Види судових рішень та набрання ними законної сили

Судові рішення — це імперативні процесуальні акти, в яких під ображається державна воля про процедуру захисту прав, свобод, інтересів та установлення обов'язків учасників проце­су, виконання яких є обов'язковим на всій території України.

Залежно від змісту питань, що вирішуються, на якій стадії провадження вирішуються ці питання та у якій формі, судові рішення поділяються на:

1) постанови і ухвали;

2) попередні (поточні), кінцеві та остаточні;

3) письмові та усні.

Найбільш суттєве практичне значення у класифікації судо-мих рішень мають постанови і ухвали. Постанови приймаються мри вирішенні справи по суті. Ухвали постановляються при мирішенні процесуальних питань. В юридичній літературі за­лежно від вирішення змісту та обсягів вимог постанови і ухвали поділяються на відповідні різновиди¹. Такий підхід до класифі­кації судових рішень має велике пізнавальне, теоретичне і при­кладне значення, не навести якого неможливо.

Отже, постанови бувають:

1) постанова суду першої інстанції (ст. 162 КАСУ) — нею
пирішуються вимоги адміністративного позову;

2) постанова суду апеляційної інстанції (ст. 205 КАСУ) —
нею одночасно вирішуються вимоги апеляційної скарги і ви­
моги адміністративного позову;

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-іювої, Р. О. Куйбіди. - К.: Конус-Ю, 2006. - С. 131-132.

ГЛАВА 15

3) постанова суду касаційної інстанції (ст. 230 КАСУ) —
нею одночасно вирішуються вимоги касаційної скарги і вимо­
ги адміністративного позову;

4) постанова Верховного Суду України (ст. 242 КАСУ) —
нею вирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, а
також можуть вирішуватися вимоги адміністративного позову;

5) постанова щодо частин позовних вимог (ст. 164 КАСУ)
— приймається судом до закінчення судового розгляду справи
за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані
судом обставини мають можливість без шкоди для справи ви­
рішити частину позовних вимог;

6) додаткова постанова (ст. 168 КАСУ) — приймається судом
за заявою особи, яка брала участь у справі, чи за власною ініціа­
тивою, якщо у постанові суду внаслідок недогляду було виріше­
но не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких досліджу­
валися докази, або не встановлено способу виконання судового
рішення, або не вирішено питання про судові витрати.

Не менш пізнавальне, теоретичне та практичне значення має запропонована класифікація ухвал адміністративного суду¹, які бувають:

1) ухвала суду будь-якої інстанції (статті 160, 169, 205, 230
КАСУ) — нею вирішуються поточні питання процесуального
характеру стосовно прийнятності заяви чи скарги, суті заявле­
ного клопотання, вчинення процесуальної дії, залишення скар­
ги без задоволення та ін.;

2) ухвала суду апеляційної інстанції (ст. 205 КАСУ) — нею
вирішуються лише вимоги апеляційної скарги, але не вимоги
адміністративного позову;

3) ухвала суду касаційної інстанції (ст. 230 КАСУ) — нею
вирішуються лише вимоги касаційної скарги, але не вимоги
адміністративного позову;

4) додаткова ухвала (ст. 168 КАС України) — постанов­
ляється судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було
вирішено не всі клопотання, щодо яких досліджувалися дока­
зи, або не встановлено способи виконання ухвали, або не вирі­
шено питання про судові витрати;

5) окрема ухвала (статті 166, 208, 203 КАСУ) — спрямована
на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 132—133.