В иникнення і розвиток контролінгу

 

Контролiнг як самостійна наука виник давно. Його необхід- ність зумовлена логікою розвитку управління. Першим доказом існування контролінгу стала поява ще у XV ст. при королівських дворах спочатку Англії, а відтак і Франції спеціалістів по конт- ролінгу під назвою «контролер», завданням яких був документа- льний супровід і контроль використання грошей та товарів. Про це засвідчують історичні відомості.

Проте ідеї контролінгу були реалізовані в управлінні вироб- ництвом пізніше, коли промислове виробництво зросло і усклад- нилось настільки, що вимагало нових методів планування та кон- тролю. Ріст масштабів промислового виробництва наприкінці

XIX та на початку XX ст. викликали необхідність поліпшення методів виробничого обліку і удосконалення методів фінансового контролю. На американських підприємствах функції контролінгу виникли із взаємозв’язку між секретарем (діловодом) і скарбни- ком. Підвищення вимог та ускладнення завдань обліку призвело до того, що специфічні завдання скарбника (фінансового дирек-

тора) і секретаря (асистента управління) були передані в органі-

заційно оформлену службу контролінгу.

Передумовою створення концепції контролінгу, яка виникла

понад 100 років тому, стали:

¾ причини всесвітньої економічної кризи;

¾ більш жорстке оподаткування;

¾ складні форми фінансування.

У першій фазі свого розвитку контролінг повинен би розгля- дати, перш за все вже, здійснені процеси, а відтак з часом все в більшій мірі зростає необхідність оволодіння планово-облі- ковими методами. У зв’язку з цим облік і звітність перетворю- ються із інструментів реєстрації і контролю у допоміжний засіб долання перешкод у майбутньому.

Країною, яка однією з перших застосувала концепцію контро- лінгу, стали США. За хронологією контролінг у США розвивався таким чином:

¾ 1778 р. — законодавчо створене відомство «Сontroller,

Аuditor, Тгеаsuer and six Соmmissioner оf Ассоunts», основним за-

вданням якого було управління державним господарством і кон-

троль за використанням коштів;

¾ 1880 р. — запроваджена посада контролера в залізничній

компанії «Atchison Тореkа аnd Santa Fe Railway System», де впе-

рше контролінг впроваджено на підприємстві для вирішення фі-

нансово-економічних завдань — управління вкладами і основним

капіталом.

¾ 1892 р. — компанія «General Electric» вперше впроваджує

контролінг в індустріальному підприємстві.

До початку 30-х рр. XX ст. контролінг майже не використову-

вався і саме слово було забуте. Економічна криза 1929—1932 рр.

заставила підприємців подивитися з нових позицій на роль та мі-

сце внутрішньофірмового планування та обліку. В цей період

згадали про контролінг у зв’язку з труднощами управління в не-

стабільному середовищі та забезпечення існування в умовах кон-

куренції.

У 30-х роках XX ст. відбувається одночасно й проведення на-

укового обґрунтування контролінгу. З’являються перші журнали,

книги тощо. У 1931 р. створюється Інститут контролерів Амери-

ки — професійна організація контролерів, який у 1962 р. пере-

йменовується у «Finanсial Executive Institute»,а у 1944 р. створено

дослідницький інститут «Controllership Foundation».

У повоєнний період функції обліку і контролю виконує відділ

головного контролера, який призначає правління директорів. Він

має право вирішального голосу на засіданнях правління директо-

рів. Контролер фактично організовує контролінг на підприємстві,

відповідає за систему обліку і звітності, аналізує і дає пояснення

з розвитку фінансової діяльності компанії, вивчає та розробляє

показники і форми звітності для задоволення запитів керівництва

і клієнтів, готує доповіді Раді директорів за оцінкою завдань, які

стоять перед компанією та включають рекомендації про зміну ді-

яльності. Відділ контролера є надбудовою над бухгалтерією у ви-

гляді обліково-контрольної та інформаційної служби.

У ряді розвинених європейських країн, наприклад, Велико-

британії, Франції та ін. деякі функції управління відокремилися,

що привело до утворення окремих систем у сфері управління

підприємством. Наприклад, система планування, система внут-

рішнього контролю, а в ній як складова частина внутрішній аудит

(у Франції) або система внутрішнього аудиту на підприємстві (у

Великобританії) та ін. Враховуючи важливість внутрішнього ко-

нтролю і внутрішнього аудиту, створюються спеціальні організа-

ції. Так, створено Інститут внутрішніх аудиторів у Великобрита-

нії.

З часом у країнах, де зародився і був поширений контролінг,

увага до нього дещо зменшилась і він став на один рівень з ін-

шими методами ефективного господарювання.

Функціонування систем внутрішнього контролю і внутріш-

нього аудиту у більшості розвинених європейських країн задово-

льняє інтереси і потреби функціонування й управління підприєм-

ством, його взаємодії з навколишнім середовищем, і контролінг

як такий вже не має першочергового значення. Навпаки, в США і

Німеччині значущість його дедалі зростає, що пов’язано з істори-

чними особливостями розвитку облікових систем, а також еко-

номічними труднощами і проблемами в оподаткуванні цих країн.

Для Німеччини характерним є свій підхід до формування кон-

тролінгу.

Економічна криза повоєнного періоду у ФРН була швидко по-

долана завдяки ефективним законам щодо стимулювання вироб-

ництва і особливої потреби у контролінгу не було. Лише з сере-

дини 50-х років спостерігається деякий інтерес до концепції

контролінгу. Наприкінці 60-х років основи контролінгу зустріча-

ються у діяльності дочірніх компаній американських концернів.

Відтак відбувається миттєве переосмислення, яке було викликане

публікаціями американського досвіду, а також діяльністю амери-

канських консалтингових фірм у Німеччині і радикальними змі-

нами зовнішнього середовища підприємства. Згодом ідеї контро-

лінгу були апробовані на підприємствах ФРН і знайшли поши-

рення не лише на німецьких підприємствах, а й у німецькомов-

них країнах.

Спочатку основні функції контролінгу полягали у складанні

попереднього кошторису витрат і калькуляції. У подальшому (в

60-х роках) переважають складання бюджету і зіставлення пла-

нових показників з фактичними. У зв’язку зі швидкими змінами у

навколишньому середовищі і потребою передбачення майбут- нього відбувається посилення орієнтації контролінгу на операти- вне, а пізніше і на стратегічне планування, участь його у форму- ванні цілей діяльності і політики підприємства.

У 70-х роках починає розвиватися теоретична концепція конт-

ролінгу, який до цього знали лише з окремих публікацій.

Першим у ФРН був створений Інститут контролерів з питань

освіти в галузі планування підприємств і обліку.

З 1971 р. проводяться приватні та громадські семінари Акаде-

мією контролерів.

З 1989 р. видається спеціальне видання «Controller», яке про-

пагує ідеї та філософію контролінгу.

Проведені у Німеччині дослідження відмінних особливостей

підприємств, які успішно функціонують, від тих, що менш ефек-

тивно діють, показали, що перші відзначаються, насамперед,

структурою координації й інтеграції функціональних сфер (до-

слідження Лоренса, Лорша), оскільки вирішальною проблемою

для великих підприємств є питання, як оптимально налагодити

співробітництво різних структурних одиниць.

Було встановлено, що у рамках цього процесу існує три рівні

завдань управління:

¾ загальногосподарський (визначення постановок цілей під-

приємства, узгоджених з вимогами навколишнього середовища);

¾ інтеграційний (координація планування випуску продукції,

послуг з цілями генерального підрядчика);

¾ рівень розробки планів.

У зв’язку із зазначеним вище на великих підприємствах Німе-

ччини створюються служби контролінгу, спеціальні робочі місця

контролерів.

На невеликих підприємствах (чисельністю до 100 осіб пра-

цюючих) впроваджується система контролінгу, проте спеціальної

служби і посади контролера немає, а його функції виконує голо-

вний бухгалтер підприємства. Такий підхід до вирішення про-

блеми найбільш прийнятний для підприємств України, оскільки

він дуже ефективний і економічний. Функціонування контролін-

гу на підприємстві потребує перетворення, гнучкості систем пла-

нування, управління, контролю, для яких тепер у Німеччині й

Україні часто характерний потужний бюрократичний механізм,

ліквідувати який зсередини дасть змогу контролінг, виконуючи

функцію координації в рамках управління підприємством.

На підприємствах Німеччини фахівці з контролінгу перетво-

рились у радників і координаторів управління підприємством з

питань економіки й організації виробництва. Значення контролі- нгу зростає не тільки для промислових підприємств, а й інших сфер економічної діяльності (страхування, медицина, банківська діяльність та ін.).

Подальший розвиток контролінгу, як нової галузі економічної науки, обумовлений різними причинами:

¾ зміною технологій, диференціації, диверсифікації, інтерна-

ціоналізації компаній;

¾ збільшенням числа змінних, на основі яких приймаються

рішення;

¾ ускладненням середовища, в якому функціонує підприємство;

¾ ускладненням обсягу та предметного змісту інформації, не-

обхідної для управління;

¾ ускладненням комунікацій та циклу прийняття рішень, що

вимагає високої компетенції кадрів в галузі організації та систе-

мотехніки.

Починаючи з першої половини 90-х років ХХ століття ідеї ко-

нтролінгу впроваджуються на підприємствах колишньої НДР,

Польщі, Чехії.

На сьогоднішні практично у всіх державах Західної Європи у

більшій чи меншій мірі мають місце елементи контролінгу як од-

нієї з найбільш ефективної системи господарювання.