Технічна, вартісна та органічна будова виробництва.

Розглядають технічну, вартісну та органічну будову капіталу. Тех. будова капіталу – це співвідношення між реч. та особистими факторами виробн. Вартісна буд. – відношення вартості використання до вартості виробництва. Для того щоб врахувати вплив ринкової кон*юктури на зміну факт. виробн., розраховують органічну будову капіталу. Орг. будова – це така варт. будова капіталу, яка в повній мірі виражається і відбиває орг.. структури.

35. Постійний та змінний капітал …

Постійний капітал — частина фізичного капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм є при цьому фактором виробництва, але не залучається до процесу збільшення вартостей, не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт. Змінний капітал — частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює своєю працею додаткову вартість. Вартість і додаткову вартість формує не тільки робоча сила, а й постійний капітал. Насправді єдиним джерелом вартості є праця. Але натепер ні змінний, ні постійний капітали, будучи відокремленими один від одного, неспроможні створювати вартість і додаткову вартість. При їх взаємодії виникає нова продуктивна сила, а головну роль у її створенні відіграє праця, оскільки саме вона надає руху засобам виробництва.

Суть відносин власності.

Власність – це сукуп. відносин між суб*єктами господар. з приводу привласнення засобів виробн.. та його результатів. Власність визн.:

- сусп.. спосіб поєднання роб. сили із засобами виробн.; - специфічність дій економ. законів певної екном. системи; - цілі та мотиви виробництв.;

- характер розподілу і спожив. ств. продукту;

- класову і соціальну структуру сусп..; - панівну сист. політ. та економ. влади. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей. Відносини власн. утв. певну систему, що містить у собі три види відносин: - відносини з приводу привласнення об*єктів власн.; - відносини з приводу економ. форм реалізації і об*єктів власн. (тобто одержання від них прибутку); - віднос. з приводу господ. використання об*єктів власн. Речовий зміст власн. становлять переважно матеріальні блага – предмети природи або продукти люд. праці.

Економ. та прав. зміст віднос. власн.

Власність – одна з ключових проблем сусп. – економ. розвитку. Зміна соц.. економ. систем – це завжди зміна відносин власності. Які відносини власн. – така й економ. система. Надзвичайно складне явище – власність – вивч. різними сусп. науками. Економ. теорія вивч. реальні економ. відносини, що скл. між людьми з приводу присвоєння благ. Юрид. наука розглядає вольові відносини, право власн., що з одного боку виражає і закріплює реальні економ. відносини, а з ін. – стає умовою необхідною для реалізації економ. відносин. Отже, праця виник. набагато раніше від свого правового закріплення, але в сучасному сусп., щоб працювати на тому чи ін. підприємстві, треба мати право укласти договір наймання. Вн. структуру власності утв. відносини використання, розпорядження, володіння, відчуження і привласнення. Через них реалізується економ. зміст, представлений всією системою екном. відносин, розглянутих в аспекті привласнення, й юр. зміст, що виражається в системі прав власності.

Типи та форми власності.

Існують два підходи до класифікації форм власності: - вертикально історичний;

- горизонталь. – структурний; Верт. - істор. підхід визначає історичні форми власності, які зароджуються у процесі тривалої еволюції сусп., і зміни однієї форми власності іншою. Історичні форми власності – Первіснообщинна – Рабовласни. – Феодальна – Капіталістична. Горизон. – структ. підхід визначає кваліфік. економ. форм власності, а також її види і типи. Існує два осн. типи власн.:

- приватна; - суспільна. Приватна власн. – це такий тип власн., коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об*єктом власності та отр. доходу належить приватній особі. Приват. тип власності виступає як сукуп. індивід. – трудової, сімейної і індивід. з використ. найманої праці. Приватна власн.: - індивід. – трудова (одноосібна, сімейна); - з найманою працею (індив. з викон. найм. праці; партнерська; корпоративна). Корпоративна поєднує приват. і сусп. власності. Сусп. власн. існує у двох формах: держ. і колект.