Перелік державних і громадських організацій та служб, які надають допомогу неповносправній дитині та її сім’ї

Центри соціальних служб для молоді Служби захисту дитинства	Установи охорони здоров`я (послуги різним категоріям у поліклініках та лікарнях)	Служби, відділення ранньої реабілітації при пологових будинках
Центри соціальної реабілітації та профілактичного оздоровлення дітей, молоді з функціональними обмеженнями	НЕПОВНОСПРАВНА ДИТИНА ТА ЇЇ СІМ’Я В ГРОМАДІ	Спеціальні дошкільні установи або групи в загальних установах. Спеціальні школи, центри навчання життєвим навичкам, інтегровані класи
Недержавні, благодійні організації користувачів соціальних послуг. Батьківські організації. Центри гуманітарної допомоги. Об’єднання професіоналів соціальної сфери. Міські та територіальні організації.
		Центри психологічного здоров’я з послугами психосоціальної реабілітації, денні стаціонари для дітей з проблемами інтелекту
Денні центри перебування дитини, центри денної зайнятості, робочі центри із соціальними послугами при громадських, благодійних, комерційних організаціях

 

Основними концептуальними принципами здійснення соціальної роботи з родинами, що мають дітей з відхиленнями в розвитку, є:

1) єдність дій сімей і соціальних інститутів у процесі соціалізації дитини;

) активізація ролі батьків, їхнє навчання і включення в процес соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини. Узагальнення досліджень, що ведуться у різних напрямах, та досвіду роботу з дітьми - інвалідами у різних країнах світу дозволяє виділити два рівні соціалізації дітей-інвалідів. Перший рівень - фізична реабілітація, педагогічна та психологічна корекція, які здійснюються на індивідуальній основі. На цьому рівні вирішуються особливі проблеми та задовольняються особливі потреби дитини. Другий рівень - соціально-педагогічна реабілітація, під час якої реалізуються соціальні потреби дитини: участь у сімейних справах, іграх, навчання у школі чи вдома, потреби в дружбі, любові, подорожах, пригодах, участі у громадському житті. На цьому рівні дитина ідентифікує себе до певної соціальної групи, колективу, активно засвоює соціальну поведінку, групові норми і цінності. Дитина виробляє навички творчої спрямованості в соціальній ситуації, виявляє свою соціальну активність завдяки соціальній адаптації.

При такому підході соціально-педагогічна допомога дітям - інвалідам визначається як професійна або волонтерська діяльність, яка спрямована на гармонізацію та гуманізацію відносин особистості та суспільства через педагогізацію середовища дитини і надання соціальних послуг [10,81].      

У структурі соціальної допомоги виділяється соціальний компонент. Тому цілком природним є задоволення особливих потреб дітей - інвалідів через надання соціальних послуг.

Соціальні послуги є системою соціальних дій, які спрямовані на задоволення потреб людини. Зміст соціальних послуг становлять: інформаційно-консультаційна допомога сім'ї із правових питань, соціально-психологічне консультування, допомога у догляді і нагляді за дитиною, забезпечення ліками і продуктами харчування, організація життєдіяльності і дозвілля особистості.

Один із компонентів соціально-педагогічної допомоги - виховання гармонійної особистості, формування її ціннісних орієнтацій. Об'єктом цієї діяльності є діти-інваліди, сім'я і найближче соціальне оточення. Сенс виховання постає у побудові таких взаємозв'язків особистості із суспільством, які забезпечують соціалізацію особистості, формування цілісного життєвого шляху особистості [42,16].

Так залучення дітей з вадами фізичного розвитку до соціально-активної діяльності здійснюється шляхом групової і масової роботи через організацію центрів навчальних занять, творчих лабораторій, проведення культурно-дозвіллєвих заходів. Соціалізація особистості спрямована як на засвоєння всього культурного досвіду, що набутий людством протягом історії, так і на розвиток всіх потенційних можливостей особистості. Важливими формами соціально-педагогічної допомоги дітям-інвалідам є індивідуальна і групова робота.

Зміст індивідуальної роботи з дитиною становить: аналіз індивідуальних біологічних функцій і функціональних можливостей (біологічний і соціальний вік, рівень функціонального обмеження, біологічні ритми, здібності); виявлення специфіки соціокультурного розвитку (вплив різнорівневих соціальних факторів, соціальні потреби, статус, соціальні очікування, культурні і субкультурні цінності, норми); усвідомлення психологічних характеристик (сприйняття, здібність до вирішення проблем, характер самооцінки, рівень залежності, адекватність реакцій, пам'ять); дослідження особливостей соціальної адаптації; залучення дитини у соціально-педагогічний процес (соціалізацію).

Групова робота у контексті сімейно-центрованої практики здійснюється через організацію соціально-педагогічного патронажу, груп підтримки і взаємодопомоги тощо.