Земля як об’єкт правової охорони i використання. Категорiї земель

Стаття 14 Конституцiї України та ст. 1 Земельного ко- дексу України проголошують: «Земля є основним нацiональним багатством, що перебуває пiд особливою охороною держави». Ця норма безпосередньо вказує на особливо важливу роль, зна- чення даного компонента природи для людини, суспiльства та держави.

Ключова роль землi стосовно iнших компонентiв природи визначається властивими їй унiкальними функцiями. Земля — основа життя людини, джерело задоволення її першочергових потреб, необхiдна умова iснування. В екологiчному аспектi зем- ля є головною ланкою всiх неземних бiоценозiв i бiосфери пла- нети в цiлому. Її ґрунт, тобто поверхневий шар, що має родю- чiсть, насичений органо-мiнеральним складом i вiдзначається особливим типом будови, забезпечує рiст рослин, служить жи- вильним середовищем для рослинного i тваринного свiту, збе- рiгає воду й очищує її природним шляхом. В економiчному вiд- ношеннi земля виконує функцiї засобу виробництва (в сiльсько- му, лiсовому господарствi тощо) i просторового операцiйного ба- зису (в бiльшостi галузей переробної промисловостi, будiвель- ної iндустрiї тощо). Земля є джерелом краси i багатства природи i має велике значення для пiдтримання здоров’я людей, органi- зацiї їх вiдпочинку, тобто вiдiграє важливу культурно-оздоров- чу функцiю1.

Все це зумовлює об’єктивну необхiднiсть наукового обґрун- тування та встановлення належного правового режиму вико- ристання та охорони земель, який би забезпечував збереження землi як природного об’єкта, ефективне поєднання i виконання всiх зазначених функцiй. Питанням визначення та аналiзу пра- вового режиму всiх рiзновидiв земельних вiдносин присвячена чимала кiлькiсть наукових дослiджень та публiкацiй рiзного ха- рактеру.

Якщо звернутись до законодавчого визначення поняття «зем- ля», то на сьогоднi воно представлене в Законi України «Про охо-

 

1 Екологiчне право. Особлива частина: Пiдручник для студ. юрид. вузiв i ф-тiв - За ред. В. I. Андрейцева. — К., 2001. — С. 194—198.

рону земель»1. Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону земля — це по- верхня сушi з ґрунтами, корисними копалинами та iншими при- родними елементами, що органiчно поєднанi та функцiонують разом з нею. В Конвенцiї ООН про боротьбу з опусетлюванням у тих країнах, що потерпають вiд серйозної посухи та-або опус- телювання, особливо в Африцi (2002 р.) дається мiжнародно- правове визначення цього поняття: «земля — означає земну бiо- продуктивну систему, що включає в себе ґрунт, воду, рослиннiсть, iншу бiомасу, а також екологiчнi i гiдрологiчнi процеси, що вiд- буваються усерединi системи».

В юридичнiй лiтературi мiстяться рiзноманiтнi дефiнiцiї цiєї категорiї. Зокрема, всеохоплюючим є визначене В. I. Анд- рейцевим поняття «земля» (в юридичному значеннi), яке ви- ведене на основi визначених ним ознак2 (однак слiд зважати на змiни режиму власностi, що передбаченi новим Земельним кодексом України. — Авт.). Отже, земля — це головна тери- торiально-просторова частина довкiлля (навколишнього при- родного середовища) у межах територiї України, матерiальна основа її територiальної цiлiсностi, суверенiтету й нацiональ- ної безпеки, що характеризується особливiстю природної струк- тури — ґрунтового покриву, розмiщення, поширення рослин- ностi, водних об’єктiв, корисних копалин та iнших ресурсiв, якi формують сферу життя для людини та iнших живих орга- нiзмiв, природнi властивостi якої використовуються на правi загального землекористування, диференцiюється на окремi зе- мельнi дiлянки (частини), якi перебувають у власностi Україн- ського народу або уповноваженого ним органу — держави для задоволення загальнолюдських iнтересiв або на правi колектив- ної i приватної власностi з метою забезпечення корпоративних i особистих прав людини та права комунальної власностi тери- торiальних громад як матерiальної основи мiсцевого самовря- дування, виступає основним засобом виробництва у сiльсько- му господарствi та iнших галузях господарювання, операцiй- ною базою для систем розселення, в тому числi садiвницьких

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 349.

2 Андрейцев В. I. Правовi засади земельної реформи i приватизацiї зе- мель в Українi. — К., 1999. — С. 8—9; Екологiчне право. Особлива частина. — С. 205—206.

поселень, розмiщення галузей народного господарства, держав- ного матерiального резерву та шляхiв сполучення, є невiд’єм- ною умовою, мiсцем, засобом i джерелом iснування живих ор- ганiзмiв, життєдiяльностi людини, забезпечення її духовних i матерiальних потреб i вимагає у разi деградацiї вжиття заходiв щодо вiдвернення небезпечного впливу на населення та якiсть довкiлля.

Абсолютно слушною є пропозицiя про застосування для по- значення природного об’єкта поняття не «земля», а «землi» (за прикладом — води), яке несе в собi iнше юридично змiстове на- вантаження. Так, «земля» — це вiдокремлена вiд природного се- редовища працею людини частина (маса) речовини, помiщена в якусь мiсткiсть (вагони, контейнери, мiшки, пакети тощо), це частина матерiального свiту, а не природного екологiчного се- редовища. Пiд поняттям «землi» слiд розумiти природний ком- понент, не вилучений з довкiлля, а органiчно в нього вплете- ний, взаємодiючий з водами, лiсами, атмосферним повiтрям та iншими природними ресурсами1. Слiд зазначити, що Земель- ний кодекс України застосовує одночасно i те й iнше поняття як тотожнi.

Вiдповiдно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усi землi в межах її територiї, в тому числi острови та землi, зайнятi водними об’єктами, якi за основним цiльовим призначенням подiляються на категорiї. Категорiї зе- мель України мають особливий правовий режим. У науково-прак- тичному коментарi до вiдповiдної статтi Земельного кодексу України зазначається, що правовим режимом земель прийнято вважати встановленi правовими нормами порядок та умови ви- користання за цiльовим призначенням земель усiх категорiй, забезпечення та охорону прав власникiв землi i землекористу- вачiв, здiйснення державного управлiння земельними ресурса- ми, контролю за рацiональним використанням землi i додержан- ням земельного законодавства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, монiторингу землi, справлян- ня плати за землю i застосування юридичної вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства. Загальний правовий ре-

 

1 Титова Н. Землi як об’єкт правового регулювання -- Право України. — 1998. — № 4. — С. 10

жим поширюється на весь склад земель України, особливий ре- жим є притаманним окремим категорiям земель1.

Земельний кодекс України (ст. 19) видiляє 9 категорiй зе- мель.

1) Землi сiльськогосподарського призначення. Землями сiль- ськогосподарського призначення визнаються землi, наданi для виробництва сiльськогосподарської продукцiї, здiйснення сiль- ськогосподарської науково-дослiдної та навчальної дiяльностi, розмiщення вiдповiдної виробничої iнфраструктури або призна- ченi для цих цiлей (ст. 22 Земельного кодексу України). Пра- вовий режим цiєї категорiї земель закрiплений ст. 22—37 Ко- дексу та деталiзується в окремих положеннях стосовно суб’єк- тiв власностi та використання в законах України «Про фермер- ське господарство»2, «Про сiльськогосподарську кооперацiю»3,

«Про особисте селянське господарство»4, пiдзаконних норма-

тивно-правових актах. Основна особливiсть правового режиму земель сiльськогосподарського призначення — встановлення їх прiоритетностi в системi iнших категорiй земель (як закрiплює ст. 23 Земельного кодексу України: «Землi, придатнi для по- треб сiльського господарства, повиннi надаватись насамперед для сiльськогосподарського використання»).

2) Землi житлової та громадської забудови. До земель жит- лової та громадської забудови належать земельнi дiлянки в ме- жах населених пунктiв, якi використовуються для розмiщення житлової забудови, громадських будiвель i споруд, iнших об’єк- тiв загального користування (ст. 38 Земельного кодексу Украї- ни). Правове регулювання цiєї категорiї земель базується на нор- мах Земельного кодексу (зокрема, статей 38—42) та нормах спе- цiального законодавства, що регулює порядок їх використання: Закон України «Про планування та забудову територiй»5, Закон України «Про основи мiстобудування»6, наказ Державного ко- мiтету будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України

 

1 Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - За заг. ред.

В. В. Медведчука. — К., 2004. — С. 65.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2003. — № 45. — Ст. 363.

3 Там само. — 1997. — № 39. — Ст. 261.

4 Там само. — 2003. — № 29. — Ст. 232.

5 Там само. — 2000. — № 31. — Ст. 250.

6 Там само. — 1992. — № 52. — Ст. 683.

вiд 10.12.2001 р. «Про затвердження Типових регiональних пра- вил забудови»1, наказ МОЗ України вiд 19.06.1996 р. «Про за- твердження Державних санiтарних правил планування та забу- дови населених пунктiв» та iншi.

3) Землi природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначення. Це дiлянки сушi i водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохорон- ну, екологiчну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть, яким вiдповiдно до закону надано статус територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду (ст. 43 Земельного кодексу Украї- ни). Їх правовий режим визначений статтями 43—46 Земель- ного кодексу України, а також рядом спецiальних нормативно- правових актiв, серед яких Закон України «Про екологiчну ме- режу України»2, Закон України «Про природно-заповiдний фонд України»3, Положення про Проекти органiзацiї територiї уста- нов природного-заповiдного фонду України, затвердженими на- казом Мiнприроди України вiд 6.07.2005 р.4, Порядок надання водно-болотним угiддям статусу водно-болотних угiдь мiжнаро- дного значення, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.08.2002 р.5.

4) Землi оздоровчого призначення. До земель оздоровчого призначення належать землi, що мають природнi лiкувальнi влас- тивостi, якi використовуються або можуть використовуватися для профiлактики захворювань i лiкування людей (ст. 47 Зе- мельного кодексу України). Правовий режим земель оздоров- чого призначення крiм вiдповiдних статей Земельного кодек- су України (статтi 47—49), регулюється Законом України «Про курорти»6.

5) Землi рекреацiйного призначення. До земель рекреацiйно- го призначення належать землi, якi використовуються для орга- нiзацiї вiдпочинку населення, туризму та проведення спортив- них заходiв (ст. 50 Земельного кодексу України). Склад, поря- док їх використання та охорони визначений Земельним кодексом

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 3. — Ст. 99.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 45. — Ст. 502.

3 Там само. — 2004. — № 45. — Ст. 502.

4 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 31. — Ст. 1913.

5 Там само. — 2002. — № 36. — Ст. 1693.

6 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 50. — Ст. 435.

України (статтi 50—52), Законом України «Про туризм»1, Дер- жавними санiтарними правилами планування та забудови на- селених пунктiв, затвердженими наказом МОЗ України вiд 19.06.1996 р., Правилами утримання зелених насаджень у насе- лених пунктах України, затвердженими наказом Мiнбуду Украї- ни вiд 10.04.2006 р.2 та iншими актами, що визначають право- вий режим рекреацiйних зон.

6) Землi iсторико-культурного призначення. Їх склад та правовий режим встановлений статтями 53—54 Земельного кодексу України та законами України «Про охорону культур- ної спадщини»3, «Про музеї та музейну справу»4, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13.03.2002 р. «Про затверджен- ня Порядку визначення меж та розмiрiв використання iстори- чних ареалiв населених мiсць, обмеження господарської дiяль- ностi на територiї iсторичних ареалiв населених мiсць»5 та iн- шими актами.

7) Землi лiсогосподарського призначення. Ця категорiя земель до введення в дiю нової редакцiї Лiсового кодексу України i вне- сення вiдповiдних змiн в земельне законодавство мала назву

«землi лiсового фонду». До земель лiсогосподарського призна- чення належать землi, вкритi лiсовою рослиннiстю, а також не вкритi лiсовою рослиннiстю, нелiсовi землi, якi наданi та вико- ристовуються для потреб лiсового господарства (ст. 55 Земель- ного кодексу України). Порядок їх використання i охорони ре- гулюється статтями 55—57 Земельного кодексу України, Лi- совим кодексом України, Законом України «Про мисливське господарство та полювання»6, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.05.2007 р. «Про затвердження Порядку подiлу лiсiв на категорiї та видiлення особливо захисних лісових дi- лянок»7.

8) Землi водного фонду. Їх правовий режим регулюється стат- тями 58—64 Земельного кодексу України, а також нормами Вод-

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1995. — № 31. — Ст. 241.

2 Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 31. — Ст. 2276.

3 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 39. — Ст. 333.

4 Там само. — 1995. — № 25. — Ст. 191.

5 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 12. — Ст. 587.

6 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 18. — Ст. 132.

7 Офiцiйний вiсник України. — 2007. — № 37. — Ст. 1483.

ного кодексу України, постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни вiд 13.05.1996 р. «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду»1, вiд 08.05.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення розмiрiв i меж водоохоронних зон та ре- жиму ведення господарської дiяльностi в них»2, вiд 14.04.1997 р.

«Про затвердження Порядку встановлення берегових смуг вод- них шляхiв та користування ними»3 та iншими.

9) Землi промисловостi, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та iншого призначення. Землями промисловостi, транс- порту, зв’язку, енергетики, оборони та iншого призначення ви- знаються земельнi дiлянки, наданi в установленому порядку пiд- приємствам, установам та органiзацiям для здiйснення вiдпо- вiдної дiяльностi (ст. 65 Земельного кодексу України). Режим їх використання регулюється загальними нормами, що вклю- ченi у главу 13 Земельного кодексу України, та законодавчи- ми актами, якi регулюють режим здiйснення вiдповiдного ви- ду дiяльностi: Гiрничий закон України4, закони України «Про транспорт»5, «Про трубопровiдний транспорт»6, «Про автомо- бiльний транспорт»7, «Про залiзничний транспорт»8, «Про мiсь- кий електричний транспорт»9, «Про телекомунiкацiї»10, «Про електроенергетику»11, «Про оборону України»12, Повiтряний ко- декс України13та прийнятi для їх виконання вiдповiднi пiдза- коннi акти.

Окремим об’єктом регулювання в системi земельних вiдно- син виступають «ґрунти». Як вiдзначається в лiтературi, ґрунти, завдяки вмiсту в них гумусу — комплексу специфiчних органiч-

 

1 Екологiя i закон: Екологiчне законодавство України: У 2-х кн. — К., 1998. — Кн. 1. — С. 380.

2 Зiбрання постанов Уряду України. — 1996. — № 10. — Ст. 318.

3 Офiцiйний вiсник України. — 1997. — № 16.

4 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1999. — № 50. — Ст. 433.

5 Там само. — 1994. — № 51. — Ст. 446.

6 Там само. — 1996. — № 29. — Ст. 139.

7 Там само. — 2001. — № 22. — Ст. 105.

8 Там само. — 1996. — № 40. — Ст. 183.

9 Там само. — 2004. — № 51. — Ст. 548.

10 Там само. — 2004. — № 12. — Ст. 155.

11 Там само. — 1998. — № 1. — Ст. 1.

12 Там само. — 1992. — № 9. — Ст. 106.

13 Там само. — 1993. — № 25. — Ст. 274.

них речовин — i є тим безпосереднiм природним тiлом i водно- час, специфiчним об’єктом правових вiдносин, що зумовлюють родючiсть земель сiльськогосподарського призначення. Врахо- вуючи таку унiкальну цiннiсть ґрунтiв, Земельний кодекс впер- ше правомiрно визнав їх «об’єктом особливої охорони (ст. 168)1. У Законi України «Про охорону земель» (ст. 1) дається визна- чення поняття «ґрунт» — природно-iсторичне органо-мiнераль- не тiло, що утворилося на поверхнi земної кори i є осередком най- бiльшої концентрацiї поживних речовин, основою життя та роз- витку людства завдяки найцiннiшiй своїй властивостi — родю- чостi. Слiд зазначити, що ґрунти виступають об’єктом регулю- вання насамперед охоронних вiдносин.

Роздiл III Земельного кодексу України визначає режим прав на землю (право власностi, користування, оренди, земельнi сер- вiтути тощо), а роздiл IV встановлює порядок набуття i реалi- зацiї права на землю2. При цьому в ст. 79 Земельного кодексу України вперше дається визначення ще одного поняття, об’єкта земельних вiдносин, зокрема вiдносин власностi, — земельної дi- лянки. Земельна дiлянка — це частина земної поверхнi з установ- леними межами, певним мiсцем розташування, з визначеними що- до неї правами. У наведеному визначеннi землi як об’єкта права власностi має мiсце позначення землi на диференцiйованому рiв- нi, тобто на рiвнi конкретної земельної дiлянки3.