![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Соціально-економічний розвиток українських земель російської імперії у хіх – поч. ХХ ст.
Після ліквідації Гетьманщини українські землі були перетворені на російську провінцію, на яку поширювався загальноросійський адміністративно-територіальний устрій. У 1796 р. згідно з указом імператора Павла І на російських землях замість намісництв запроваджувалися губернії. Остаточно поділ України на 9 губерній закріпився у 1802 р. У 20-30-ті рр. ХІХ ст. губернії були об’єднані в генерал-губернаторства. Таким чином, українські землі ділилися на генерал-губернаторства (очолювали генерал-губернатори), генерал-губернаторства ділилися на губернії (очолювали губернатори), губернії ділилися на повіти (очолювали капітани-ісправники), а повіти ділилися на стани. Генерал-губернатори та губернатори особисто призначалися російським імператором. Наддніпрянська Україна – аграрний (сільськогосподарський) край з феодальними (кріпосницькими) відносинами. 75% землі належало поміщикам, 60% населення – кріпаки. Основу економіки становило сільське господарство. Сільське господарство (с/г): 1. У с/г Наддніпрянської України першої половини ХІХ ст. загострювалася криза феодально-кріпосницьких відносин. Прояв кризи феодально-кріпосницьких відносин: – панування кріпацтва – поміщик мав право на майно і працю селянина, міг продати його з землею чи без землі; – посилення феодальної експлуатації. Були поширені натуральна, грошова та відробіткова ренти; – запровадження урочної системи – поміщик давав селянам завдання (урок), яке, як правило, неможливо було виконати за 1 день; – панщина становила 4-6 днів на тиждень; – витіснення селян на неродючі землі; – державні селяни платили грошову ренту (податок) і виконували повинності на користь держави; – примітивні, застарілі знаряддя праці, неефективне екстенсивне господарство і кріпацтво призводили до зниження прибутків поміщиків. У результаті велика частина феодальних маєтків перебувала під заставою; – запровадження військових поселень (1817 – 1857 рр.) – так зване «самоутримання» війська, коли частина військових-селян одночасно виконували сільськогосподарські роботи і несли військову службу. Хлопчиків із 7 років зараховували до таких новобранців (кантоністів). 2. У першій половині ХІХ ст. у с/г Наддніпрянської України проникають капіталістичні відносини:
Капіталістичні відносини (капіталізм) – соціально-економічні відносини, засновані на вільнонайманій праці, товарно-грошовому обігу та приватній підприємницькій діяльності, спрямованій на прибуток. – у с/г України починають використовувати найману працю; – інколи земля передається в оренду заможнім селянам, купцям тощо; – подекуди використовується с/г техніка; – зростає роль товарного виробництва с/г. Промисловість: – 30-40-ві рр. ХІХ ст. у Наддніпрянській Україні починається промисловий переворот. Промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до фабрик і заводів. Мануфактури – підприємства, засновані на ручній праці. Заводи та фабрики – підприємства, засновані на машинному виробництві. – початок розвитку кам’яновугільної, металургійної галузей промисловості та машинобудування; – формування робітничого класу (пролетаріату) та промислової буржуазії (підприємців, власників засобів виробництва); – тісний зв’язок промисловості із с/г: млини, гуральні та інші обробні підприємства. Виникають цукрові заводи(перший цукровий завод був побудований у 1824 р. у с. Трощині на Чернігівщині); – використання в промисловості як вільнонайманої праці, так і праці кріпаків. Торгівля: 1. Внутрішня торгівля: – внутрішня торгівля була представлена ярмарками (діяло понад 2 тис. ярмарок в Україні: Харків, Суми, Полтава та ін.); – вивозилося з України в Росію збіжжя, зерно, м’ясо, вовну, сало, тютюн, олію, цукор; – завозилося з Росії тканини, вироби з металу, скло, посуд; – розвивався чумацький промисел. 2.Зовнішня торгівля: – здійснювалася через порти Чорного та Азовського морів: Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь; – Україна експортувала с/г продукцію (зерно, м’ясо, вовну, сало, тютюн, олію, цукор); – імпортувала товари розкоші, машини тощо. РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ Причини реформ: – криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки; – відставання економіки Росії від країн Європи; – поразка Росії в Кримській війні; – смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;
– посилення селянських повстань. Кримська війна (1853-1856 рр.) – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи. Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа): – 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії; – скасовано особисту залежність селян від поміщика; – селяни дістали особисту свободу і громадянські права; – земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років; – до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних; – в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин; – на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки; – у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі. Результати селянської реформи – реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва; – селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням; – більшість землі залишилася в руках поміщиків.
Земська реформа (реформа місцевого самоврядування) 1864 р. – у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…; – до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни; – на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху. Реформа міського самоврядування 1870 р. У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою. Судова реформа 1864 р. – запроваджено безстановий, незалежний від влади суд; – судові засідання були публічними; – судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат; – уведено суд присяжних. Освітня реформа 1864 р. – уведено єдину систему початкової освіти; – створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність); – відновлено автономію університетів. Військова реформа 1862 – 1874 рр. – у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану; – служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше; – армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот; – Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи. Фінансова реформа 1860 – 1864 – управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів; – створені незалежні контрольні палати, які контролювали видатки в губерніях; – створено Державний банк; – з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави. Реформа цензури – запроваджено цензуру періодичних видань;
– видавцям заборонено торкатися політичних питань. Результати і наслідки реформ – реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних); – сприяли швидкому економічному піднесенню Росії; – відбулася часткова демократизація суспільства; – але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. Політика царизму: – в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств; – штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна); – вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів; – колоніальний характер української економіки. Сільське господарство – залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств; – розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств, поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань) Промисловість – 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення; – широке промислове будівництво на Півдні України; – поділ України на промислово розвинений Південно-Східний та аграрний Північно-Західний райони; – активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії); – активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу); – у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі; – переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина; – в Україні розвивалося 80% російського цукру; – найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції. Торгівля і міста – формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав; – занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква); – розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення; – з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб; – завозили нафту, гас, машини, текстиль…; – зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі; – існування ярмарків; – Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%). Соціальні зміни – завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії; – активна урбанізація (процес збільшення населення міст); – зростає чисельність інтелігенції; – більшістю населення залишалися селяни; – 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв; – українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 206; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.250.153 (0.028 с.) |