Система державних органiв управлiння в галузi охорони довкiлля

Державне управлiння в галузi охорони довкiлля можна подiляти на:

— загальне, яке здiйснюється державними органами загаль- ної компетенцiї;

— спецiальне, яке здiйснюється державними органами спе- цiальної компетенцiї.

До органiв загальної компетенцiї вiдносяться органи держав- ної влади, на якi поряд iз загальними управлiнськими повнова- женнями покладенi i функцiї забезпечення екологiчної безпеки (Кабiнет Мiнiстрiв України, Рада мiнiстрiв Автономної Респуб- лiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого са- моврядування та їх виконавчi органи).

Компетенцiя Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi охорони навколишнього природного середовища закрiплена в ст. 17 За-

кону України «Про охорону навколишнього природного середо- вища», зокрема Кабiнет Мiнiстрiв України:

— здiйснює реалiзацiю визначеної Верховною Радою Украї- ни екологiчної полiтики;

— координує дiяльнiсть мiнiстерств, вiдомств, iнших уста- нов та органiзацiй України у питаннях охорони навколишнього природного середовища;

— встановлює порядок розроблення та затвердження еколо- гiчних нормативiв, лiмiтiв використання природних ресурсiв, скидiв забруднюючих речовин у навколишнє природне середо- вище, розмiщення вiдходiв;

— приймає рiшення про органiзацiю територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду загальнодержавного значення;

— керує зовнiшнiми зв’язками України в галузi охорони нав- колишнього природного середовища та iншi.

У поресурсових кодексах та законах знаходяться вiдповiднi статтi, якi визначають компетенцiю Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни щодо управлiння використанням i охороною окремого при- родного об’єкта.

Стаття 18 Закону «Про охорону навколишнього природно- го середовища» закрiплює компетенцiю в данiй галузi Ради мi- нiстрiв Автономної Республiки Крим.

Повноваження мiсцевих держадмiнiстрацiй у галузi вико- ристання та охорони земель, природних ресурсiв i охорони дов- кiлля визначенi в Законi України «Про мiсцевi державнi адмiнi- страцiї»1 (ст. 21). Це, зокрема, вжиття заходiв до вiдшкодування шкоди, заподiяної порушенням законодавства про охорону до- вкiлля пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадя- нами; внесення пропозицiй вiдповiдним органам мiсцевого са- моврядування щодо органiзацiї територiй та об’єктiв природно- заповiдного фонду мiсцевого значення; iнформування населення про екологiчно небезпечнi аварiї та ситуацiї, стан довкiлля, а та- кож про заходи, що вживаються до його полiпшення.

Органи мiсцевого самоврядування та їх виконавчi комiтети надiленi рядом функцiй щодо забезпечення охорони довкiлля, якi передбаченi ст. 19 Закону України «Про охорону навколиш- нього природного середовища» та деталiзуються в Законi Укра-

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1999. — № 20—21. — Ст. 190.

їни «Про мiсцеве самоврядування в Українi»1(пункти 34—38 ст. 26, ст. 33).

До органiв спецiальної компетенцiї вiдносяться органи дер- жавної виконавчої влади, для яких здiйснення функцiй управлiн- ня охороною i використання довкiлля, є основним завданням. Їх, в свою чергу, можна подiлити на три такi групи:

1. Комплекснi — тi, якi виконують блок природоохоронних завдань щодо всiх природних об’єктiв. Таким органом є Мiнi- стерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на мiсцях.

У СРСР до кiнця 80-х рокiв взагалi не iснувало окремого мiнiстерства, яке б займалося охороною природи. Окремi при- родоохороннi функцiї здiйснювали 16—18 мiнiстерств i держав- них комiтетiв, якi займались, в першу чергу, використанням лi- сiв, земель, вод i побiчно їх охороною. Тiльки у 80-х рр. ХХ ст. в союзних республiках були створенi комплекснi органи спецiа- льної природоохоронної компетенцiї. В Українi з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про охорону навколишнього природ- ного середовища» утворюється Мiнiстерство охорони навколи- шнього природного середовища. В 1994 р. воно реорганiзовано у Мiнiстерство охорони навколишнього природного середови- ща та ядерної безпеки України. Указом Президента України вiд 15.12.1999 р. «Про змiни в системi центральних органiв виконав- чої влади» замiсть нього було органiзовано Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України. Указом Президента України вiд 15.09.2003 р. «Про заходи щодо пiдвищення ефективностi держав- ного управлiння в сферi охорони навколишнього природного се- редовища та використання природних ресурсiв»2дане Мiнiстер- ство реорганiзоване в два органи центральної виконавчої вла- ди: Мiнiстерство охорони навколишнього природного середови- ща України та Державний комiтет природних ресурсiв України. Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України (Мiнприроди України) було визнано спецiально упов- новаженим центральним органом виконавчої влади з питань охо- рони навколишнього природного середовища, екологiчної безпе- ки, заповiдної справи, а також гiдрометеорологiчної дiяльностi.

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

Вiдповiдно до Указу Президента України вiд 20.04.2005 р.

«Про Мiнiстерство охорони навколишнього природного середо- вища України»1, яким лiквiдований Державний комiтет природ- них ресурсiв України, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України визнається також спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геоло- гiчного вивчення та забезпечення рацiонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографiчної дiяльностi. Правовий статус цього Мiнiстерства визначений Положен- ням про нього, затвердженим Указом Президента України вiд 27.12.2005 р.2. На сьогоднi його статус визначений також Поло- женням про Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим постановою Кабiнету Мiнi- стрiв України вiд 02.11.2006 р.3. Мiнiстерство охорони навколиш- нього природного середовища України (Мiнприроди України) є спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, рацiонального використання природних ресурсiв, екологiчної без- пеки, заповiдної справи, поводження з вiдходами, геологiчного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографiч- ної дiяльностi. Мiнприроди України є головним (провiдним) органом у системi центральних органiв виконавчої влади у сфе- рi охорони навколишнього природного середовища, рацiональ- ного використання природних ресурсiв, екологiчної безпеки, а

також топографо-геодезичної та картографiчної дiяльностi.

Основними завданнями Мiнприроди України є:

— забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферах охо- рони навколишнього природного середовища, рацiонального ви- користання, вiдтворення та охорони природних ресурсiв (зем- ля, надра, поверхневi та пiдземнi води, атмосферне повiтря, лi- си, тваринний i рослинний свiт та природнi ресурси територi- альних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економiчної зони України), поводження з вiдходами (крiм по- водження з радiоактивними вiдходами), небезпечними хiмiчни- ми речовинами, пестицидами та агрохiмiкатами, екологiчної та в межах своєї компетенцiї радiацiйної безпеки, заповiдної спра-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 16. — Ст. 824.

2 Там само. — 2005. — № 52. — Ст. 3257.

3 Там само. — 2006. — № 4. — Ст. 2949.

ви, формування, збереження та використання екологiчної мере- жi, геологiчного вивчення надр, топографо-геодезичної та кар- тографiчної дiяльностi;

— здiйснення управлiння та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, рацiонального вико- ристання, вiдтворення та охорони природних ресурсiв, забезпе- чення екологiчної та в межах своєї компетенцiї радiацiйної без- пеки, органiзацiї, охорони i використання територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду України, формування, збережен- ня та використання екологiчної мережi;

— здiйснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середо- вища, рацiональне використання, вiдтворення та охорону при- родних ресурсiв, екологiчну та в межах своєї компетенцiї радiа- цiйну безпеку, з питань поводження з вiдходами (крiм поводжен- ня з радiоактивними вiдходами), а також забезпечення здiйснен- ня державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною i картографiчною дiяльнiстю.

2. Галузевi — забезпечують управлiння охороною i викорис- танням окремих природних об’єктiв. Такими органами є:

— щодо земель — Державний комiтет України із земельних ресурсів (Держкомзем України). Вiн є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовується i координу- ється Кабiнетом Мiнiстрiв України через Мiнiстра охорони нав- колишнього природного середовища. Держкомзем забезпечує реалiзацiю державної полiтики та управлiння у сферi регулю- вання земельних вiдносин, використання, вiдтворення, охорони та проведення монiторингу земель, ведення державного земель- ного кадастру, а також мiжгалузеву координацiю та державне регулювання у сферi встановлення меж областi, району, мiста, району в мiстi, села i селища (п. 1 Положення про Державний комiтет України iз земельних ресурсiв, затвердженого постано- вою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.03.2008 р.1);

— щодо надр — Мiнiстерство охорони навколишнього при- родного середовища України, про що було сказано вище. В скла- дi Мiнприроди України створенi урядовi органи державного управлiння — Державна служба геодезiї, картографiї та кадаст-

ру i Державна геологiчна служба (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.07.2005 р.1). Вiдповiдно до п. 3 Положення про Державну геологiчну службу, затвердженого постановою Кабi- нету Мiнiстрiв України вiд 24.09.2005 р.2 основними завдання- ми Державної геологiчної служби (Держгеолслужби) є: участь у межах своєї компетенцiї в реалiзацiї державної полiтики у сферi геологiчного вивчення, охорони та використання надр; забезпечення розвитку мiнерально-сировинної бази, охорони та рацiонального використання надр, органiзацiя їх геологiчного, гiдрогеологiчного, iнженерно-геологiчного та еколого-геологiч- ного вивчення, картування геологiчного середовища, пошуку та розвiдки родовищ корисних копалин на територiї України, її кон- тинентальному шельфi i у виключнiй морськiй економiчнiй зонi; створення єдиної iнформацiйної системи користування надрами. При Мiнприроди України, дiє також спецiалiзована орга- нiзацiя — Державна комiсiя України по запасах корисних копа- лин (ДКЗ), яка проводить науково-технiчну дiяльнiсть, пов’я- зану з проведенням на замовлення користувачiв надр або за до- рученням вiдповiдних центральних органiв виконавчої влади державної експертизи геологiчних матерiалiв з вивчення i ви- користання надр та оцiнки запасiв корисних копалин (п. 1 По- ложення про Державну комiсiю України по запасах корисних копалин, затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України

вiд 10.11.2000 р.3).

Окремi функцiї в галузi управлiння надрами покладенi та- кож на Державний комiтет України з промислової безпеки, охо- рони працi та гiрничого нагляду. Положення про Державний ко- мiтет України з промислової безпеки, охорони працi та гiрничого нагляду, затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23.11.2006 р.4;

— щодо лiсiв — Державний комiтет лiсового господарства України (Держкомлiсгосп України). Вiдповiдно до п. 1 Поло- ження про Державний комiтет лiсового господарства України, яке затверджене Указом Президента України вiд 14.08.2000 р.5,

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 28. — Ст. 1624.

2 Там само. — 2005. — № 39. — Ст. 2481.

3 Там само. — 2000. — № 46. — Ст. 1997.

4 Там само. — 2006. — № 47. — Ст. 3133.

5 Офiцiйний вiсник України. — 2000. — № 33.

вiн вносить у встановленому порядку пропозицiї щодо форму- вання державної полiтики у сферi лiсового та мисливського го- сподарства, забезпечує її реалiзацiю, здiйснює управлiння в цiй сферi, а також мiжгалузеву координацiю та функцiональне ре- гулювання з питань, вiднесених до його вiдання;

— щодо вод — Державний комiтет України по водному гос- подарству (Держводгосп України), функцiями якого є внесення у встановленому порядку пропозицiй щодо формування держав- ної полiтики у сферi розвитку водного господарства, мелiорацiї земель, забезпечення потреб населення i галузей нацiональної економiки у водних ресурсах i забезпечення її реалiзацiї, здiйс- нення управлiння в цiй сферi, а також мiжгалузевої координацiї та функцiонального регулювання з питань, вiднесених до його вiдання (п. 1 Положення про Державний комiтет України по водному господарству, затвердженого Указом Президента Укра- їни вiд 14.07.2000 р.1);

— щодо тваринного свiту немає окремого спецiально ство- реного органу центральної виконавчої влади, а окремi функцiї по управлiнню в цiй галузi покладенi на Державний комiтет лi- сового господарства України (в галузi ведення мисливського гос- подарства) та Державний комiтет рибного господарства України, який забезпечує проведення державної полiтики у галузi риб- ного господарства i рибної промисловостi, охорони, використан- ня i вiдтворення водних живих ресурсiв. Держкомрибгосп ко- ординується Кабiнетом Мiнiстрiв України через Мiнiстра аграр- ної полiтики (п. 1 Положення про Державний комiтет рибного господарства України, затвердженого постановою Кабiнету Мi- нiстрiв України вiд 24.01.2007 р.2);

— щодо атмосферного повiтря функцiї управлiння здiйсню- ють Мiнiстерство охорони навколишнього природного середо- вища України; Мiнiстерство України з питань надзвичайних си- туацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобиль- ської катастрофи, зокрема дiюча в його складi Державна гiдро- метеорологiчна служба (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.07.2005 р.3), яка бере участь в реалiзацiї державної полiти- ки у сферi гiдрометеорологiї та монiторингу довкiлля (п. 3 Поло-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2000. — № 29.

2 Там само. — 2007. — № 6. — Ст. 219.

3 Там само. — 2005. — № 29. — Ст. 1712.

ження про Державну гiдрометеорологiчну службу, затвердже- ного постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.04.2002 р.1) Мiнiстерство охорони здоров’я України, яке, зокрема, бере участь в розробленнi та введеннi в дiю екологiчних нормативiв; Дер- жавна автомобiльна iнспекцiя Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, серед завдань якої є органiзацiя контролю за додер- жанням законiв, iнших нормативних актiв з питань охорони нав- колишнього середовища вiд шкiдливого впливу автомототранс- портних засобiв;

— щодо об’єктiв природно-заповiдного фонду урядовим ор- ганом державного управлiння виступає Державна служба запо- вiдної справи, яка дiє в складi Мiнiстерства охорони навколиш- нього природного середовища України (Положення про Держав- ну службу заповiдної справи затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.08.2001 р.2).

На мiсцях функцiї управлiння здiйснюють вiдповiднi тери- торiальнi пiдроздiли центральних органiв, наприклад державнi управлiння охорони навколишнього природного середовища в об- ластях, мiстах Києвi та Севастополi, статус яких регулюється Положенням, затвердженим наказом Мiнприроди України вiд 19.12.2006 р.3.

3. Функцiональнi — виконують одну або декiлька природо- охоронних функцiй стосовно всiх природних об’єктiв.

Це, зокрема, Мiнiстерство України з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорно- бильської катастрофи, Мiнiстерство охорони здоров’я України, Державний комiтет ядерного регулювання України та iн.

 

Функцiї управлiння

В галузi охорони довкiлля

Функцiї управлiння в галузi охорони довкiлля — це осо- бливi види дiяльностi за напрямами i змiстом суб’єктiв управ- лiння, що є необхiднi для органiзацiї охорони довкiлля (або основнi напрями дiяльностi вiдповiдних суб’єктiв щодо органiзацiї охоро- ни довкiлля).

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 18. — Ст. 931.

2 Там само. — 2001. — № 33. — Ст. 1540.

3 Там само. — 2007. — № 11. — Ст. 399.

Як зазначається в ст. 16 Закону України «Про охорону нав- колишнього природного середовища», управлiння охороною нав- колишнього природного середовища полягає у здiйсненнi в цiй галузi функцiй спостереження, дослiдження, екологiчної експе- ртизи, контролю, прогнозування, програмування, iнформуван- ня та iншої виконавчо-розпорядчої дiяльностi.

До основних функцiй в цiй галузi можна вiднести:

— облiк в галузi використання природних ресурсiв i охоро- ни довкiлля;

— ведення державних кадастрiв природних ресурсiв;

— просторово-територiальний устрiй об’єктiв природи;

— розподiл та перерозподiл природних ресурсiв;

— екологiчне прогнозування;

— екологiчне програмування;

— монiторинг довкiлля;

— iнформування про стан довкiлля;

— лiцензування i видача дозволiв в галузi використання при- родних ресурсiв;

— лiмiтування в галузi використання i охорони довкiлля;

— екологiчне нормування i стандартизацiя;

— екологiчний контроль;

— екологiчна експертиза та iншi.

У лiтературi видiляють рiзнi групи функцiй екологiчного управлiння, об’єднуючи їх в певнi класифiкацiйнi групи. Так, по- дiляють функцiї управлiння в галузi охорони довкiлля на ком- плекснi (мiжгалузевi), до яких належить екологiчне прогнозу- вання, екологiчна експертиза, екологiчний монiторинг та iншi i моноресурсовi (галузевi) — розподiл i перерозподiл природних ресурсiв, ведення кадастрiв тощо1. Автори iншого пiдручника видiляють три групи функцiй: органiзацiйнi (облiк природних ресурсiв, екологiчне планування, прогнозування та iн.); попере- джувально-охороннi (монiторинг, екологiчна експертиза, еколо- гiчний контроль); iншi функцiї (екологiчне iнформування, стан- дартизацiя i нормування, вирiшення екологiчних спорiв)2.

 

1 Андрейцев В. I. Екологiчне право: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид. ф-тiв вузiв. — К., 1996. — С. 142.

2 Екологiчне право України: Пiдручник - За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шуль-

ги. — Харкiв, 2005. — С. 38.

Екологiчне планування, прогнозування та програмування

Без науково обґрунтованого, належним чином проана- лiзованого реального передбачення заходiв охорони довкiлля, бажаних результатiв цiєї дiяльностi, безпосереднiх змiн стану природних об’єктiв, охорона довкiлля не буде ефективною. Саме тому серед функцiй державних органiв управлiння одне з важ- ливих мiсць займає планування заходiв охорони довкiлля (еко- логiчне планування).

Планування заходiв по охоронi довкiлля i природокористу- вання здiйснюється безпосередньо шляхом складання екологiч- них планiв, програм, прогнозiв.

У Законi України «Про охорону навколишнього природно- го середовища» детально не визначено поняття i змiст цих захо- дiв. Вiн мiстить лише вказiвку на необхiднiсть розробки i прий- няття державних екологiчних програм (ст. 6) та короткостро- кового та довгострокового прогнозування змiн навколишнього природного середовища (ст. 22).

На сьогоднi прогнозування здiйснюється, як правило, в ра- мках екологiчного монiторингу i полягає в проведеннi спецiаль- них дослiджень, предметом яких є перспективи розвитку еко- систем, передбачення можливих змiн стану довкiлля та окре- мих природних об’єктiв. Такi прогнози використовуються для прийняття обґрунтованих рiшень в галузi використання i охо- рони довкiлля.

Безпосереднє планування, яке полягає в детальнiй розробцi порядку здiйснення певної дiяльностi, в конкретизацiї цiєї дiяль- ностi, проводиться в рамках здiйснення рiзних видiв дiяльностi, пов’язаної з впливом на довкiлля, i на даний час комплексного характеру немає. Воно може стосуватися власне природоохо- ронної дiяльностi або включатись в рамки планування iнших видiв дiяльностi. Наприклад, при здiйсненнi планування i забу- дови територiй згiдно з Законом України «Про планування i за- будову територiй»1плануються також заходи, пов’язанi iз належ- ним використанням та охороною природних об’єктiв.

В основному, нинi екологiчне планування реалiзується че- рез прийняття екологiчних програм. Програмування передбачає

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 31. — Ст. 250.

розроблення комплексу заходiв з побудовою iєрархiчної системи завдань, пiдпорядкованих в кiнцевому рахунку єдинiй визначенiй метi. Такою складнiшою структурою, побудовою воно вiдрiзня- ється вiд власне планування.

Екологiчнi програми є рiзновидом державних цiльових про- грам, правовi засади розроблення, затвердження та виконання яких закрiпленi Законом України вiд 18.03.2004 р. «Про держав- нi цiльовi програми»1. Метою екологiчних програм, як закрiп- лено в статтi 3 Закону «Про державнi цiльовi програми», є здiйс- нення загальнодержавних природоохоронних заходiв, запобiган- ня катастрофам екологiчного характеру та лiквiдацiя їх наслiдкiв. Загальнодержавнi програми охорони довкiлля за поданням Ка- бiнету Мiнiстрiв України затверджуються законом. Наприклад, Законом України вiд 21.09.2000 р. затверджена Загальнодержав- на програма формування нацiональної екологiчної мережi Укра- їни на 2000—2015 роки2, тобто єдиної територiальної системи, яка включає дiлянки природних ландшафтiв, що пiдлягають особ- ливiй охоронi (територiї природно-заповiдного фонду, рекреа- цiйнi, водозахиснi тощо).

Екологiчний монiторинг

Як функцiя управлiння екологiчний монiторинг — це дi- яльнiсть уповноважених державних органiв по спостереженню, збиранню, обробцi, передачi, збереженню та аналiзу iнформацiї про стан довкiлля, прогнозування його змiн та розроблення науко- во обґрунтованих рекомендацiй, необхiдних для прийняття рi- шень в галузi охорони довкiлля.

Ця дiяльнiсть регулюється Положенням про Державну сис- тему монiторингу довкiлля, затвердженим постановою Кабiне- ту Мiнiстрiв України вiд 30.03.1998 р.3.

Монiторинг здiйснюється з метою накопичення iнформацiї про стан довкiлля, забезпечення обґрунтованостi природоохо- ронних заходiв, прийняття ефективних управлiнських рiшень в галузi природокористування i охорони довкiлля. Завданням еко- логiчного монiторингу є своєчасне виявлення, оцiнка та опра-

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 25. — Ст. 352.

2 Там само. — 2000. — № 47. — Ст. 405.

3 Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 13.

цювання на цiй основi рекомендацiй i прогнозiв по попереджен- ню й усуненню негативних процесiв, що вiдбуваються у навко- лишньому середовищi.

Суб’єкти екологiчного монiторингу — органи виконавчої влади, спецiалiзованi органiзацiї, що уповноваженi на здiйснен- ня функцiй монiторингу. Монiторинг довкiлля здiйснюється МНС, МОЗ, Мiнагрополiтики, Держкомлiсгоспом, Мiнприро- ди, Держводгоспом, Держкомземом, Мiнбудом, їх органами на мiсцях, а також пiдприємствами, установами та органiзацiями, що належать до сфери їх управлiння, якi є суб’єктами системи монiторингу. В Положеннi чiтко визначенi види iнформацiйних даних, якi пiдпадають пiд компетенцiю кожного окремого суб’єк- та монiторингу. Координацiю їх дiяльностi здiйснює Мiжвiдом- ча комiсiй з питань монiторингу довкiлля, статус якої визначе- ний постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.11.2001 р.1.

Об’єктами монiторингу виступають: навколишнє природ- не середовище, його окремi компоненти, негативнi змiни якостi навколишнього середовища, що спричиняють негативний вплив на здоров’я людей та безпеку територiй, види дiяльностi, що пред- ставляють потенцiйну загроза для довкiлля та людини, облад- нання, технологiї чи iншi технiчнi об’єкти, iснування, викорис- тання, знищення яких становить загрозу для екологiчної безпе- ки, надзвичайнi ситуацiї та обставини, що склалися, територiї та природнi системи, що мають особливий статус тощо.

Складовими частинами державної системи монiторингу дов- кiлля є монiторинг земель, вод, лiсiв та iнших природних об’єк- тiв. Так, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 9.03.1999 р. затверджено Порядок органiзацiї та проведення монiторингу в галузi охорони атмосферного повiтря2, тобто збору, збереження i аналiзу iнформацiї про стан атмосферного повiтря та викидiв забруднюючих речовин в нього.

Ведення кадастрiв та облiку

Ведення кадастрiв природних ресурсiв передбачає збiр i систематизацiю вiдомостей про кiлькiсний та якiсний стан при- родних об’єктiв, їх iншi характеристики, режим використання.

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 47. — С. 2095.

Вiдомостi, якi мiстяться в кадастрах природних ресурсiв, з одного боку, визначають правовий режим природного об’єкта, стан якого встановлений кадастровими оцiнками, а з iншого — сприяють прийняттю обґрунтованих управлiнських рiшень (на- приклад, наявнiсть даних про стан родючостi земель в даному районi допоможе правильно визначити, якi дiлянки доцiльно пе- редати пiд забудови, а якi — для сiльського господарства). На вiдмiну вiд даних системи монiторингу, вiдомостi кадастрiв не мiстять прогнозiв змiн стану природних ресурсiв. При цьому кадастровi системи функцiонують в режимi перiодичної безпе- рервностi, оскiльки природнi ресурси пiддаються змiнам у ре- зультатi господарської дiяльностi, iнших факторiв i вiдповiдно iнформацiя, зiбрана кiлька рокiв тому, нинi вже застарiла.

Кадастри ведуться стосовно всiх природних об’єктiв, зокрема:

— державний земельний кадастр (регулюється постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.01.1993 р. «Про порядок ве- дення державного земельного кадастру»1), який включає данi реєстрацiї права власностi, права користування землею та дого- ворiв на оренду землi, облiку кiлькостi та якостi земель, бонiту- вання ґрунтiв, зонування територiй населених пунктiв, еконо- мiчної та грошової оцiнки земель;

— державний водний кадастр, що включає вiдомостi про по- верхневi, пiдземнi, внутрiшнi морськi води та територiальне мо- ре; обсяги, режим, якiсть i використання вод; водокористувачiв (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8.04.1996 р. «Про Порядок ведення державного водного кадастру»2);

— державний лiсовий кадастр, який включає системнi вiдо- мостi про розподiл лiсового фонду мiж власниками лiсiв i по- стiйними лiсокористувачами, подiл усiх лiсiв за категорiями за- лежно вiд виконуваних ними основних функцiй, грошову оцiн- ку та iншi данi, що характеризують кiлькiсний та якiсний стан лiсiв (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.06.2007 р.

«Про затвердження Порядку ведення державного лiсового ка- дастру та облiку лiсiв»3);

— державний кадастр рослинного свiту, який ведеться з ме- тою визначення кiлькiсних, якiсних та iнших характеристик при-

 

1 Зiбрання постанов Уряду України. — 1993. — № 3. — Ст. 55.

2 Там само. — 1996. — № 10. — Ст. 22.

3 Офiцiйний вiсник України. — 2007. — № 46. — Ст. 1885.

родних рослинних ресурсiв, обсягу, характеру та режиму їх ви- користання, а також здiйснення систематичного контролю за кiлькiсними та якiсними змiнами в рослинному свiтi i забезпе- чення органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самовря- дування, власникiв або користувачiв (у тому числi орендарiв) земельних дiлянок вiдомостями про стан рослинного свiту (по- станова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22.02.2006 р. «Про за- твердження Порядку ведення державного облiку i кадастру рос- линного свiту»1);

— державний кадастр родовищ корисних копалин (ст. 43 Ко- дексу України про надра);

— державний кадастр тваринного свiту (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.11.1994 р. «Про Порядок ведення дер- жавного кадастру тваринного свiту»2);

— державний кадастр територiй та об’єктiв природно-за- повiдного фонду (статтi 55—59 Закону України «Про природно- заповiдний фонд України», Iнструкцiя про змiст та складання документацiї державного кадастру територiй та об’єктiв приро- дно-заповiдного фонду України, затверджена наказом Мiнпри- роди України 16.02.2005 р.3);

— державний кадастр природних лiкувальних ресурсiв (по- станова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.07.2001 р. «Про за- твердження Порядку створення i ведення державного кадастру природних лiкувальних ресурсiв»4).

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.12.2001 р. затверджено Положення про регiональнi кадастри природних ресурсiв 5, тобто систематизованi зведенi вiдомостi про якiс- нi, кiлькiснi та iншi характеристики усiх природних ресурсiв (лiсових, земельних, водних тощо) на територiї АРК, облас- тей, м. Києва i Севастополя, обсяг, режим i характер їх вико- ристання.

За своєю суттю кадастри є рiзновидом облiку i тiсно пов’я- занi з функцiєю облiку природних об’єктiв, яка теж здiйснюєть-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 8. — Ст. 452.

2 Зiбрання постанов Уряду України. — 1995. — № 1. — Ст. 27.

3 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 11. — Ст. 540.

4 Там само. — 2001. — № 31. — Ст. 1397.

ся стосовно окремих природних ресурсiв, наприклад щодо надр (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31.01.1995 р. «Про затвердження Порядку державного облiку родовищ, запасiв i проявiв корисних копалин»1).

Iншим специфiчним рiзновидом облiку в сферi охорони дов- кiлля є державний облiк i реєстрацiя шкiдливих впливiв на дов- кiлля, їх видiв та джерел. Здiйснення такої функцiї дозволяє не тiльки отримати об’єктивну картину впливу на довкiлля, але i боротися iз забрудненням природи. Зокрема, органи Мiнприро- ди України здiйснюють облiк суб’єктiв, якi справляють або мо- жуть справити шкiдливий вплив на здоров’я людей i стан атмо- сферного повiтря, видiв та обсягiв шкiдливих речовин, що ви- кидаються в нього, видiв i ступенiв впливу на нього фiзичних та бiологiчних факторiв (регулюється Порядком ведення держав- ного облiку в галузi охорони атмосферного повiтря затвердже- ним постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13.12.2001 р.2). В Українi також ведеться облiк та паспортизацiя вiдходiв (згiд- но з затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 01.11.1999 р. Порядком ведення державного облiку та паспор- тизацiї вiдходiв3, державний облiк наявностi та використання пестицидiв i агрохiмiкатiв (постанова Кабiнету Мiнiстрiв Укра- їни вiд 02.11.1995 р.4). До змiсту функцiї облiку входить дiяль- нiсть, пов’язана з паспортизацiєю потенцiйно небезпечних в еко- логiчному планi об’єктiв (Положення про паспортизацiю потен- цiйно небезпечних об’єктiв, затверджене наказом МНС Украї- ни 18.12.2000 р.5).