Санаторно-курортні заклади України, 2012 р.

Тип закладу	Кількість закладів, об’єктів	Кількість місць, тис	Чисельність оздоровлених, тис
Санаторії
з них дитячих
Пансіонати з лікуванням
Санаторії-профілакторії
Будинки і пансіонати відпочинку
Бази та інші заклади відпочинку
Заклади 1-2 денного перебування
Дитячі оздоровчі табори			2043,6
з них заміських			524,9

 

На дані заклади покладено 2 основні функції:

- організація реабілітаційного та профілактичного лікування;

- організація рекреаційного процесу, що, передусім, полягає у розміщенні та харчуванні туристів.

За цією ознакою їх можна поділити на лікувальні та оздоровчі. В Україні переважають оздоровчі санаторно-курортні заклади.

,,Як правило, санаторно-курортні заклади розміщуються в районах, які мають природні лікувальні ресурси (сприятливий мікроклімат, чисте повітря, бальнеологічні та пелоїдні ресурси і т.ін.). Саме такі ресурси сконцентровані на приморських та гірських територіях.

Цим пояснюється безперечне лідерство АР Крим (17,8 % українських санаторно-курортних та оздоровчих закладів), Одеської (13,5%), Херсонської (7,5%), Миколаївської (5,2%), Львівської (4,0%) областей. Значна кількість даних закладів розташована в індустріально розвинених регіонах: Донецькому (11,8%), Дніпропетровському (5,2%), Запорізькому (6,4%), які мають значний попит на рекреаційні послуги. Ці ж регіони, а також Київська, Миколаївська та Харківська області мали найбільшу кількість місць в закладах даного типу.

Захворювання системи кровообігу лікують у санаторіях Євпаторії, Ялти, Святогірська, Слов'янська, Ворзеля, Хмільника, а також інших санаторно-курортних закладах, найбільша кількість яких знаходиться в Одеській та Донецькій областях і Автономна Республіка Крим” [16, c. 40].

Основними центрами реабілітаційного та профілактичного лікування нервової системи є Одеса, Куяльник, Святогірськ, Слов'янськ, Маріуполь, Бердянськ, Кирилівка, Ялта, Саки, Хмільник, Немирів, Пуща-Водиця. Для лікування захворювань органів травлення використовують мінеральні води Прикарпаття, Закарпаття, Приазов'я, Причорномор'я. Найвідоміші курорти знаходяться у Трускавці, Моршині, Миргороді, Куяльнику, Саках, Феодосії, Слов'янську, Поляні, Сваляві.

На лікуванні захворювань органів дихання спеціалізуються санаторно-курортні заклади АР Крим, Івано-Франківської, Закарпатської, Одеської, Запорізької, Донецької та Київської областей. Захворювання опорно-рухового апарату лікуються з використанням мінеральних вод та грязей.

Найвідомішими курортами цього профілю є Євпаторія і Саки, Хмільник, Миргород, Черче, Шкло, Немирів, Затока, Кваси.

Найбільш повно наявний фонд ліжко-місць використовується у Вінницькій, Львівській, Хмельницькій, Полтавській, Тернопільській та Закарпатській областях. Значно недовикористовують свій потенціал Чернігівщина, Херсонщина, Чернівеччина, Миколаївщина.

Найбільша кількість дитячих оздоровчих таборів розташована в Одеській, Полтавській, Черкаській, Харківській та Донецькій областях, а за кількістю місць в даних закладах виділяються АР Крим, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська області. На оздоровленні іноземних дітей спеціалізуються всесвітньо відомі "Артек", "Молода Гвардія" та багато інших таборів.

,,Санаторно-курортне господарство належить до привабливих сфер вкладення капіталу. Україна знаходиться поблизу Чехії, Угорщини й Румунії, що лідирують за рівнем розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Європі. Таких результатів вони досягли завдяки наявності потужної бази курортно-рекреаційних ресурсів, високій якості обслуговування, давнім традиціям організації в'їзного лікувально-оздоровчого туризму, ціновій політиці в сфері лікувально-оздоровчих послуг. Головні з цих складників успіху Україна вже має. Це багаті бальнеологічні, пелоїдні, сприятливі кліматичні ресурси, значний досвід реабілітаційного та профілактичного лікування захворювань системи кровообігу, нервової системи, органів травлення, дихання, опорно-рухового апарату та інших. А тому, поновивши матеріально-технічну базу санаторно-курортних закладів та інфраструктуру загального користування, вона може зайняти власне місце на міжнародному ринку” [16, c. 55].

В ринкових умовах сьогодення санаторно-курортна справа в Україні зазнає структурних змін. В першу чергу вони торкнулися організаційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності, вихід на ринок санаторно-курортної пропозиції, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності (зокрема, розширилась колективна та приватна складові) та управлінської структури.

Послуги санаторно-курортних закладів в Україні становлять майже 40% від загального обсягу діяльності туристської галузі. Країна має широку і різноманітну ресурсну базу, представлену майже всіма бальнеологічними типами мінеральних вод: вуглекислі; радонові; сульфідні; залізисті; бромні, йодо-бромні та йодні; кременисті; води з підвищеним вмістом органічних речовин; води без специфічних компонентів тощо. Грязьові курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах та лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької областей.

Санаторно-курортні заклади розташовані на територіях курортів заклади охорони здоров'я, які забезпечують надання громадянам лікувальних, профілактичних і реабілітаційних послуг із використанням приро-дних лікувальних ресурсів.

Медичний профіль (спеціалізацію) курортів визначають з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів. За цим критерієм їх поділяють на курорти загального призначення і спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.

Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та лікування людей. Підготовку і подання клопотань про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни.

На підставі результатів погодження клопотань уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, його місцеві органи забезпечують розробку проектів оголошення природних територій курортними, які підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значения приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Із метою санітарної охорони курортів, завданням якої є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання їх забрудненню, пошкодженню і передчасному виснаженню, в межах курорту встановлюють округ санітарної або гірничо-санітарної охорони.

Округ санітарної охорони - територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту.

У межах цієї території заборонені будь-які роботи, здатні спричинити забруднення грунту, повітря, води, завдати шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, зумовити розвиток ерозійних процесів, негативно вплинути на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Округ гірничо-санітарної охорони - територія, на якій використо-вують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі).

За використання пов’язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів кількома курортами для них може бути встановлений єдиний округ санітарної охорони.

Округ санітарної охорони поділяють на зони, межі яких встановлюють в порядку розроблення проектів землеустрою:

1) зона суворого режиму. Охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, де розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, воду яких використовують для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш 100 метрів.

На території цієї зони дозволяється діяльність, пов’язана з використанням природних лікувальних факторів. На підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз можна виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали. Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт і впорядкування об’єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації;

2) зона обмеженъ. Окреслює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, мінеральних озер і лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних і прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може спричинити погіршення природних і лікувальних факторів курорту.

У цій зоні всі багатоквартирні будинки повинні мати водопровід і каналізацію. Туалети у приватних будинках мають бути обладнані водонепроникними вигрібними ямами. Території тваринницьких ферм необхідно асфальтувати, обгородити по периметру та обладнати водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для поверхневих вод. При в’їзді на територію ферм повинні бути капітальні санпропускники з дезінфекційними бар’єрами. У разі масового поширення небезпечних, карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою дозволяється використання нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі, пестицидів;

3) зона спостереженъ. Поширюється на всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, його природні та лікувальні фактори.

Ця зона є і межею округу санітарної охорони курорту. На її території дозволяється проведения робіт, які не впливатимуть негативно на лікувальні та природні фактори курорту, не погіршуватимуть його ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно-гігієнічних умов.

Природні території курортів піддаються постійному моніторингу, який є складовою державної системи моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Важливим елементом раціонального використання курортного потенціалу є державний кадастр природних територій курортів.

,,Державний кадастр природних територій курортів України система відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положения, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Направления на лікування в санаторно-курортні заклали, незалежно від їх форми власності і відомчого підпорядкування, здійснюється відповідно до медичних показань. Потребу в санаторно-курортному лікуванні визначає лікар з огляду на стан здоров'я хворого, що фіксується в медичних документах згідно зі встановленим Міністерством охорони здоров'я України зразком. Органи охорони здоров'я зобов'язані надавати санаторно-курортним закладам науково-методичну і консультативну допомогу” [17, c. 57].

,,Медичний відбір хворих на лікування в спеціалізовані санаторії здійснюють районні, міські, обласні санаторно-курортні вибіркові комісії (СКВК) при поліклініках, лікарнях, управліннях охорони здоров'я обласних і міських державних адміністрацій. При направленні хворого на санаторно-курортне лікування необхідні такі документа: путівка; санаторно-курортна карта; витяг з історії хвороби з даними клініко-лабораторного обстеження давністю не більше місяця; висновок лікаря-дерматолога про відсутність заразних захворювань шкіри. Висновок про необхідність продовження лікування хворого в санаторії (на строк не білыше місяпя) ухвалює внутрішньосанаторна лікарняна комісія (ВЛК), оформлюючи його відповідним актом, затвердженим органом охорони здоров'я за підпорядкуванням. Після закінчення санаторно-курортного лікування хворому видають відривний талон санаторно-курортної карти або витяг з історії хвороби з даними про лікування в санаторії, його ефективність, рекомендації щодо подалыного лікування, а також дані про контакт з інфекційними хворими” [18, c. 61].

Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними закладами різних форм власності, створеними в установленому законодавством України порядку, і спрямовується на забезпечення умов для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань шляхом прийняття громадянами лікувальних процедур, а також забезпечення належних умов їх проживания, харчування, одержання культурно-побутових послуг.

 

Висновки до розділу 1

Отже, громадське харчування - це сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закуплені товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

До продукції власного виробництва належать:

- кулінарна продукція (страви, кулінарні вироби, кулінарні напівфабрикати);

- булочні та борошняні кондитерські вироби.

Громадське харчування є підгалуззю торгівлі. Воно складається з сукупності підприємств громадського харчування, які можуть мати заклади (організаційно-структурні одиниці).

У закладах громадського харчування в основному використовують такі методи обслуговування:

- самообслуговування;

- обслуговування за допомогою офіціантів;

- комбінований метод.

При всіх методах має здійснюватися попереднє сервірування столів залежно від типу (класу) закладу.

Санаторно-курортні заклади представлені у вигляді санаторіїв та пансіонатів з лікуванням,санаторіями-профілакторіями, базами відпочинку,дитячими оздоровчими таборами тощо. Послуги санаторно-курортних закладів в Україні становлять майже 40% від загального обсягу туристської діяльності.

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАКЛАДУ,,ШАЯН”