Американська окупаційна політика в Японії

§ 2 вересня 1945 р. на лінкорі «Міссурі» представники Японії під­писали Акт про капітуляцію. За три дні на японські острови виса­дились американські війська. Так закінчилась Друга світова війна і почалась нова ера в історії Японії.

§ Американська окупаційна адміністрація діяла згідно з принципа­ми демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії.

Парламент прийняв нову конституцію, розроблену американцями, яка набула чинності 3 травня 1947 р.

Згідно з конституцією,

ü імператор зрікався «божественного походження» і залишався символом держави. (Імператором був Хірохіто.)

ü У країні проголошувались усі демократичні права.

ü Згідно зі статтею 9 конституції Японії заборонялося створювати армію,

ü країна відмовлялася від війни як засобу вирішення суперечок між державами,

Відповідно до нової конституції було проведено вибори, на яких перемогу отримала Соціалістична партія Японії (СПЯ).

Американська окупаційна політика в Японії

 

Положення	Результати
Розпуск дзайбацу (найбільші промислові корпора­ції)	Припинення мілітаризації і надмірної концентрації економіки. Відновлення конкуренції, вільного ринку
Суд над воєнними злочинцями	Засудження й страта винних у втягуванні Японії у війну, яка призвела до національної катастрофи. Засудження японської воєнщини й агресивної зо­внішньої політики
Демократизація політичного життя	Відновлення багатопартійності. Проведення вільних виборів
Прийняття конституції	Закладення основ демократичного розвитку. Збереження японських національних традицій і символів. Викорінення мілітаристського духу
Аграрна реформа	Ліквідація великих землеволодінь. Формування фермерського господарства. Подолання продовольчих труднощів. Забезпечення промисловості дешевою робочою силою. Формування ємного внутрішнього ринку
Освітня реформа	Відокремлення школи від церкви, а церкви від школи. Заборона пропаганди насильства й війни. Уведення загальної світської освіти. Запровадження безкоштовної початкової освіти
Реформи Доджа (податкова і фінан­сова системи)	Поштовх до активізації економічного життя (на початок 1950-х рр. Японія досягла довоєнного рів­ня виробництва)

 

Протягом тривалого часу не було врегульовано питання мирного договору з Японією. Для США, крім того, стало зрозуміло, що мирний договір з Японією може бути укладений тільки з одно­часним підписанням угоди про військовий союз, який дав би право США тримати на території Японії свої війська. У Японії цю ідею однозначно сприйняли правоцентристські партії, соці­алісти не дійшли згоди. Ліві соціалісти стали боротися проти союзу зі США.

У вересні 1951 р. в Сан-Франциско зібралась мирна конференція за участю делегацій із 42 країн, на якій було укладено мирний договір з Японією. За умовами договору Японія визнавала неза­лежність Кореї і відмовлялась від претензій на Курильські острови, Південний Сахалін, Тайвань та ряд інших островів. Представники СРСР, Польщі, Чехословаччини відмовилися поставити підписи під договором, вимагаючи запрошення для участі в роботі конференції делегацій комуністичного Китаю, Монголії та інших союзників. Крім того, СРСР вимагав вивести з Японії американські війська і ліквідувати військові бази США.

У 1952 р. між Японією і США був укладений Договір безпеки, згідно з яким США отримали право розмістити свої війська на япон­ських островах, а Японії дозволялося створити сили самооборони, на які можна було витрачати 1 % валового національного доходу.

У 1960 р. між Японією і США був підписаний договір про взаємне співробітництво і гарантії безпеки. Він передбачав у разі потреби автоматичний вступ Японії у війну з СРСР на боці США.

Потепління у міжнародних відносинах привело до підписання радянсько-японської декларації 1956 р. про припинення стану війни і відновлення дипломатичних відносин. Питання про мир­ний договір з Японією залишається для Росії невирішеним і до сьогодні, як і проблема північних територій.