Особливості роботи з окремими групами читачів

Пропаганда бібліографічної культури провадиться диференційовано, з урахуванням рівня підготовки читачів, їхніх професійних, вікових та інших даних. Від бібліотекаря вимагається не тільки досконале знання методики індивідуальної роботи з читачем, а й дієвості кожного методу й кожної форми бібліографічної пропаганди.

Відповідно до завдань і особливостей диференціація читачів бібліографічної пропаганди можна виділити такі основні групи читачів:

1) учні загальноосвітніх шкіл, середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ;

2) студенти і аспіранти вузів;

3) фахівців середньої і вищої кваліфікації;

4) працівники масових професій різних галузей народного господарства;

5) керівні працівники партійних і радянських органів, організатори виробництва, діячі науки і культури, наукові працівники.

В межах кожної групи може бути своя диференціація, зумовлена різницею у віці, освіті та професії читачів (див. схему 7).

 

Схема 2

Диференціація читачів за рівнем бібліографічної підготовки

Групи		Підгрупи
І	Учні загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних закладів, професійно-технічних училищ	а) Учні 1-4 класів б) Учні 5-9 класів в) Учні 10-11 класів, середніх спеціальних закладів, ПТУ
ІІ	Студенти і аспіранти вищих навчальних закладів	а) Студенти І-ІІІ (І-ІV) курсів б) Студенти-дипломники, аспіранти
ІІІ	Фахівці середньої і вищої кваліфікації	а) З професійним стажем до 5 років б) З професійним стажем понад 5 років
ІV	Працівники масових професій різних галузей народного господарства	а) З незакінченою середньою освітою б) З середньою загальною освітою в) З незакінченою вищою освітою
V	Керівні працівники, організатори виробництва, діячі культури і науки, наукові працівники	а) З середньою і вищою освітою б) Ті, що мають винаходи, наукові праці

 

Водночас розрізняють категорії читачів:

1) читачі, що не мають досвіду самостійної роботи з книгою і не засвоїли мінімум бібліографічних знань;

2) читачі, які систематично працюють з книгою і мають певні знання в галузі бібліографії;

3) читачі, що професійно пов'язані з книгою і систематично користуються бібліографічними посібниками.

Ці категорії можуть бути в різних співвідношеннях в межах кожної із зазначених груп.

Не тільки кожна група, а й підгрупа вимагає диференційованого підходу. Наприклад, у читачів першої групи формування бібліотечно-бібліографічної культури може відбуватися деякий час (до 8-го класу) за однією й тією ж програмою, прийнятою для середньої школи. Далі, однак, йде розмежування: учні 9—10 класів завершують програму середньої школи, учні ж технікумів та ПТУ набувають бібліографічні знання з урахуванням потреб своєї спеціальності.

Другий приклад: обсяг бібліографічних знань і навичок у студентів-дипломників і аспірантів має бути ширшим, ніж у студентів І—III курсів (друга група читачів). Останні нерідко освоюють бібліографічні знання в рамках програми середньої школи. Аспіранти ж і студенти-дипломники повинні знати бібліографічні видання з фаху, володіти методикою бібліографування.

Пропаганда бібліографічних знань серед читачів різних категорій і груп має істотні особливості. Так, у читачів, які ще тільки долучаються до самостійної роботи з книгою, формування бібліографічної культури провадиться на основі керівництва читанням. Провідна форма роботи з ними – бесіди про бібліографічні посібники саме з тих питань, які найбільшою мірою відповідають інтересам читачів і тим цілям, заради яких читачі звертаються до книги.

Більш різноманітні форми роботи з читачами, які систематично працюють з книгою й мають певні знання з бібліографії. Це планові консультації з бібліографічних питань, огляди бібліографічних новинок, читацькі конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, усні журнали типу: «Що треба знати кожному читачеві про бібліотеки і бібліографічні центри нашої країни», «Мистецтво бути читачем» тощо. Заходи такого характеру вимагають тривалої, копіткої підготовки, попередньої розробки оригінальних сценаріїв і програм, кооперування бібліотек. Тут необхідна кваліфікована допомога обласних наукових бібліотек.

Для підготовлених читачів, які з свого боку можуть взяти участь у розповсюдженні бібліографічних знань (наприклад, для керівників шкіл, завідуючих кабінетами освіти, працівників інформаційних служб, вчителів, викладачів середніх і вищих навчальних закладів), організуються бібліографічні семінари-практикуми і лекторії.

Основне завдання семінару-практикуму – дати його учасникам прикладні знання бібліографії за певною програмою. Тому заняття тут мають здебільшого практичний характер. Учасники семінару вивчають конкретні посібники, до яких їм треба постійно звертатися з метою само-інформації та виявлення потрібної літератури, освоюють методику бібліографічного пошуку, описують твори друку й складають робочі картотеки. Відомості ж загального характеру, такі як організація бібліографічної справи, типологія бібліографічних посібників, склад ДБА бібліотеки тощо, даються керівником семінару в процесі вивчення окремих тем.

Особливе місце в формуванні бібліографічної культури належить бібліотекам для дітей. Разом зі школами бібліотеки розробляють тематичні плани бібліотечних уроків (на 5—12 годин) для кожного класу, починаючи з першого. В сукупності ці плани-програми становлять мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, необхідних для самостійної роботи з книгою. Уроки передбачають бесіди, практичні заняття та виконання домашніх завдань, що стосуються таких трьох основних тем:

1) книги і бібліотеки, їх значення в житті людини;

2) шляхи самостійного, цілеспрямованого вибору книг;

3) мистецтво читання й методика роботи з книгою, періодичними виданнями та довідково-бібліографічною літературою.

Для кращого засвоєння матеріалу організуються навчально-методичні консультації, учні залучаються до роботи в гуртках друзів книги тощо.

Виховання у школярів бібліотечно-бібліографічної культури – невід'ємна складова частина керівництва читанням. Воно провадиться силами учителів і бібліотекарів, за участю центральних районних та міських бібліотек, центральних бібліотек для дітей, на які покладено методичні й координаційні функції з цього питання. З переходом учнів з класу в клас коло бібліографічних знань поширюється, поглиблюється їх програма.

Популярними формами пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед школярів є екскурси до бібліотеки, бібліографічні вікторини. Екскурсії передбачають знайомство читачів з відділами бібліотеки, книжковим фондом, каталогами і картотеками, масовою роботою, широке використання усних і наглядних форм пропаганди книги й культури читання. Вікторини провадяться з метою перевірки засвоєння учнями бібліотечно-бібліографічних знань, і, поряд з іншими питаннями з цієї тематики, включають завдання з бібліографічного пошуку.

Організаційні заходи

Важливими каналами розповсюдження бібліографічних знань є місцева преса, радіо, телебачення. Вони використовуються для регулярного усного й письмового інформування населення регіону з питань організації бібліографічної служби в місті, районі, для проведення радіо-і телепередач типу «Довідкове бюро книголюба», «Радіо-університет читання» з комплексним, циклічним розкриттям бібліотечно-бібліографічної культури, для публікацій оглядів бібліографічних новинок, рецензій на покажчики літератури, порад книголюбам тощо. Такі заходи готуються об'єднаними зусиллями бібліотек, шкіл, товариства книголюбів, редакцій місцевих газет та місцевого радіомовлення і телебачення.

Організаційними заходами з пропаганди бібліографічних знань є місячники і дні бібліографії. Для них характерна інтенсивна робота з різними групами читачів, широке використання всіх можливих форм і методів пропаганди бібліографії на основі заздалегідь складених тематичних і методико-організаційних програм, вивчення ефективності бібліографічної діяльності бібліотеки. Так, в день бібліографії організуються огляди бібліографічних посібників бібліографічні консультації, вікторини, усні журнали, виставки бібліографічних посібників. При цьому окремі заходи (наприклад, бесіди, огляди, екскурсії по виставках) повторюються протягом дня кілька разів, з інтервалом в 2—3 години. В цей день реєструються всі бібліографічні запити читачів, фіксується їхня участь у бібліографічних заходах, які провадяться бібліотекою, обліковується видача книг і посібників, згаданих в оглядах. Матеріали цього обліку і спостережень потім аналізуються і узагальнюються. Дні бібліографії провадяться один - два рази на місяць.

В програмах місячників бібліографії, поряд з широким застосуванням усних і наочних форм пропаганди, передбачаються також семінари-практикуми. Останнім нерідко відводиться головна роль у цій програмі.

В ЦБС пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань провадиться за єдиним планом при активній участі всіх відділів ЦБ і бібліотек-філіалів.

У планах відображаються такі програмні пункти:

1) охоплення пропагандою бібліотечно-бібліографічних знань основних груп читачів;

2) спрямованість пропаганди бібліографічних знань на допомогу освіті й самоосвіті читачів;

3) запровадження різних форм і засобів пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань;

4) системність і послідовність в організації пропаганди;

5) чіткість розподілу обов'язків і координація дій бібліотек регіону, органів НТІ, товариства книголюбів і засобів масової інформації;

6) використання ситуаційних можливостей для організації пропаганди (виробничі наради, курси, семінари, університетів культури і т. ін.);

7) вивчення ефективності виховання культури читання. Елементи формування бібліографічної культури включаються в усі можливі заходи індивідуальної та масової роботи бібліотеки й передбачаються в них ще на стадії планування.

Організаційно-методичне керівництво роботою масових бібліотек з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань покладається на інформаційно-бібліографічні відділи ЦМБ і ЦРБ та на методичні відділи центральних бібліотек для дітей.

Облік роботи доцільно вести в спеціальному зошиті, який складається з двох частин:

1) облік заходів бібліотеки з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань,

2) облік видачі бібліографічних посібників і літератури згідно рекомендаційних посібників.

Форма першої частини може бути такою:

а) дата проведення заходу;

б) назва заходу;

в) формулювання теми заходу;

г) місце проведення;

д) категорія й група читачів;

е) кількість учасників, слухачів;

є) хто проводив;

ж) участь інших бібліотек, установ, організацій;

з) примітки (як пройшов захід, який матеріал використано для його проведення тощо).

Форма другої частини:

а) назва посібника, довідкового видання;

б) кількість примірників посібника, виданих читачам: додому, для користування в бібліотеці;

в) кількість книг, замовлених читачем згідно рекомендацій покажчика;

г) номери читацьких формулярів, дата.

Ретельний облік роботи потрібен бібліотеці для контролю і аналізу зробленого, для планування заходів на майбутнє. Облікові форми, наведені вище, дають можливість встановити ефективність тих чи інших бібліотечних заходів. Знаючи, наприклад, які покажчики пропагувалися в бібліографічних оглядах, на виставках, бібліотечних уроках і які покажчики читачі взяли для використання в роботі, можна зробити висновки, наскільки ці огляди, виставки, уроки були вдалими, методично обґрунтованими тощо. Аналіз цих же даних може підказати, для яких читачів ті чи інші заходи є найрезультативнішими.

Однак для всебічного вивчення ефективності пропаганди бібліографічних знань одних статистичних даних мало. Бібліотеки практикують періодичні анкетування і опити читачів, збирають письмові відгуки на бібліографічні посібники, організують спостереження за реакцією читачів на ті чи інші заходи, піддають одноразовому або, навпаки, тривалому аналізу бібліотечні формуляри читачів певних груп і категорій з метою виявлення змін у характері й тематиці їх читання, з'ясовують причини негативного ставлення до бібліографії окремих читачів тощо. Велику роботу в цьому відношенні бібліотеки виконують в дні бібліографії, під час консультацій та обговорення бібліографічних питань на конференціях читачів.

Будь-яке вивчення ефективності бібліотечно-бібліографічної роботи ґрунтується на наукових засадах, провадиться диференційовано, з постановкою точних і конкретних цілей. Ясність цілей зумовлює правильність методичних рішень.