Тести для підготовки до складання змістових модулів

1. Який акціонер має право доступу до наступних документів товариства:

1) Устава товариства; змінам і доповненням, внесеним в Устав товариства, зареєстрованим у статутному порядку; рішенню про створення товариства, свідченню про державну реєстрацію товариства;

2) документам, що підтверджують право товариства на майно, що перебуває на його балансі;

3) внутрішнім документам товариства (затвердженими загальними зборами акціонерів й інших органів керування товариства);

4) положенню про філії або представництва товариства;

5) річної бухгалтерської звітності;

6) проспекту емісії акцій товариства;

7) протоколам загальних зборів акціонерів товариства, засідань рад директорів товариства, ревізійної комісії товариства;

8) спискам афілійованих осіб товариства із вказівкою кількості й категорії (типу), що належать їм акцій;

9) висновком ревізійної комісії, його аудитора, державних і муніципальних органів, фінансового контролю.

10) акціонер, що володіє більше 5% акцій акціонерного товариства;

11) будь-який акціонер незалежно від кількості й категорії приналежних йому акцій;

12) акціонер, що володіє більше 10% привілейованих акцій акціонерного товариства.

 

2. Власники привілейованих акцій мають право голосу:

1) якщо акціонер володіє 25% акцій акціонерного товариства;

2) якщо акціонери є працівниками акціонерного товариства;

3) в окремих випадках, передбачених законодавством про акціонерні товариства.

 

3. Акціонер має право на інформацію про ім'я (найменуванні) зареєстрованих у реєстрі власників про кількість, категорію й номінальну вартість, що належать їм цінних паперів, у тому випадку:

1) якщо акціонер володіє більше 5 % акцій акціонерного товариства;

2) якщо акціонер є членом ради директорів акціонерного товариства;

3) якщо акціонер володіє більше 1% голосуючих акцій акціонерного товариства.

 

4. Акціонер має право висування кандидатури в раду директорів:

1) якщо сам акціонер є членом ради директорів;

2) у випадку володіння більше 5% акцій акціонерного товариства;

3) коли акціонер (акціонери) володіють не менш 2% голосуючих акцій акціонерного товариства.

 

5. Акціонери мають право скликання позачергових зборів акціонерів:

1) якщо акціонери - члени рада директорів;

2) якщо акціонер володіє більше 5% голосуючих акцій акціонерного товариства;

3) якщо акціонер (акціонери) володіють у сукупності не менш чим 10% голосуючих акцій акціонерного товариства.

 

6. Акціонер має право вимоги проведення позачергової перевірки фінансово-господарської діяльності товариства:

1) якщо акціонер володіє більше 1% привілейованих акцій акціонерного товариства;

2) коли акціонер володіє більше 20% акцій акціонерного товариства;

3) якщо акціонер (акціонери) володіють у сукупності не менш 10% голосуючих акцій акціонерного товариства.

 

7. Хто ухвалює рішення щодо виплаті річних дивідендів, розмірів дивідендів і форми їх виплати по акціях кожної категорії?

1) рада директорів акціонерного товариства;

2) генеральний директор;

3) загальні збори акціонерів за рекомендацією ради директорів.

 

8. Хто приймає рішення про схвалення великої угоди, предметом якої є майно, вартість якого становить від 25 до 50% балансової вартості акцій акціонерного товариства?

1) акціонер (акціонери), що володіють у сукупності 51% акцій акціонерного товариства;

2) генеральний директор;

3) члени ради директорів суспільства одноголосно.

 

9. Членом ради директорів акціонерного товариства може бути:

1) юридична особа;

2) тільки акціонер акціонерного товариства;

3) тільки фізична особа.

10. Контроль за фінансово- господарською діяльністю акціонерного товариства здійснюється:

1) радою директорів;

2) генеральним директором;

3) ревізійною комісією акціонерного товариства, що обирає зборами акціонерів.

 

11. Основною ознакою корпорації є:

1) союз приватних підприємців;

2) статус юридичної особи;

3) об'єднання промислових підприємств.

 

12. Корпорації, з погляду наявності в них мети витягу прибутку, класифікуються, як:

1) комерційні;

2) виробничі;

3) некомерційні;

4) сільськогосподарські;

5) фінансові.

 

13. Статус корпорації як юридичної особи підтверджується:

1) фактом реєстрації в державному органі;

2) підписанням установчого договору;

3) підписанням договору про спільну діяльність.

 

14. Найпоширенішою організаційно-правовою формою створення вітчизняні корпорації є:

1) асоціація;

2) суспільство;

3) товариство;

4) муніципальне підприємство.

 

15. Основними цілями некомерційних корпорацій є:

1) одержання пільг або повне звільнення від податків;

2) координація підприємницької діяльності, захист загальних майнових інтересів;

3) захист інтересів власників цінних паперів, випущених з метою об'єднання великого капіталу;

4) одержання контролю над значною частиною ринку;

5) безпосередній вплив на рівень цін;

6) вплив на розміри й розподіл національного продукту, рівень зайнятості та купівельну спроможність населення.

16. За видами підприємницької діяльності відповідно до сфер економіки корпорації класифікуються, як:

1) фінансові, промислові, страхові, торговельні;

2) виробничі, фінансові, торговельні, консалтингові;

3) комерційні, будівельні, сільськогосподарські, консультаційні.

 

17. Корпорації в США розділяються на:

1) публічні, комерційні, промислові;

2) державні, квазигосударственные, частки;

3) торговельні, фінансові, транспортні.

 

18. Групою учасників корпоративних відносин, що впливає на цінову політику корпорації, є:

1) постачальники;

2) споживачі;

3) інсайдери.

 

19. Період формування структури світового нафтового бізнесу відповідає:

1) ІІ половині XІ в.

2) І половині XX в.

3) ІІ половині XX в.

 

20. У світовому нафтовому бізнесі переважають:

1) вертикально інтегровані нафтові компанії;

2) горизонтально інтегровані нафтові компанії.

 

21. Найважливішими завданнями в системі корпоративного управління є:

1) управління корпоративною власністю і капіталом;

2) управління інноваціями;

3) удосконалювання корпоративної політики.

 

22. Державна реєстрація корпорації, як юридичної особи здійснюється:

1) податковими органами;

2) органами юстиції;

3) державними фондами;

4) муніципальними органами влади.

 

23. Правове положення вітчизняних акціонерних корпорацій, а також права і обов'язки акціонерів визначаються відповідно до:

1) Цивільним кодексом України;

2) Законом України "Про акціонерні товариства";

3) Законом України "Про ринок цінних паперів";

4) Законом України "про підприємства й підприємницьку діяльність";

5) Законом України "Про фінансово-промислові групи".

 

24. Одиницею статутного капіталу акціонерної корпорації є:

1) облігація;

2) акція;

3) пай;

4) акціонерна квота.

 

25. Вищим органом управління акціонерної корпорації є:

1) наглядацька рада;

2) загальні збори акціонерів;

3) збори засновників;

4) рада директорів;

5) рада керуючих.

 

26. Видом діяльності корпорацій, що не потребує ліцензії, є:

1) телевізійне й радіомовлення;

2) діяльність по поставці (продажу) електричної й теплової енергії;

3) діяльність по одержанню (покупці) електричної енергії з оптового ринку електричної енергії;

4) переробка нафти;

5) перевезення вантажів і пасажирів морським транспортом;

6) фінансовий лізинг;

7) діяльність із ремонту побутового електроустаткування.

 

27. Корпорація вправі повідомляти про виплату дивідендів по розміщених акціях:

1) щокварталу;

2) раз у півроку;

3) щорічно;

4) у будь-який час року по розсуду ради директорів.

 

28. До елементів внутрішнього середовища корпорації відносять:

1) структуру корпорації, менеджмент і корпорації, що служать;

2) корпоративні цілі, завдання корпорації, технології і комунікації;

3) акціонерів корпорації, споживачів, постачальників.

 

29. Певне поводження корпорації в ринковому середовищі, що забезпечує стійке положення, освоєння й зміцнення ринкових позицій, вибір оптимальних шляхів технічного й технологічного розвитку, являє собою:

1) місію корпорації;

2) стратегію корпорації;

3) завдання корпорації.

 

30. Сукупність факторів, що роблять безпосередній або опосередкований вплив на діяльність корпорації, являє собою:

1) внутрішнє середовище корпорації;

2) корпоративну культуру;

3) зовнішнє середовище корпорації.

 

31. Серед форм корпоративних об'єднань двома найбільш обмежуючими самостійність вхідних у їх склад корпорацій є:

1) картель;

2) корнер;

3) синдикат;

4) трест;

5) концерн;

6) консорціум;

7) холдинг.

32. У сучасному корпоративному керуванні виділяються наступні моделі керування акціонерними корпораціями:

1) американська;

2) японська;

3) французька;

4) німецька;

5) англо-американська.

 

33. Основними позитивними цілями об'єднання підприємств у корпорації, які не суперечать законодавству, є:

1) збільшення ринкової частки;

2) перешкоджання доступу на ринок іншим фірмам;

3) зниження витрат у порівнянні з конкурентами;

4) розділ товарного ринку;

5) підтримка покупних або продажних цін для одержання монопольно високого прибутку;

6) зміцнення конкурентних позицій на міжнародному рівні;

7) оптимізація структури джерел доходів;

8) обмеження конкуренції й усунення конкурентів.

 

34. Самі строгі норми по розкриттю інформації передбачені:

1) в англо-американській моделі управління акціонерними товариствами (корпораціями);

2) у французькій моделі управління акціонерними товариствами (корпораціями);

3) у японській моделі управління акціонерними товариствами (корпораціями);

 

35. Основними власниками акцій у більшості японських корпорацій є:

1) аутсайдери;

2) "кейрецу";

3) інсайдери;

4) "дзайбацу".

 

36. Банки є ключовими учасниками корпоративних відносин:

1) у японській моделі управління акціонерним товариством;

2) у німецькій моделі управління акціонерним товариством;

3) в англо-американській моделі управління акціонерним товариством.

 

37. Формою об'єднання корпорацій, учасники якої в результаті висновку угоди про регулювання обсягу виробництва і умов збуту та наймання робочої сили, які зберігають комерційну і виробничу самостійність, є:

1) синдикат;

2) концерн;

3) картель;

4) трест.

 

38. Сукупність юридичних осіб здобуває статус ФПГ за рішенням:

1) ради керуючих ФПГ;

2) учасників ФПГ;

3) повноважного державного органа;

4) збори акціонерів центральної компанії ФПГ.

 

39. Консорціуми одержали широке поширення в сфері промисловості:

1) в ІІ половині XІ в.;

2) в І половині XX в.;

3) в ІІ половині XX в.

 

40. Аналогом фінансово-промислових груп у Японії є:

1) "чеболи";

2) "сюданы";

3) "кейрецу";

4) "дзайбацу".

 

41. При створенні корпорації у формі відкритого акціонерного товариства використається система:

1) розподілу акцій між юридичними особами;

2) розподілу акцій між засновниками або заздалегідь певним колом осіб;

3) підписки на акції, відкритої й доступної всім бажаючої.

 

42. Однієї з особливостей корпорацій, заснованих у формі акціонерного товариства, є:

1) обмежена відповідальність їх учасників по зобов'язаннях корпорації

2) засобами, вкладеними в покупку акцій;

3) солідарна відповідальність їхніх учасників в однаковому для всіх розмірі;

4) відповідальність учасників у межах внесених внесків.

 

43. Акціонерна корпорація відповідає перед кредиторами по зобов'язаннях своїх учасників:

1) тільки коштами;

2) не несе майнової відповідальності;

3) майном, що належать учасникам корпорації;

4) відповідає всім своїм майном.

 

44. Відповідно до вітчизняного законодавства акціонерні корпорації несуть відповідальність:

1) по власних зобов'язаннях;

2) за діяльність філій і представництв;

3) по зобов'язаннях акціонерів;

4) по зобов'язаннях засновників.

 

45. Корпорація, створена у формі акціонерного товариства, несе відповідальність по зобов'язаннях дочірньої корпорації:

1) не несе майнової відповідальності;

2) несе повну відповідальність;

3) несе солідарну відповідальність.

 

46. При неспроможності (банкрутстві) акціонерної корпорації на її акціонерів по зобов'язаннях корпорації в певних випадках може бути покладена:

1) повна відповідальність;

2) субсидіарна відповідальність;

3) солідарна відповідальність;

4) не може бути покладена майнова відповідальність.

 

47. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства дорівнює:

1) номінальної вартості всіх випущених акцій;

2) номінальної вартості акцій первісної емісії;

3) номінальної вартості всіх випущених облігацій;

4) сумі всіх розміщених цінних паперів.

 

48. Корпорація, заснована у формі закритого акціонерного товариства:

1) не відповідає по боргах своїх учасників;

2) повністю відповідає по боргах своїх учасників;

3) відповідає по боргах своїх учасників у розмірі внесених ними сум у статутний капітал.

 

49. Переважною організаційно-правовою формою вітчизняних корпорацій є:

1) закрите акціонерне товариство;

2) відкрите акціонерне товариство;

3) товариство з обмеженою відповідальністю;

4) товариство з додатковою відповідальністю.

 

50. При створенні стратегічного альянсу не застосовною є форма взаємодії, при якій:

1) одна компанія бере на себе керування іншої;

2) здійснюється спільна розробка нових проектів;

3) здійснюється взаємне надання допомоги при виробництві продукції;

4) відбувається одержання виходу на нові ринки збуту однією компанією й поліпшення фінансового стану іншої.

 

51. Найпоширенішою формою корпоративних утворень у Франції є:

1) картель;

2) концерн;

3) консорціум;

4) синдикат;

5) асоціація.

 

52. Основною найбільш загальною для провідних економічних держав причиною виникнення транснаціональних корпорацій є:

1) прагнення до одержання надприбутку;

2) одержання можливості домогтися нарощування масштабів виробництва;

3) інтернаціоналізація виробництва й капіталу на основі розвитку продуктивних сил.

 

53. Глобальна корпорація здійснює свою діяльність:

1) на світовому ринку, будучи виробником різноманітної продукції для багатьох країн;

2) на ринку однієї країни, будучи виробником різноманітної продукції для даної країни;

3) на світовому ринку, будучи виробником однотипної продукції для всіх країн.

 

54. Повний контроль над об'єктом закордонних інвестицій забезпечується вивозом:

1) позичкового капіталу;

2) підприємницького капіталу у формі прямих інвестицій;

3) підприємницького капіталу у формі портфельних інвестицій.

 

55. Однієї з особливостей такої організаційної форми інтеграції корпорацій, як синдикат, є збереження учасниками:

1) юридичної, виробничої самостійності;

2) комерційної самостійності;

3) фінансової самостійності.

 

56. Найпоширенішими формами корпорацій у Німеччині є:

1. картель;

2. концерн;

3. консорціум;

4. синдикат;

5. холдингова компанія;

6. асоціація;

7. конгломерат.

 

57. Прямі або реальні інвестиції передбачають:

1. інвестиції в іноземні акції, і інші цінні папери;

2. приміщення капіталу в промисловість, торгівлю, сферу послуг - безпосередньо в підприємства;

3. міжнародні кредити й позики позичкового капіталу промисловим і торговельним корпораціям, фінансовим установам.

 

58. Найпоширенішою формою організації корпорацій в Англії й США є:

1. консорціум;

2. концерн;

3. конгломерат;

4. синдикат;

5. холдингова компанія;

6. асоціація;

7. картель.

 

59. Ядро світової економічної системи становлять:

1. близько 100 ТНК;

2. близько 300 ТНК;

3. близько 500 ТНК.

 

60. Транснаціональна корпорація є складна корпоративна структура, що здійснює свою діяльність:

1. в одній країні, яка має свою штаб-квартиру (керуючу компанію) в іншій країні;

2. у декількох країнах, яка має свою штаб-квартиру в одній або декількох країнах;

3. в одній країні, яка має свої штаб-квартири в різних країнах.

 

61. Статус представництв і філій транснаціональної корпорації визначається в установчих документах відповідно до:

1. законодавства держави за місцем перебування головної компанії;

2. законодавства держави за місцем перебування філій і представництв;

3. міжнародних угод про створення транснаціональних корпорацій.

 

62. Період виникнення перших транснаціональних корпорацій прибігає на:

1. ІІ половину XІ століття;

2. І половину XX століття;

3. ІІ половину XX століття.

 

63. Урядом можуть надаватися митні тарифні пільги підприємствам-учасникам:

1. ФПГ;

2. ТФПГ;

3. МФПГ.

 

64. Основними критеріями віднесення корпорацій до транснаціональної є:

1. річний оборот;

2. кількість іноземних філій;

3. рівень закордонних продажів;

4. ступінь впливу на економіку країни походження;

5. ступінь впливу на політику країни походження;

6. об'єднання банківського й промислового капіталу.

 

65. З 20 найбільших у світі ТНК найбільша кількість:

1. російських;

2. японських;

3. американських;

4. німецьких.

 

66. Розподіл етапів історичного розвитку ТНК відповідно до зміни пріоритетних напрямків їхньої діяльності в хронологічній послідовності виглядає в такий спосіб:

1. виробництво військово-технічної продукції;

2. здійснення економічного й політичного впливу;

3. розробка сировинних ресурсів;

4. науково-дослідні розробки.

 

67. Відповідно до етапів історичного розвитку трансформація ТНК за організаційно-економічною формою й механізмам функціонування в XІ-XX вв. відбувалася в такий спосіб:

1. картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати;

2. картелі, синдикати, концерни, конгломерати, трести;

3. трести, картелі, синдикати, концерни, конгломерати;

4. трести, концерни, конгломерати, картелі, синдикати;

5. концерни, конгломерати, картелі, синдикати, трести;

6. концерни, конгломерати, трести, картелі, синдикати.

 

68. Кількість зареєстрованих у державному реєстрі вітчизняних ТФПГ становить:

1. до 50;

2. 50-100;

3. 100-200.

 

69. За галузевою структурою більшість ТНК зосереджені в:

1. видобувної промисловості;

2. сільському господарстві;

3. сфері виробництва;

4. сферіпослуг.