурсів. Проте у чистому вигляді в контролінгу ці критерії можуть використовуватися тільки в умовах «досконалого ринку». Для аналізу інвестицій в умовах невизначеності, неповної інформації будуть потрібні модифікації критеріїв. Основна проблема, що по- стає при використанні критеріїв дисконтування грошових потоків у контролінгу інвестиційних проектів, — вибір ставки дисконту- вання.

У цілому ставка дисконтування має відображати альтернатив- ну вартість капіталу, тому вона залежить від можливостей вкла- дення капіталу, що є на підприємстві. У літературі зустрічається безліч різних підходів до визначення ставки дисконтування. Роз- глянемо найбільш розповсюджені (середньозважена вартість ка- піталу, відсоток по позичковому (залученому) капіталу, ставка по безпечних вкладеннях та ін.) і наведемо переваги й недоліки ко- жного підходу.

Середньозважена вартість капіталу — це середній відсоток, що підприємство сплачує за використання капіталу (залучених і власних коштів). Для прикладу розрахуємо середньозважену вар- тість капіталу (вихідні дані в табл. 7.4).