Під Х О ди до розробки бюджетів для різних видів центрів відповідальності

Таблиця 4.1

173

Вид центру відповідальності	Типова категорія витрат	Підхід до розробки бюджету
Центр регулювальних витрат (існує чіткий фун- кціональний взаємозв’язок між «входом та вихо- дом»: наприклад, цех основного виробництва)	Повністю регулювальні витрати	Гнучкий бюджет
Центр частково регулювальних (довільних) витрат (чіткого функціонального взаємо- зв’язку між «входом та виходом» не існує, за- лежність лише кореляційна: наприклад, конс- трукторське бюро)	Частково регулювальні витрати	Фіксований бюджет: • від досягнутого; • з проробленням додаткових варіантів; • «з нуля»
Центр доходу (наприклад, відділ збуту)	Дохід і повністю регулювальні ви- трати Частково регулювальні (до- вільні) витрати	Гнучкий бюджет Фіксований бюджет: • від досягнутого; • з проробленням додаткових варіантів; • «з нуля»
Центр прибутку (існує чіткий взаємозв’язок між витратами і прибутком)	Дохід і повністю регулювальні ви- трати Частково регулювальні ви- трати	Гнучкий бюджет Фіксований бюджет: • від досягнутого; • з проробленням додаткових варіантів; • «з нуля»
Центр інвестицій (існує чіткий взаємозв’язок між обсягом інвестицій і прибутком)	Частково регулювальні витрати     Слабо регулювальні витрати	Фіксований бюджет: • від досягнутого; • з проробленням додаткових варіантів; • «з нуля» Бюджет капіталовкладень

Система бюджетування охоплює на підприємстві як виробни- чі підрозділи, так і функціональні служби (відділи) й обслугову- ючі підрозділи.

Бюджетування затрат структурних підрозділів доцільне у певних межах. Так, для виробничих підрозділів основного ви- робництва, діяльність яких залежить від обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства, є сенс вста- новлювати бюджети затрат на виконання окремих договорів (проектів). Затвердження загального бюджету затрат таким підрозділам оправдовує себе при стабільних умовах виробниц- тва, які на практиці спостерігаються досить рідко. В умовах нестабільності обсягів виробництва і реалізації продукції ви- робничим підрозділам основного виробництва найкраще вста- новлювати розрахунковий норматив затрат на одиницю обсягу виробництва продукції (робіт, послуг). Можна нормувати як загальний обсяг затрат на одиницю продукції, так і затрати на використання окремих видів ресурсів (на зарплату, на енерго- ресурси тощо).

Діяльність виробничих підрозділів допоміжного виробництва носить більш складний і суперечливий характер, ніж функціону- вання підрозділів основного виробництва. Перед бюджетуванням затрат на їх діяльність необхідно визначити склад цієї діяльності. Наприклад, ремонтно-механічний цех може виготовляти запчас- тини для ремонту власного устаткування, спеціального оснащен- ня і спеціальний інструмент для цехів основного виробництва (за відсутності інструментального цеху), здійснювати капітальний ремонт і модернізацію устаткування, залучатися до виготовлення продукції цехів основного виробництва, надавати послуги про- мислового характеру в процесі ведення капітального будівництва господарським способом, виконувати окремі замовлення для працівників підприємства. Зрозуміло, що при такій складній за складом діяльності встановлення загального бюджету затрат цеху практично неможливо. Доцільно в таких умовах розраховувати затрати по кожному виду діяльності на основі визначення норма- тиву затрат на виконання окремих робіт (замовлень). Аналогічні труднощі виникають при бюджетуванні затрат ремонтно- будівельного, транспортного та інших цехів допоміжного вироб- ництва.

Найбільш оправдане бюджетування затрат підрозділів функ- ціонального управління, як в цілому на підприємстві, так і в його виробничих цехах.

З метою підвищення ефективності господарювання необхідно створити на підприємстві наскрізну систему із функціональних бюджетів:

¾ фонду оплати праці;

¾ матеріальних затрат;

¾ споживання енергії;

¾ амортизації;

¾ інших витрат.