Непрямі дедуктивні міркування

Найбільш відомими видами непрямих дедуктивних міркувань є міркування за схемою "зведення до абсурду" і міркування за схемою "доведення від противного".

"Зведення до абсурду" - це непряме дедуктивне міркування, в якому хибність якогось висловлювання обґрунтовується на підставі виводу із цього висловлювання протиріччя.

Схема такого міркування буде мати такий вигляд:

А —<~Вл-В)

~А

Зведення до абсурду ефективний прийом доведення хибності висловлювань. Зокрема, він широко застосовується в ораторській діяльності і в суперечках, коли постає завдання спростування якоїсь точки зору.

"Доведення від противного" - це непряме дедуктивне міркування, в якому істинність якогось висловлювання обґрунтовується на підставі виводу із цього висловлювання протиріччя.

Схема такого міркування буде мати такий вигляд:

-А — Шл- В^

А Наведемо приклад. Уявіть собі, що міркує слідчий: "Скоріше за все Г.

122

Обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності або за ст. 143 КК України, або за ст. 144 КК України.

Схема З

А-*В. А^-С. - Bv - C -А

Цей спосіб міркування отримав назву простої деструктивної дилеми.

Наприклад:

Якщо Н. — підозрюваний, то він або затриманий за підозрою у вчиненні злочину, або є особою, до якої застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення.

Н. не був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, він також не є особою, до якої застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення.

Н. не є підозрюваним. Схема 4

А-»В. А^С. ~ Bv ~ C -Av-C

Цей спосіб міркування отримав назву складної деструктивної дилеми.

Наприклад:

Якщо обвинувачений винний у крадіжці, то він підлягає кримінальній відповідальності за ст. 140 КК України; якщо він є винним у пограбуванні, то підлягає кримінальній відповідальності за ст.141 КК України.

У діях обвинуваченого немає складу злочину, передбаченого ст.140 або ст. 141 КК України.

Обвинувачений не займався ні крадіжкою, ні пограбуванням.

125

ТЕМА 5: НЕДЕДУКТИВНІ (ПРАВДОПОДІБНІ) МІРКУВАННЯ

Основні терміни:

Недедуктивне (правдоподібне) міркування, індуктивне міркування, неповна індукція, повна індукція, міркування за аналогією, аналогія предметів (властивостей), аналогія відношень.

Визначення цих термінів можна подивитися у розділі "Словник основних термінів логіки"

5.1.Загальна характеристика правдоподібних міркувань Правдоподібне міркування - це міркування, в основі якого не лежить логічний закон і в якому істинність засновків не гарантує істинність висновку.

Зв"язок між засновками та висновком тут спирається на певні фактичні та психологічні причини, які не мають формального характеру. У зв"язку з цим в таких міркуваннях висновок не може випливати із засновків з логічною необхідністю.

За допомогою правдоподібних міркувань не можна отримати вирогідне знання. На відміну від дедуктивних міркувань, в яких здійснюється перехід від достовірного знання до достовірного знання, правдоподібні міркуваня виражають перехід від достовірного знання до імовірного знання. Висновки таких міркувань мають імовірний (правдоподібний) характер і потребують подальшої перевірки.

Прикладами правдоподібних міркувань можуть бути такі міркування: Аргентіна - республіка, Бразилія - республіка, Еквадор - республіка. Аргентіна, Бразилія, Еквадор - латиноамериканські країни.

Отже, усі латиноамериканські країни - республіки.

124

не є винним. Але припустимо на хвилинку зворотнє. Нехай Г. є винним. Тоді 19 квітня 2000 р. він повинен був бути на місці ачочину у м. Києві. Аде свідок Б. показує, що Г. ввечері того дня був у Лондоні. Враховуючи труднощі перетину кордону, навряд чи він міг добратися до Лондону за дві години. Отже, він не був того дня у Києві і моя гіпотеза щодо винності Г. невірна. Таким чином, Г. не є винним."

Наведене міркування є "доведенням від противного".

Контрольні запитання

1. Які види непрямих дедуктивних міркувань ви знаєте?

2. Наведіть схеми непрямих дедуктивних міркувань.

При вивченні теми "Дедуктивні міркування" ви також можете застосувати таку літературу.

1. Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. -
М„ 1996. - 182-212;

2. Ивин А.А. Логика. - М., 1999. - 181-191;

3. Ивлев Логика. - М.,1998. - С. 74-105;

4. Конверський А.Є. Логіка. - К„ 1999. - С.204-228;

5. Хоменко І.В. Логіка в задачах. - К, 1998. - С. 78- 93;

6. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. - К, 1996. - С. 138-144.

127

52. Загальна характеристика індуктивних міркувань. Види індуктивних міркувань.