Визначити тактику ведення хворого

 

 

Завідувач кафедри

внутрішньої медицини №2  

член-кор. АМН України,

д.мед.н., професор                                                                          К.М. Амосова

 

    

Задача 3

У хворого має місце випіт у ліву плевральну порожнину, легенева недостатність ІІІ ст, про що свідчать скарги на задишку, що наростає, дані огляду (згладженість міжреберних проміжків зліва) та фізикального обстеження (відсутність голосового тремтіння, тупий перкуторний звук, відсутність дихальних шумів та бронхофонії в нижніх відділах лівої легені). Діагноз підтверджують дані рентгенологічного обстеження (наявність гомогенного затемнення до рівня ІV ребра з косою верхньою межею, зміщення органів середостіння в здоровий бік).

Діагноз є попереднім та потребує дообстеження хворого, оскільки синдром плеврального випоту часто не є самостійним захворюванням, а ускладнює перебіг цілого ряду захворювань (пневмонії, злоякісних новоутворень, туберкульозу, тромбоемболії легеневої артерії, системних захворювань сполучної тканини та ін.). Враховуючи вік пацієнта, гострий початок захворювання з підвищенням температури тіла, найбільш ймовірною причиною появи однобічного випоту у плевральну порожнину є негоспітальна пневмонія.

Подальша тактика ведення хворого повинна включати:

1. Негайну заміну антибактеріальної терапії на таку, що відповідає діагнозу негоспітальної пневмонії ІІ клінічної групи (комбінацію захищеного амінопеніциліну та макроліду або фторхінолон ІІІ покоління) 

2. Проведення плевральної пункції з лікувально-діагностичною метою (впродовж доби).

3. Візуальну оцінку, цитологічне, бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження плевральної рідини з метою підтвердження наявності ексудату (а не трансудату) та визначення його особливостей, які можуть допомогти визначити етіологію процесу.

4. Призначення контрольного рентгенологічного обстеження органів грудної порожнини в прямій та лівій боковій проекції відразу після проведення плевральної пункції з метою визначення наявності та характеру ураження легень.

5. Проведення діагностичної фібробронхоскопії на наступний день після проведення плевральної пункції з метою виявлення специфічного ураження бронхів (при відсутності змін у легенях за даними рентгенологічного дослідження, якими можна пояснити виникнення випоту у плевральну порожнину).

Подальше лікування хворого визначають залежно від результатів обстеження з урахуванням етіології плеврального випоту.

 

Задача №4

Хвора 72 років поступила до терапевтичного стаціонару на 4-ту добу захворювання зі скаргами на підвищення температури тіла до 39⁰ С, задишку в спокої та при мінімальному фізичному навантаженні.

4 доби тому після переохолодження підвищилась температура тіла до 38⁰-38,5⁰ С, з'явився кашель з відходженням спочатку слизового, потім - слизово-гнійного харкотиння, загальна слабкість.

Загальний стан хворої тяжкий. Свідомість не порушена. Шкіра бліда, акроціаноз. Артеріальний тиск 95/60 мм рт. ст. Пульс 120 за 1 хвилину. Частота дихальних рухів 32 за 1 хвилину.

При перкусії над нижніми частками обох легень – притуплення перкуторного звуку. При аускультації у нижніх відділах обох легень на фоні бронхіального дихання вислуховується крепітація.

При обстеженні інших органів та систем патологічних змін не виявлено.

Загальний аналіз крові: гемоглобін 122 г/л, лейкоцити 18,8×10⁹/л (е. 0%, п. 12%, с. 70%, л. 16%, м. 2%). ШОЕ 22 мм/год.

В біохімічному аналізі крові: креатинін 92 мкмоль/л.

Сатурація капілярної крові киснем 87%.

При рентгенологічному дослідженні органів грудної порожнини -  негомогенні вогнища інфільтрації в нижніх долях обох легень, що дозволило встановити діагноз негоспітальної пневмонії нижніх часток обох легень.

 

Обґрунтувати  ступінь важкості захворювання у цієї хворої