Система вивчення прикметника в початковій школі . Формування загального поняття про прикметник.

Методика вивчення прикметника диктується його лін­гвістичними особливостями. На відміну від іменика і діє­слова ця частина мови характеризується несамостійністю своїх граматичних ознак. її основні граматичні катего­рії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з такими ж категоріями іменника.

Завдання вивчення прикметника в 1—4 класах поля­гають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у вироблен­ні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні. Учні повинні засвоїти, що прикметник: а) називає ознаку предмета; б) залежить від іменника; в) відповідає на запитання який? яка? яке?; г) робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.

Вивчення прикметника здійснюється поступово.

Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — це цілеспрямований процес, який передбачає певну пос­лідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикмет­ників у мовленні. Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично знайомляться із словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна «прикмет­ник»). У 2 класі вводиться термін і дається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, матеріалом, смаком, розміром, за формою, змінювати прикметники разом з іменниками за зразком «один — багато» (без уживання термінів «однина — мно­жина»).

У 3 класі розглядається зв'язок іменників з прикмет­никами, вводяться терміни «однина — множина», форму­ється поняття змінювання прикметників за родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині. Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прик­метники за відмінками, практично (без уживання тер­міна) знайомляться з прикметниками твердої і м'якої груп.

 

Формування загального поняття про прикметник. Підготовка до усвідомлення по­няття «прикметник» починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з пи­таннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише нази­вають їх, що один і той же предмет може мати кілька оз­нак— ознаку кольору, смаку, розміру, призначення: яблуко — велике, достигле, кругле, червоне, солодке.

Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановкою відповідних питань: олі­вець (який?) червоний, ялинка (яка?) зелена, плат­тя (яке?) нове.

Роботу над розмежуванням ознаки предмета і слова, що її називає, можна здійснити, наприклад, так: учитель, демонструє перед учнями чорно-біле зображення якогось предмета (кульки, м'яча, олівця або чогось іншого) і про­сить сказати, який предмет вони бачать за розміром, кольором і матеріалом.

Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника у реченні. З цією метою учитель ор­ганізовує спостереження за двома реченнями чи невели­кими текстами, які відрізняються наявністю або відсут­ністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність, яскравість опису забезпечуються вживанням прикметни­ків.

Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника. Це можна зробити при виконанні такого, при­пустимо, завдання: Доповніть подані словосполучення прикметником широкий: їхали степом (яким?)... Були в степу (якому?)... Бачили степ (який?)...

Що відбувається з прикметником при зміні іменника, з яким прикметник пов'язаний?

Подальша робота над засвоєнням загального значен­ня прикметника здійснюється шляхом збагачення слов­ника учнів якісними, відносними і присвійними прикмет­никами (без уживання термінів), спостереження за пря­мим і переносним значенням прикметників, добору потріб­них синонімів і вибору з ряду синонімів точного слова.

 

Білет №4