Розрахунок повзунів вертикальних пресів з додатковими напрямними

Повзуни з додатковими напрямними, розташованими на хоботі, мають свої особливості розрахунку. Повзуни з додатковими напрямними піддаються не центральному навантаженню через зсув рівнодіючої сили деформації в різних переходах штампування. В результаті виникає перекошування повзуна для зменшення чого і використовуються додаткові напрямні. Хобот повзуна вважається пружним елементом, деформування якого залежить від моменту опору на згин і зазорів в основних і додаткових напрямних. У загальному випадку повзун піддається вигину як у площині рівнобіжної осі головного вала, так і в площині обертання кривошипа. З урахуванням співвідношення розмірів поперечних перерізів і діючих навантажень звичайно міцність повзуна визначається не міцністю власне тіла повзуна, а міцністю хоботу. Як розрахунковий прогину хоботу приймається максимально можливий прогин при стійкому положенню повзуна в період робочого ходу.

Таблиця 5.1

Механічні властивості матеріалів повзунів і шатунів

Матеріал	σ т, МПа	σ -1, МПа	Область застосування
Чавун:
СЧ 20			Повзуни і шатуни листоштампувальних пресів невеликого зусилля
СЧ 25			Повзуни пресів для об'ємного штампування невеликого зусилля
Сталь:
35Л			Повзуни пресів для об'ємного штампування великих зусиль
45Л			Шатуни важких листоштампувальних пресів
Ст3		–	Зварені повзуни пресів
			Шатуни КГШП, ГКМ, гвинти шатунів листоштампувальних пресів
40Х

 

Після визначення реакцій на напрямних виходячи з припустимого питомого зусилля на напрямні розраховують діаграму припустимого нецентрального навантаження (див. п. 5.3).

В вертикальних пресах найнебезпечнішим вважається таке положення повзуна, коли він торкається головних напрямних в двох точках, а в додаткових напрямних зазор вибирається з самого початку перекошування.

На рис. 5.1 показана розрахункова схема повзуна КГШП, а на рис. 5.2 – небезпечні перерізи повзуна.

Приймається, що момент інерції перетину по довжині хоботу змінюється за законом трапеції

, (5.4)

де J _Zmax – максимальний момент інерції перетину в підстави хоботу щодо осі Z;

ΔJ – максимальний перепад моментів інерції

ΔJ = J _Zmax / J _Zmin;

J _Zmin – мінімальний момент інерції перетину хоботу;

L_x – довжина хоботу;

y – відстань розглянутого перетину від крайки нижніх нап­рямних.

 

Рис. 5.1. Розрахункова схема повзуна з додатковими напрямними

а – у площині обертання ГВМу; б – у площині обертання головного вала

 

 

Рис. 5.2. Небезпечні перерізи повзуна КГШП

 

При навантаженні повзуна в площині XOY (тобто попереду – назад) у довільному перетині хоботу А–А виникають напруги

, (5.5)

де Е – модуль пружності матеріалу повзуна, для сталі Е =2,1^.10⁵ МПа, для чавуну Е =0,9^.10⁵ МПа;

х _c – координата центра ваги розглянутого перетину;

δ  – прогин хоботу в площині XOY, що залежить від співвідношення зазорів в основних Δ_нx і додаткових Δ_вx напрямних у цій же площині

, (5.6)

Δ_t – температурне розширення нижньої частини повзуна,

Δ_t = αBt;

α = 11^.10^–6 – коефіцієнт лінійного розширення для сталі;

t – різниця температур верхньої і нижньої частини повзуна (див. п. 5.1);

L _п – повна довжина повзуна, тобто відстань від нижньої площини до верхньої частини додаткових напрямних;

k _j – коефіцієнт, що визначає зміна моменту інерції перетину по довжині хоботу. При Δ J =1; 2; 3; 4; 5 відповідно k _j=1; 0,88; 0,81; 0,78; 0,755.

При навантаженні повзуна в площині ZOY (тобто ліворуч – праворуч) напруги вигину в довільному перетині А–А визначаються аналогічним образом

, (5.7)

де J _Xmax і – відповідно, максимальний і діючий момент інерції перетинів щодо осі X;

b₁ – ширина перетину;

δ₂ – прогин хоботу повзуна в площині ZOY.

Вигин хоботу при такому навантаженні розглядається разом з вигином шатуна в цій же площині (рис. 5.1, б).

Поточний прогин хоботу δ₂ визначається по формулі

, (5.8)

де E _х, E _ш – відповідно, модуль пружності матеріалу хоботу і шатуна;

x – ексцентриситет прикладення зусилля (див. рис. 5.1.);

J _ш – середній момент інерції перетину шатуна;

Δ_нz, Δ_нz – зазори в основних і додаткових напрямних у площині ZOY;

L – довжина шатуна.

Як правило вплив вигину шатуна на міцність повзуна незначний, тому ним можна нехтувати. Тоді вигин хоботу визначається по формулі (5.6) з урахуванням того, що зазори в напрямних Δ_нz і Δ_нz в площині ZOY в загальному випадку відрізняються від зазорів Δ_нx і Δ_нx в площині XOY.

Унаслідок розбіжності центра ваги перетину і місця дотику зусилля до верхніх напрямних у площині XOZ виникає момент, що скручує, що створює дотичні напруження в розглянутому перетині

, (5.9)

де M _k = x_τ – момент, що скручує, у перетині;

– зусилля на додаткових напрямних

; (5.10)

x _τ – відстань від центра ваги перетину А-А до середини додаткових напрямних;

δ _max – максимальна товщина перетину;

η – коефіцієнт, рівний 1,12 для перетину коритоподібної форми;

b _i, δ _i – відповідно, поточні ширина і товщина ділянок перетину А–А.

Максимальна напруга в перетині А–А, виходячи з гіпотези найбільших дотичних напружень, дорівнює

. (5.11)

Коефіцієнт запасу міцності [n] приймається рівним 1,3…1,5.

Розрахунок максимальної напруги виконується в декількох перетинах по довжині хоботу, з урахуванням того, що силові фактори і характеристики перетину змінюються з різною інтенсивністю при переміщенні від нижніх напрямних до верхніх.