Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»

Дескриптивне висловлювання - висловлювання, основна мета якого полягає в описі дійсності. Таке висловлювання може бути істинним або хибним.

Значення істинності (логічне значення) - одна з двох можливих характеристик висловлювання ("істина", "хиба"), пов"язана із відповідністю цього висловлювання деякому фрагменту дійсності.

Принцип двозначності - принцип, згідно з яким будь-яке висловлювання є або істинним, або хибним. Тобто будь-яке висловлювання має одне з двох можливих значень істинності: "істина" чи "хиба".

Логіка висловлювань - розділ сучасної логіки, що вивчає дескриптивні висловлювання, а також відношення між ними в структурі міркувань. Мінімальною одиницею аналізу логіки висловлювань є просте висловлювання. Логіка висловлювань не аналізує внутріщню структуру простих висловлювань.

Пропозиційна змінна - знак для позначення простих висловлювань природної мови.

Логічні сполучники - знаки для позначення граматичних сполучників природної мови.

190

Значення - те, на що вказує знак в процесі семюзису. Відрізняють предметне і смислове значення. Предметне значення - це предмет, що позначається даним знаком. Смислове значення - це сукупність рис, характеристик предмету, що позначається даним знаком, це те, що засвоюється в процесі розуміння (сприйняття) знаку.

Інтерпретатор - той, хто сприймає (реагує на) знак. Інтерпретанта - поведінка, реакція інтерпретатора.

Виміри семіозису - синтаксичний, семантичний, прагматичний. Синтаксичний вимір фіксує відношення між знаковими засобами, семантичний вимір - відношення між знаковим засобом та його значенням, прагматичний вимір - відношення між знаковим засобом та його інтерпретатором.

Логічний синтаксис - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення між знаками в структурі мови логіки.

Логічна семантика - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення мовних знаків до їх значень, тобто до позначених ними об'єктів та вираженому смислу. Відповідно до двох типів значень(предметного та смислового) у логічній семантиці виділяють два основних розділи: теорію референції та теорію смислу.

Логічна прагматика - розділ логічної семіотики, що досліджує відношення мовних знаків до носіїв мови.

Рівні знакового процесу - різні ріні абстракції розгляду знакового процесу.

193

Заперечення - логічний сполучник, який із істинного висловлювання робить хибне, а із хибого робить істинне.

Логічний закон - складне висловлювання, істинність якого не залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди істинне висловлювання.

І        Логічне протиріччя - складне висвловлювання, хибність якого не

залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди хибне висловлювання.

Виконуване висловлювання - складне висловлювання, істинність якого залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Таке висловлювання може бути як істинним, так і хибним.

Закон тотожності - будь-яке висловлювання є тотожним саме собі.

Закон протиріччя - ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченям.

Закон виключеного третього - з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, - одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювння, або його заперечення ("третього не дано").

Запитання - це імператив, в якому виражена вимога певної інформації.

Імператив - вид висловлювань, що відрізняються від дескриптивних та модальних висловлювань. Основна мета імперативів - опис схем поведінки людей.

192

Кон'юнкція - логічний сполучник. Складне висловлювння, до складу якого входить кон'юнкція, буде істинним лише тоді, коли всі його складові висловлювання будуть істинними. Воно визнається хибним тоді, коли хоча б одне із складових висловлювань виявиться хибним.

Диз'юнкція (сильна/строга) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить сильна/строга диз'юнкція, буде істинним лише в тому випадку, коли логічні значення висловлювань, його складників не збігаються, тобто якщо одне із них є істинним, а інше -хибним. Таке висловлювання буде хибним у тих випадках, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони є або обидва істинними, або обидва хибними.

Диз'юнкція (слабка/нестрога) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить слабка/нестрога диз'юнкція буде істинним тоді, коли хоча б одне із його складових висловлювань, буде істинним. Воно визнається хибним, якщо всі висловлювання, які до нього входять, будуть хибними.

Імплікація - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить імплікація, буде хибним лише тоді, коли перше висловлювання (антецедент) - істинне, а друге висловлювання (консеквент) - хибне. У всіх інших випадках воно буде істинним.

Еквіваленція - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить еквіваленція, буде істинним тоді і тільки тоді, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони або істинні, або хибні. У випадках, коли їх значення не збігаються, таке висловлювання буде хибним.

195

Синтаксично некоректні запитання - запитання, які включають
^к.    неузгоджені поміж собою висловлювання-складники.

I

Провокаційні запитання - питання, в яких передумовою є хибне

висловлювання.

І

і        Абсурдні запитання - запитання, яким притаманна внутрішня

суперечність (наприклад, ствердження характеристик предмета, які суперечать одна одній).

Тавтологічні запитання - запитання, формулювання яких виключає
|   пізнавальну невизначеність.

Логічно тавтологічні запитання - запитання, у яких інформація, про яку запитують, виражена за допомогою логічної форми самого запитання.

Фактично тавтологічні запитання - запитання, в яких інформація, про яку запитують, вже наявна в термінах, які входять до складу запитання.

Правильна відповідь - відповідь, що повністю (або частково) усуває пізнавальну невизначеність, наявну в запитанні. Правильні відповіді можуть бути сильними і слабкими.

Сильна відповідь - відповідь, що надає повну інформацію з приводу деякого запитання.

Слабка відповідь - відповідь, що лише частково усуває незнання. Інформація, яку надає слабка відповідь, є неповною.

Неправильна відповідь - відповідь, що не дає нової інформації стосовно деякої проблеми, не зменшує пізнавальну невизначеність

194

Передумова запитання - вихідне знання, яке наявне в запитанні. Передумову запитання можна виразити за допомогою дескриптивних та модальних висловлювань. Саме передумова запитання зумовлює множину відповідей на певне питання.

Контекст промовляння - місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог "запитання - відповідь"; контекст промовляння зумовлює передумову запитання.

Прості запитання - запитання, до складу яких не входять інші запитання.

Складні запитання - запитання, в структурі яких можна виділити два або декілька простих запитань.

Відкриті запитання - запитання, які передбачають необмежену кількість відповідей.

Закриті запитання - запитання, які передбачають обмежену кількість відповідей.

Логічно коректні питання - запитання, які передбачають молсливість істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання - запитання, на які неможливо дати істинну відповідь.

Семантично некоректні запитання - запитання, які зумовлюють неможливість істинної відповіді або через наявність термінів, які невідомі (або незрозумілі) співрозмовнику, або через недостатню визначенність термінів.

197 Стверджувальний модус:

А-В. А А;

Заперечувальний модус:

А - В. -В ~А

Розділово-категоричні міркування - міркування, які будуються за схемами:

Стверджувально-заперечні модуси:

A v В. А ~В

А у В. В -А

Заперечно-стверджувальні модуси:

А у В. -А В

A v В. -В

А

A v В. -А В

196

запитання, не усуває незнання. Неправильні відповіді поділяють на тавтологічні та нерелевантні відповіді. Поняття "неправильна відповідь" не є тотожним із поняттям "хибна відповідь".

Логічно тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істинними лише завдяки своїй власній логічній формі.

Фактично тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істиними з огляду на можливість вираження ними інформації, що вже наявна у відповідному запитанні.

Нерелевантні відповіді - вид неправильних відповідей; такі відповіді, що не мають відношення до поставлених запитань.