Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

3.    Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з об­
меженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення ча­
стки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

1. Безумовним правом учасника товариства з обмеженою відповідальністю
є право вийти з товариства, воно не може бути обмежене (див. коментар до
ст. 116 ЦК). ЦК встановлює порядок виходу із товариства, визначивши
мінімальний строк повідомлення учасника товариства про свій вихід трьома
місяцями.

Підставою для такого виходу є заява учасника. Хоча ЦК не визначає форму цієї заяви, але виходячи із вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» та враховуючи, що вихід із товариства веде до внесення змін до статуту товариства, необхідно у разі вихо­ду пред'явити копію рішення про вихід юридичної особи із складу учасників, завірену в установленому порядку, або нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу учасників.

2.       При виході із товариства учасник товариства має право одержати
вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі това­
риства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна
частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати
встановлюються статутом і законом.

Строк виплати визначається Законом України «Про господарські товарист­ві відповідно до ст. 54 якого виплата провадиться після затвердження звіту ^а Р!К, в якому учасник вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня ви­ходу. Але статутом товариства цей строк може бути змінений.

уа домовленістю між учасником і товариством виплата вартості частини

^аина товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Рішення

Ро передачу майна учасника товариства приймають органи управління

овідно ^{до 1х} компетенції, але найбільш правильним є віднесення цього пи-

^{Ня до} виключної компетенції загальних зборів товариства.

13*5-248

195

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

статті юи, юі

 

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання пра­ва користування майном, відповідне майно повертається учасникові без ви­плати винагороди. ЦК і Закон України «Про господарські товариства» не визначають строки повернення такого майна. Тому більш правильним є зазна­чення про такий строк у статуті товариства з обмеженою відповідальністю.

Норми ст. 148 ЦК можуть бути застосовані у випадку розрахунків із спад­коємцями та правонаступниками, які не вступили до товариства, а також відповідно до ст. 64 Закону до учасників, які виключені з товариства.

3. У разі виникнення спору між учасником і товариством щодо розрахунків при виході із товариства, повернення майна, яке передане у користування, спо­ри вирішуються судом.

Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі

1.     Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою
відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному
капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостат­
ності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори
такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості час­
тини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі
товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього
стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що станов­
лять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на да­
ту пред'явлення вимог кредиторами.

2.    Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі то­
вариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

1.       Кредитори учасника товариства з обмеженою відповідальністю, за загаль­
ним правилом, не мають права звертати стягнення на частину майна товарист­
ва з обмеженою відповідальністю. Таке право виникає у них тільки при недо­
статності у учасника іншого майна для задоволення заявлених вимог.

Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вар­тість, встановлюються згідно з балансом, який складається на дату пред'яв­лення вимог кредиторами, і повинні бути пропорційні частці у статутному ка­піталі учасника-боржника.

2.       Звернення стягнення може бути проведене як на всю частку учасника то­
вариства з обмеженою відповідальністю, так і на її частину. При зверненні
стягнення на частину відповідно зменшується частка учасника товариства,
а при зверненні на всю частку участь учасника у товаристві припиняється.

Стаття 150. Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю

і. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду — у ви­падках, встановлених законом.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ліквідується за рішенням за­
гальних зборів, а також на підставах, встановлених ЦК та іншими законодав­
чими актами (див. коментар до ст. 110 ЦК), а також у випадку, коли вартість
чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімально­
го розміру статутного капіталу (див. коментар до ст. 144 ЦК). Вирішення пи­
тання про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю належить до
виключної компетенції загальних зборів (див. коментар до ст. 145 ЦК).

2.       ЦК надає право на перетворення товариства з обмеженою відпо­
відальністю лише в акціонерне товариство чи виробничий кооператив. Ця
норма є імперативною, і у зв'язку з цим товариство з обмеженою відповідаль­
ністю не може бути перетворене у повне чи командитне товариство.

Порядок перетворення товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство не регулюється законодавчими актами, але його визна­чає «Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств», затверджене рішенням ДКЦПФР від ЗО грудня 1998 р. №221.

Це положення встановлює, що розмір часток у статутному фонді товари­ства, що реорганізується, має дорівнювати розміру його частки (у відсотках) у статутному фонді акціонерного товариства, створеного шляхом перетво­рення.

Номінальна вартість акцій товариства, створеного шляхом перетворення, має бути кратною розміру частки (в гривнях) кожного засновника (учасника) у статутному фонді товариства, що реорганізується. При цьому мають бути за­безпечені виконання умов неподільності акції та обміну акцій (або часток у Стаггутному фонді) на цілу кількість акцій акціонерного товариства, створено­го шляхом перетворення.

Стаття 151. Поняття товариства з додатковою відповідальністю

1. Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкла­ду. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за

*ЙИ». зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товари-А«*и ства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

197