Пріорітети та імперативи в ЕП

Екологічний імператив суспільного розви- тку означає ясне розуміння екологічних про- блем і переконаність в особистій відповідаль- ності кожного за стан і майбутнє біосфери та людства. Він передбачає таке використання природних ресурсів, яке не погіршує еколо- гічний стан, а зберігає та сприяє відтворен- ню біосфери в інтересах майбутніх поколінь. Екологічний імператив є фундаментальною складовою сталого розвитку в тріаді «суспіль- ство – людина – навколишнє середовище», концентруючи всі системні характеристики екологічної компоненти, погоджуючи еколо- гічні цілі із загальною стратегією суспільного розвитку.

Екологічний імператив передбачає не- обхідність оцінювати наслідки діяльності, пов’язаної зі втручанням у природні процеси, з точки зору загальних умов взаємовідносин суспільства та природи, збереження умов біологічного існування людини і вимагає виключення будь-якої можливості руйнації природних екосистем. Провідна роль в еко- логізації суспільства належить просвіті, осві- ті та вихованню.

Обов’язковою умовою втілення екологіч- ного імперативу є ефективне державне регу- лювання відносин у соціально-економічній сфері, з переважанням екологічної складової. Тобто державне регулювання суспільного розвитку має базуватись на принципах ура- хування можливостей природних комплексів витримувати антропотехногенні навантажен- ня і забезпечувати нормальне функціону- вання біосфери і локальних екосистем

Формування екологічного імперативу як передумови парадигми сталого розвиту мож- ливе за умови досконалого екологічного за- конодавства та подолання правового нігілізму серед усіх верств населення, у тому числі через посилення відповідальності та невідворотність покарання за екологічні правопорушення.

41. Правові питання майнової відповідальності за екологічні парвопорушення

Майнова відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) – це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язків фізичних і юридичних осіб щодо компенсації шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушення екологічних та інших прав громадян.

Підставою майнової відповідальності є наявність реальної шкоди (майнової, моральної).

Умовами майнової відповідальності є протиправність, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправністю, наявність вини заподіячів шкоди, підвищений екологічний ризик та небезпечна діяльність.

Способи (методи) обчислення шкоди, заподіяної екологічним правопорушенням:

·нормативний;

·витратний;

·таксовий;

·розрахунковий;

42. Правові питання регламентації екологічної безпеки у галузі використання та охорони вод

Основними принципами охорони довкілля, зокрема водного середовища, в Україні серед низки інших принципів є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей.

На сучасному етапі визначаються такі напрями раціонального використання водних ресурсів:

• більш повне використовування і розширене відтворювання ресурсів прісних вод;
• розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забрудненню водоймищ і звести до мінімуму споживання свіжої води.

До основних водоохоронних заходів віднесені: утворення водоохоронних зон (ст. 87 ВК України), прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо (так, водоохоронні зони утворюються для найбільш сприятливого режиму водних об'єктів, а також зменшення коливань стоку вздовж рік, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм); обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойм та на островах. На охорону водних ресурсів спрямовані і деякі заборонні приписи-заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан води; заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття; заборона підприємствам і громадянам забруднювати, засмічувати поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, а також морів, їх заток, лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами та ін.