Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Науковий менеджмент (1886-1950)Стр 1 из 11Следующая ⇒
Зміст та поняття курсу. Менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Адміністрування означає професійну діяльність менеджерів організації або державних службовців, що спрямована на втілення в життя рішень керівництва, тобто реалізація поставлених задач і пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Предметом адміністрування є принципи й підходи професійної організаційної діяльності в сфері управління по проектуванню й удосконалюванню адміністративно-управлінських технологій, побудові раціональних структур управління, формуванню персональних і виробничих відносин, що залучають працівників у реалізацію місії й цілей організації та сприяють розвитку людського капіталу.
Етапи менеджменту: 1. Традицiйний етап Традицiйний етап в iсторiї менеджменту тривав найдовше: з незапям'ятних часiв до XVI-XVII ст., коли в результатi промислової революцiї почали створюватися великi пiдприємства. Практика управлiнської дiяльностi наслiдувалася вiд поколiння до поколiння через збереження продуктивних зразкiв менеджменту i запобiгання непродуктивним iнструментам управлiння. Перехiдний етап Цей етап починається в перiод формування ринкових вiдносин, великих промислових, будiвельних, транспортних i торгових пiдприємств. Продуктивна дiяльнiсть таких пiдприємств потребувала постiйного керiвництва працiвниками з боку менеджерiв i певного апарату управлiння. Але сама управлiнська дiяльнiсть могла принести належнi результати лише за умов рацiональної органiзацiї працi. 3. Науковий етап
2. Основнi школи управлiння: Науковий менеджмент (1886-1950) Внесок школи: - запровадження наукових методів аналізу роботи для визначення кращих шляхів виготовлення продукції; - наголос на завданнях навчання, відбору i тренування робітників; - створення системи норм, яка об'єднала б робочі вимоги i виконання. Це давало можливість керівництву встановити норми виробництва, які можна виконати, і платити додатково тим, хто перевищував встановлений мінімум; - поступове започаткування кооперації між менеджментом i робітниками; Обмеження: - спрощені припущення щодо мотивації; - робітники розглядались як частина машини;
- авторитарне керівництво; - ігнорування взаємовідносин між організацією i навколишнім середовищем. Представники: Ф, Тейлор, Френк і Ліліан Гілберт, Г. Гантт, Г. Ємерсон. Поведінковий менеджмент (1950 – по сьогодні) Внесок школи: - підвищення ефективності діяльності працівників через розуміння індивідуальностей, групи та організаційного процесу; - наголос на взаємовідносинах між працівниками, менеджерами і роботою, яку вони виконують для організації; - розширення участі, широка автономія, індивідуальна ініціатива і збагачення службових обов’язків може поліпшити виконання роботи; Обмеження: - різні підходи часто ігнорують ситуаційні фактори, такі як навколишнє середовище і організаційні технології. Представники: Мері Паркер Фоллет, Ренсіс Лайкерт, Дуглас Мак Грегор, Фредерік Герцберг Принцип взаємозалежності. Простої вказівки на те, які змінні фактори сильніше впливають на діяльність суб´єкта й об´єкта управління, явно недостатньо для того, щоб визначити, як організація буде досягати власних цілей. Складність визначення полягає в тому, що всі фактори і всі елементи організації взаємозалежні. Всі ці компоненти в організації настільки зв´язані між собою, що не можна розглядати кожний з них окремо Принцип взаємозалежності виявляється в тому, що функціонування і розвиток організації визначається співвідношенням і характером зовнішніх і внутрішніх дій, що порушують чи визначають умови нормального функціонування організації. Принцип економічності. Організації створюються для досягнення визначених цілей. Щоб це робити успішно протягом тривалого часу, організація повинна бути ефективною й економічною. Принцип ефективності Загалом ефективність є відношенням результату до затрат. Отже, ефективним вважають менеджмент (Е), який забезпечує максимізацію відношення результату (R) до затрат (І): VR Е => max. Принцип оптимальності Вимагає вибору найкращого варіанта рішення, побудови організаційної структури, дотримання оптимального співвідношення між результатом і затратами тощо. Порівняння його з принципом ефективності дає підставу для висновку, що максимальне не рівнозначне оптимальному, оптимум - це завжди найприйнятніший варіант для певних умов. Тому принцип оптимальності динамічніший, ніж принцип ефективності.
Принцип єдності цілей Вимагає поєднання в менеджменті цілей організації, її структурних підрозділів і окремих працівників. Цілевстановлення є однією з основних функцій менеджменту, з реалізації якої розпочинається його процес. Принцип рівня повноважень Зумовлюється принципом функціональної дефініції та скалярним. Суть його полягає в тому, що для збереження ефективності делегування повноважень необхідно, щоб співробітники приймали всі рішення у межах своїх повноважень, не переадресовувати їх на вищі організаційні рівні, а на розгляд керівництва передавали вирішення лише тих питань, які не належать до їх компетенції. Принцип єдиноначальності Чим повніший взаємозв´язок підлеглого з керівником, тим менша ймовірність отримання ним суперечливих вказівок і вища персональна відповідальність за наслідки роботи. Принцип прямого керівництва Чим менш опосередковані особисті контакти керівника з підлеглими, тим ефективнішим є керівництво. Навіть об´єктивна опосередкована інформація недостатня для правильного оцінювання підлеглих. За безпосереднього контакту керівник може краще навчати, отримувати пропозиції і входити в суть проблем. Методи прийняття рішень Менеджерська практика дала змогу визначити такі три методи прийняття управлінських рішень: 1. Неформальні. 2. Колективні. 3. Кількісні. Неформальні методи прийняття рішень базуються на аналітичних здібностях менеджера та його інтуїції. Такі рішення приймаються оперативно, але вони не гарантують уникнення помилок і ефективності результатів. Колективні методи прийняття рішень ґрунтуються на колективній роботі, осіб які приймають, а потім виконують це рішення. Здебільшого це тимчасовий колектив, у склад якого входять менеджер і його підлеглі як виконавці. Колективні рішення приймаються на нарадах, зборах та ін. Управлінські рішення можуть прийматися методом "мозкової атаки" або "мозкового штурму". Сутність цього методу полягає у тому, що коли треба вирішити складну проблему, то збирається група людей, які пропонують свої рішення. Умовою цього методу є створення обставин, які сприяють вільному висловленню спонтанних пропозицій. Причому тут відхиляти або критикувати ідею забороняється, якою б вона не була фантастичною. Потім всі ідеї записуються і аналізуються спеціалістами. Тут мабуть діє приказка: "У кожній брехні є частка правди". От оцю "правду" і треба "відбирати", "знайти голку в скирті соломи". Послідовність дій прийняття рішення методом "мозкової атаки" показана на схемі. Метод Дельфи (від грецького міста Дельфи) базується на прийнятті рішення шляхом багаторівневої процедури анкетування. Після кожного туру дані анкетування доопрацьовуються, одержані результати повідомляються експертам з визначенням розміщення оцінок. Спочатку анкетування проводиться без аргументування, а у другому турі особливі від інших відповіді аргументуються, а інакше експерт може змінити оцінку. Після стабілізації оцінок опитування припиняється і експерти приймають уточнене рішення.
Метод "кінчісио" використовується японськими організаціями. Сутність цього методу полягає у тому, що на розгляд особам за списком, складеному менеджером, передається проект рішення. Кожен з них повинен розглянути його і надати свої зауваження у письмовій формі. Після цього менеджер проводить нараду із запрошенням тих спеціалістів, думка яких не зовсім зрозуміла. Експерти вибирають своє рішення відповідно до індивідуальних переваг, а якщо вони не співпадають, то перевагу віддають з допомогою таких принципів: · принцип більшості голосів; · принцип диктатора — в основу береться думка однієї особи групи, використовується у надзвичайних ситуаціях; · принцип Курно — використовується тоді, коли у експертів немає однієї думки, їм пропонується знайти компромісне рішення, щоб не уразити інтереси кожного з них. · принцип Парето — використовується у випадках, коли треба прийняти рішення в умовах об´єднання експертів в одній групі (коаліції) і їм невигідно змінювати умови зразу всім членам групи. · принцип Еджворіа — використовується тоді, коли група експертів складається із декількох коаліцій, і кожній із них невигідно змінювати своє рішення. Рішення можна прийняти на основі знання переваг коаліцій і не наносячи втрат один одному. Метод моделювання. Модель — це схема якогось явища, зразок якогось явища у конкретній ситуації. Моделювання — це дослідження на моделях процесів, що проходять у реальному житті, які незручно вивчати у природних умовах. Управлінська наука розглядає три типи базових моделей: 1) фізична модель — показує те, що досліджується, але у збільшеному або у зменшеному вигляді об´єкта управління; 2) аналогова модель — це аналог досліджуваного об´єкта, який поводить себе як реальний об´єкт, і у той же час він не є таким. Це може бути організаційна схема підприємства і по ній виконуються управлінські дії. 3) математична модель — використовує символи для описування характеристик об´єкта управління або події. Кількість різних моделей така велика, як і кількість проблем в управлінні, для вирішення яких вони були розроблені. Якщо їх згрупувати за призначенням, то вони об´єднуються у такі групи: Модель теорії ігор — використовується при вивченні конкурентоспроможності. Це метод моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів.
Вивчається реакція конкурентів на зміну цін, надання нових пільг або послуг споживачу та ін. З допомогою теорії ігор менеджер встановлює, що при підвищенні ціни конкуренти не зроблять цього, і відмовляться від цього кроку, щоб не попасти у невигідне положення. Модель теорії черг — використовується менеджером для визначення оптимального числа місць обслуговування споживачів або клієнтів відносно потреби у них, щоб не допускати черг і втрат часу на чекання обслуговування. Ця модель збалансовує витрати у випадках дуже малої або дуже великої кількості робочих місць для обслуговування споживачів у визначений період роботи об´єкту управління. Модель управління запасами — ця модель визначає рівень необхідних товарних запасів, щоб уникнути затримок у постачанні товарів або їх збуті. Розрахунки за цією моделлю мінімізують негативні наслідки від накопичення запасів, здійснення зайвих витрат на зберігання їх, а також витрати від недостатнього рівня запасів в організації. Модельлінійного програмування — використовується менеджером для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб. Вона може визначити, яку кількість продукції треба виробляти і якого асортименту, коли відомі запаси продукції і потужності обладнання. Без такої моделі складно прийняти оптимальне рішення. Імітаційне моделювання — імітація — це процес створення моделі та її експериментальне використання для визначення змін реальної ситуації. Так спеціаліст з маркетингу може створювати моделі для імітації обсягу продажу товарів, що очікується, у зв´язку зі змінами цін або реклами продукції. Зміст та поняття курсу. Менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Адміністрування означає професійну діяльність менеджерів організації або державних службовців, що спрямована на втілення в життя рішень керівництва, тобто реалізація поставлених задач і пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Предметом адміністрування є принципи й підходи професійної організаційної діяльності в сфері управління по проектуванню й удосконалюванню адміністративно-управлінських технологій, побудові раціональних структур управління, формуванню персональних і виробничих відносин, що залучають працівників у реалізацію місії й цілей організації та сприяють розвитку людського капіталу.
Етапи менеджменту: 1. Традицiйний етап Традицiйний етап в iсторiї менеджменту тривав найдовше: з незапям'ятних часiв до XVI-XVII ст., коли в результатi промислової революцiї почали створюватися великi пiдприємства. Практика управлiнської дiяльностi наслiдувалася вiд поколiння до поколiння через збереження продуктивних зразкiв менеджменту i запобiгання непродуктивним iнструментам управлiння. Перехiдний етап
Цей етап починається в перiод формування ринкових вiдносин, великих промислових, будiвельних, транспортних i торгових пiдприємств. Продуктивна дiяльнiсть таких пiдприємств потребувала постiйного керiвництва працiвниками з боку менеджерiв i певного апарату управлiння. Але сама управлiнська дiяльнiсть могла принести належнi результати лише за умов рацiональної органiзацiї працi. 3. Науковий етап
2. Основнi школи управлiння: Науковий менеджмент (1886-1950) Внесок школи: - запровадження наукових методів аналізу роботи для визначення кращих шляхів виготовлення продукції; - наголос на завданнях навчання, відбору i тренування робітників; - створення системи норм, яка об'єднала б робочі вимоги i виконання. Це давало можливість керівництву встановити норми виробництва, які можна виконати, і платити додатково тим, хто перевищував встановлений мінімум; - поступове започаткування кооперації між менеджментом i робітниками; Обмеження: - спрощені припущення щодо мотивації; - робітники розглядались як частина машини; - авторитарне керівництво; - ігнорування взаємовідносин між організацією i навколишнім середовищем. Представники: Ф, Тейлор, Френк і Ліліан Гілберт, Г. Гантт, Г. Ємерсон.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 117; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.253.4 (0.046 с.) |