Схема діагностики та лікування лейшманіозу вісцерального (Leishmaniosis visceralis)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

 

так. Клінічні ознаки: ні

- індійський вісцеральний лейшманіоз:початок поступовий; з’являється слабість, адинамія, знижується апетит, відзначається блідість шкіри та слизових, збільшення селезінки, температура 39-40^0С, з великими коливаннями та періодичними ремісіями; гепатоспленомегалія, селезінка щільна і займає значну частину черевної порожнини; зростає анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, ШОЕ значно прискорена; гіпоальбумінемія, портальна гіпертензія, набряки, асцит; кахексія, атонія м’язів, шкіра темна, майже чорна; геморагічний синдром, гіпотонія, тахікардія; тривалість хвороби 3-6 місяців, через 1-2 роки можливий розвиток шкірного лейшманіозу. Середньоазіатський вісцеральний лейшманіоз: поява первинного афекту (папула іноді вкрита лусочками) на місці укусу москіта: симптоматика подібна такій при індійському; наявність лімфаденопатії, вторинної пневмонії; відсутність шкірного лейшманоїду; шкіра бліда, сірого кольору; може мати гострий, підгострий та затяжний перебіг. Східноафриканський вісцеральний лейшманіоз: симптоматика подібна до середньоазіатського лейшманіозу; частіше розвивається первинний афект (папула, вкрита виразками в центрі); часто шкірний лейшманоїд

ні

 

 

ні

 

 

 

так,вісцеральний лейшманіоз. Верифікація діагнозу: ні

- мікроскопія мазків із пунктатів кісткового мозку, крові, забарвлених за Романовським-Гімзою; - висів на середовище NNN пунктату кісткового мозку, печінки, селезінки; біологічна проба: зараження хом’яків; серологічне дослідження: РЗК, РЛА, РНІФ, РЕМА із антигеном з культури збудника, ІФА, ПЛР

 

так ні

так.:

ні

так. Діагноз підтверджено:

- диференціальний діагноз із малярією, бруцельозом, тифо-паратифозними хворобами, лейкозами, сепсисом, лімфогранулематозом

- формулювання остаточного діагнозу із зазначенням клінічної форми, перебігу, тяжкості, наявності ускладнень

 

 

Лікування:

 

- госпіталізація; - етіотропна терапія: солюсурмін, неостібозан, глюкантим внутрішньом’язово або внутрішньовенно; - антибіотики при ускладненому перебігу; - дезінтоксикація, десенсибілізація; - вітамінотерапія

 

 

Одужання: виписування

- клінічне одужання або стійка ремісія

 

Диспансеризація:

- до повного видужання із періодичними оглядами та лабораторними обстеженнями

Схема діагностики та лікування лейшманіозу шкірного (Leishmaniosis cutanea)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

 

так. Клінічні ознаки: ні

- первинна лейшманіома: - на місці укусу з’являється папула, яка поступово збільшується, змінюється забарвлення до буро-червоного кольору, покрита кіркою. Послідовна лейшманіома: -некротизація папули, утворення виразки, виразка болюча, неглибока, з підритими краями, навколо виразки формуються вторинні вузлики, які з часом укриваються виразками, лімфангіт, реґіонарний лімфаденіт, рубцювання виразок через 6-7 місяців. Дифузно-інфільтративна лейшманіома: - інфільтрація не супроводжується виразкуванням. Туберкулоїдний лейшманіоз: - навколо рубців формуються зливні горбики, які не виразкуються, але залишають рубці; процес триває роками

ні

 

ні

 

 

так,шкірна формалейшманіозу. Верифікація діагнозу:

- виявлення збудника у матеріалі з вузла або інфільтрату; - серологічні дослідження: РЗК, ІФА, латекс-аглютинація; - біопроба на білих мишах; - шкірна проба з лейшманіном; - ПЛР

 

ні

так

ні

так. Діагноз підтверджено:

- визначення остаточного діагнозу, форми хвороби, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із сифілісом, туберкульозом шкіри, фурункульозом, проказою, епітеліомами, трофічними виразками, сибіркою

 

 

Лікування:

місцеве: - примочки з фурациліном, граміцидином; - мазі (акрихінова, мономіцинова, Вишневського); - присипки; - лазерна терапія; - у випадках численних виразок – парентерально антибіотики (мономіцин, роваміцин); амінохінол, глюкантим, неостібазон; - імуномодулятори - вітамінотерапія

 

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів

 

Диспансеризація:

	- за клінічними показаннями