Зазвичай препарування порожнини під композитну пломбу називають «адгезивним препаруванням».

A.  Формування внутрішніх контурів порожнини здійснюється з урахуванням фізико-механічних властивостей і особливостей просторової організації цих матеріалів. Контури порожнини повинні бути згладженими, між дном і стінками робляться плавні переходи. Прямі та гострі кути формувати не рекомендується. Порожнини надається злегка грушоподібна форма, при необхідності дно може робитися ступінчастим.

B. Створення зовнішніх контурів порожнини проводиться з урахуванням топографії карієсрезистентності і вразливість ділянок. При цьому, як нами неодноразово підкреслювалося вище, вглиб порожнину формується з мінімальним видаленням неураженої тканин. Вона має ступінчасте, неправильної форми дно.

Висікаються і пломбуються, як правило, всі фісури жувальної поверхні. При неглибоких каріозних ураженнях ізольовано формують порожнини в сліпих ямках на вестибулярній поверхні нижніх молярів. Для збереження міцності коронки рекомендується при препаруванні фісур першого верхнього молярів формувати дві окремі порожнини з залишенням зони резистентності-емалевого гребеня, що йде від переднього піднебінного бугра до заднього щічних. Цей же принцип застосовується, якщо на першому нижніх премолярів є центральний емалевий валик між горбами.

C. Краї пломби не повинні потрапляти на ділянки оклюзійного контакту з зубами-антагоністами. Для виконання цієї умови перед початком препарування порожнини рекомендується виявити точки оклюзійних контактів за допомогою копіювального паперу. У процесі препарування ці ділянки необхідно «обходити». Більш сприятливим варіантом є ситуація, коли кордони порожнини лежать досередини від оклюзійних точок. Якщо обсяг каріозного вогнища цього зробити не дозволяє, порожнина «виводиться» назовні від оклюзійної точки з таким розрахунком, щоб під точкою контакту був шар пломбувального матеріалу не тонше 2 мм. Слід підкреслити, що це правило відноситься і до випадків, коли в якості пломбувального матеріалу застосовуються амальгами або вкладки.

D. Враховуючи високі адгезивні властивості сучасних композитів і склоіономерних цементів, додаткові умови для фіксації пломби в порожнині I класу, наприклад, ретенційні підрізування, створювати не потрібно.

E. Враховуючи той факт, що композити за рахунок адгезії та еластичності можуть зміцнювати і «підтримувати» ослаблені тканини зуба, допускається залишення стоншених, ослаблених жувальних горбів з подальшим зміцненням їх композитним матеріалом за спеціальною методикою.

В той же час в деяких клінічних ситуаціях, особливо при значній втраті тканин зуба, для запобігання відламу бугра, його висікають на висоту 2 мм і перекривають композитом.

Якщо ж зуб пломбується цементами, це правило не дотримуються, так як цементи - матеріали менш міцні, ніж тканини зуба.

Завершується формування порожнини створенням скосу емалі (фальца). Цей етап дуже важливий, так як скіс емалі дозволяє значно збільшити резистентність тканин зуба і пломби. Зовнішня частина емалевих призм біля вхідного отвору каріозної порожнини, як правило, не має опори і є ділянкою, менш стійким до жувального тиску. Відлам країв емалі по периферії пломби веде до порушення крайового прилягання пломби і розвитку рецидивного карієсу.

Скіс емалі забезпечує додаткову ретенцию і більш щільне крайове прилягання композитної пломби, скошування країв порожнини проводиться у всіх випадках, коли в ході реставрації передбачається протруювання емалі.

Підхід до створення скосу емалі повинен бути індивідуалізованим в кожній клінічній ситуації. Скіс емалі при пломбуванні композитами порожнин I та II класів робити доцільно. При цьому кут скосу може змінюватися від 10 до 40 ° залежно від розподілу функціональних навантажень і розташування точок оклюзійних контактів. Лінія скосу, точно так само, як і кордон пломби з тканинами зуба, через точки оклюзійних контактів проходити не повинна. Створення скосу емалі необхідно в ділянках закінчення фісур, коли пломбування порожнини сполучається з їх інвазивної герметизацією. Створення скосу емалі слід розглядати, як складовий елемент профілактичного розширення порожнини. Скіс може поширюватися на всю товщину емалі (довгий скіс), а може захоплювати лише частина її (короткий скіс).Якщо яка-небудь стінка порожнини емаллю не покрита (частіше - приясенна), скіс на ній не робиться. Пломбувальний матеріал з'єднується з дентином встик.

Скіс емалі створюється алмазними конусоподібними і пулівидними борами або твердосплавними 10-12-гранними фінірами турбінним наконечником з рясним повітряно-водяним охолодженням. Для створення скосу емалі, особливо якщо пломбування порожнини сполучається з інвазивної герметизацією фісур, зручно застосовувати твердосплавні бори Fissurotomy, SS White, створюють скіс емалі на жувальній поверхні в межах 10-15 ° уже в процесі препарування.

8.Прогресивні (нетрадиційні)методики препарування каріозних порожнин.