Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу

1. Склад, та сучасний стан та напрями діяльності житлово-комунального господарств

2. Особливості фінансів житлово-комунального господарства

3. Комунальні платежі, визначення тарифів та порядку сплати за послуги підприємств житлово-комунального господарства.

4. Фінансове планування та оцінка фінансового стану підприємств житлово-комунального господарства

5. Фінанси підприємств житлового господарства

6. Фінанси підприємств водопровідно-каналізаційного господарства

7. Фінанси підприємств комунальної енергетики.

Житлово-комунальне господарство (далі – ЖКГ) – це галузь національного господарства, що обслуговує та забезпечує життєдіяльність населених пунктів. ЖКГ належить до комунального сектору в Україні поряд з промисловістю, сільським господарством, транспортом і зв’язком, будівництвом, торгівлею і суспільним харчуванням, постачанням і збутом, побутовим обслуговуванням населення й іншими галузями.

Житлово-комунальне господарство як галузь місцевого господарства було найменш підготоване до ринкових умов господарювання. Це пов’язано з тим, що в умовах адміністративно-командних методів керування оплата за житло тільки частково покривала витрати на його утримання (близько 10%). До 1980 року минулого століття в СРСР за рахунок державного бюджету і коштів підприємств майже цілком здійснювалося нове житлове будівництво, і значна частина витрат була спрямована на капітальний ремонт житлового фонду, тому про самооплатність житлово-експлуатаційних організацій і госпрозрахунок у цей період не могло бути і мови. У зв’язку з цим, значні кошти з місцевих бюджетів виділялися на утримання ЖКГ.

 

Структура ЖКГ

Міське господарство – це складна сукупність підприємств, служб, інженерних споруд і мереж, розташованих на території міста і призначених задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні та соціально-культурні потреби жителів міста.

Складовою частиною міського господарства є житлово-комунальне господарство.

До підгалузей ЖКГ відносять:

- житлове господарство;

- теплоенергетику;

- водопостачання та водовідведення;

- благоустрій та комунальне обслуговування;

- міський електротранспорт.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України та інших нормативно-правових актах:

1) Конституція України Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;

2) Про захист прав споживачів, Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII;

3) Про житлово-комунальні послуги, Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 січня 2009 року N 882-VI;

4) Про ратифікацію Угоди про позику між Україною та міжнародним банком реконструкції та розвитку (проект розвитку міської інфраструктури), Закон України N 592-VI від 24 вересня 2008 року;

5) Про теплопостачання, Закон України від 02.06.2005 № 2633-IV;

6) Про міський електричний транспорт, Закон України від 29 червня 2004 року № 1914-IV;

7) Про питну воду та питне водопостачання, Закон України вiд 10.01.2002 № 2918-III;

8) Про ліцензування певних видів господарської діяльності, Закон України вiд 01.06.2000 № 1775-III;

9) Про транспорт, Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР;

10) Про дорожній Рух, Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII;

На місцях ЖКГ підпорядковується місцевим радам, де спеціально створено Департамент ЖКГ. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;

4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;

7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;

8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;

11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;

12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

 

Фінанси ЖКГ

Фінансування житлово-комунального господарства провадиться за рахунок як Державного бюджету, так і місцевих бюджетів. Житлові господарства провадять свою діяльність на основі господарсько-фінансових планів та кошторисів експлуатаційних доходів і видатків. Важливими розрахунками до проекту бюджету для одержання видатків є обґрунтування через фінансові розрахунки доходів і видатків по кожному видові видатків і в цілому по господарству. При цьому сума експлуатаційних доходів і видатків визначається на основі даних про середньорічну експлуатацію житлової площі та інших приміщень і розрахунків доходів й видатків на 1 м2 площі.

Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості. Їхній прибуток розподіляється в порядку, визначеному відповідними місцевими радами відповідно до статутів цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, яким належать ці підприємства.

З фінансами комунальних підприємств тісно пов’язані комунальні платежі. Частково проблему необхідності надання відповідних повноважень органам місцевого самоврядування вирішує Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року. У відповідності зі ст. 28 даного закону, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад одержали право на встановлення тарифів на оплату побутових, комунальних, транспортних і інших послуг.

Таким чином, фінанси підприємств комунальної форми власності – складова частина місцевих фінансів, у той же час вони є самостійною економічною категорією, що відбиває економічні відносини, пов’язані з поділом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів на місцевому рівні з метою більш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення, тобто ця форма власності може самостійно забезпечувати себе фінансовими ресурсами.

Планування доходів і витрат місцевих бюджетів для фінансування підприємств ЖКГ

Планування витрат місцевих бюджетів на фінансування підприємств ЖКГ як підгалузі комунальної форми власності має свої особливості, тому що починається з визначення доходів цих підприємств.

Як правило, доходи підприємств комунальної форми власності значно менші за витрати, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їхніх доходів і витрат.

При цьому окремо планується дотація з урахуванням не тільки функціонального призначення підприємств, а й напрямку надання дотації. Так, ЖКГ отримують бюджетну дотацію на покриття збитків від експлуатації житла й інших комунальних підприємств, перевищення оплаченого ПДВ над отриманим і на покриття різниці в тарифах на тепло, що подається відомчим котельням, а також дотація на капітальний ремонт. Тобто дотації з місцевих бюджетів комунальним підприємствам плануються в залежності від їхнього функціонального призначення. Крім того, у дотації комунальним підприємствам може передбачатися прибуток, розмір якого залежить від стану місцевого бюджету, звідки планується дістати прибуток.

Фінансове планування в комунальних підприємствах починається з грошових надходжень, при цьому їхній склад і структура залежать від функціонального призначення підприємства. Наприклад, у житловому господарстві спочатку визначаються доходи по всіх джерелах надходжень: квартирна плата, орендна плата за не житлові приміщення, нарахування витрат на утримання комунальних мереж.

Витрати підприємств ЖКГ

Структура витрат на житлове господарство в різних регіонах країни не однакова, навіть у різних районах того самого міста вона може бути різною, тому що на неї впливають: місцезнаходження району, його територія, існування місць суспільного користування, поверховість будинків, компактність їхнього розміщення, технічна оснащеність будинків.

Склад витрат, що включаються в собівартість виробництва і реалізації робіт і послуг визначаються відповідно до „Інструкції з планування, обліку і калькуляції собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунальних господарств”(із змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду N 139 від 27.06.2001).