Характеристика противірусних вакцин

Вакцина	Штам	Субстрат культивуванняя	Фізичний стан	Розчинник	Адсор­бент	Консер­вант	Стабілі­затор або наповнювач	Інактиватор	Анти­біотик
Антирабічна культуральна інактивована і концентрована	Фіксований вірус сказу "Внуково-32"	Культура клітин нирок сирійських хом'яків	Суха	Дистилл. вода			Сахароза, желатоза	УФ-опромінення	Канаміцин
Вакцина проти гепатиту В рекомбінантна "Эндже-рикс-В"	Дріжджі Sассhагоmyces ctгеvуsiае з геном НВs Аg	Живільне середовище	Жидка		А1203	Мертіолят
Грипозні, живі, інтраназальні	Подтїи А(Н1N1), А(НзN2), тип В	Курячі ембріони	Суха				Пептон	Мономіци ністатін
Гриппозні инактивовані	Подтипи-А, тип В	Курячі ембріони	Жидка			Формаль­дегід	Альбумвн людини, сахароза	УФ-опромінення
Желтої лихоманки, жива	17Д	Курячі ембріони	Суха	0,9% NаС1
Кліщевого енцефа­літу культуральна інактивована		Культура клітин курячого ембріону	Жидка		А1203 гель
Кліщевого енцефа­літу культуральна концентрована инактивированная	Софьін або 205	Культура клітин курячого ембріону	Суха	гель	А1203 гель		Сахароза, желатін, альбумін людини	Формаль­дегід	Канаміцин
Корева жива	Л 16	Фібро-бласти японських перепелів	Суха	Сбалансований розчин солей раствор			Сорбіт, желатоза		Канаміцин або неомицин
Червона висипка, жива (Пастер Мерье)	КА27/ЗМ	Діплоїдні клітини людини	Суха	Дістільована вода
Ку-лихоманка, жива	М-44	Курячій ембріон	Суха	0,9% NаС1
Паротитна жива		Фибро-бласти японських перепелів	Суха	Розчин солей			Сорбіт, желатоза		Канамицинили неомицин
Поліомиелітна жива	Себина I, II, III типа	Культура клітин нирок зеленої мавпи	Жидка				М§С12		Канамицин или неомицин
Полиомиелитна інактивована (Пастер Мерье)	Інактиврваниц вірус полірміеліту I	Культура клітин VЕRО	Жидка			2 -феноксиетанол		Формаль­дегід	Неоміцин стрептомі-цин поліміиксін
Японського энцефалитукультуральна інактивована	Пекін-1	Культура нирок сірійських хомячків	Жидка		А1203	Формаль­дегід		Формаль­дегід

 

 

Основою вакцини, зазвичай, служить стерильна вода або сольовий розчин, але може бути і складна рідина для культури тканин, використаної для вирощувашшя вірусу. Незважаючи на очищення, в таких вакцинах можуть знаходитися білки або інші компоненти, що потрапили з середовища або біологічної системи, в якій отримана вакцина (наприклад, яєчний білок у вірусних вакцинах, отриманих на курячих ембріонах). Природно, що у осіб з підвищеною чутливістю до цих компонентів можливі важкі алергічні реакції, аж до анафілактичного шоку.

Консерванти, стабілізатори і антибіотики потрібні, передусім, для заробігання бактеріальному забрудненню або стабілізації імунізуючого антигену. Наприклад, в протидифтерійній вакцині як консервант використовується сіль ртуті (мертиолят), а в коровій вакцині можуть бути слідові концентрації неоміцину або канаміцину. Проте їх кількість в сучасних вакцинах дуже мала, і вони істотно не впливають на якість вакцин. Але у осіб, чутливих до одного з цих компонентів, можливі алергичні реакції, і тому завжди рекомендується перед введенням вакцини уточнити анамнез на предмет виявлення гіперчутливості до складових вакцини, що дозволяє звести до мінімуму ризик небажаних реакцій.

Допоміжні засоби при виготовленні вакцин застосовують з метою підвищення ангигенных властивостей імунізуючого компонента і подовження його дії. Для цього використовують з'єднання алюмінію (наприклад, для стабілізації дифтерійного і правцевого анатоксина).

 

Нині перспективним засобом реалізації програми отримання безпечних і перспективних вакцин є застосування досягнень сучасної генетичної інженерії і біотехнології з використанням різноманітних експресії (бактерії, дріжджі, клітини ссавців, клітини і личинки комах).

Бактерійні системи експресії виявилися малопродуктивними, крім того, продуковані ними білки не набувають нативної конфігурації і потребують складної і дорогої процедури їх очищення. Ефективною виявилася експресія генів сторонніх білків в дріжджах, що дозволило розробити і освоїти виробництво рекомбінантних дріжджових вакцин проти гепатиту В.

Клітини ссавців, як і клітини і личинки комах, більш перспективні для отримання продуктів ДНК-технологій, проте тут потрібне вивчення безпеки їх застосування, спрощення і здешевлення методів очищення антигенів при їх крупноомасштабному виробництві.

Як "живі фабрики" біологічно активних речовин розглядаються клоновані трансгенні тварини.

У 1992 р.. ВООЗ і Консорціум філантропічних організацій звернули увагу на розробку у рамках "Ініціативи в області отримання дитячих вакцин", що вказує на здатність трансгенних рослин (зокрема, тютюну) до експресії поверхневого антигена вірусу гепатиту В (HВsAg). Ці дослідження відкрили можливість використання їстівних компонентів рослин у якості оральних вакцин. Фахівцями відділення молекулярної біології Інститута Пастера в Тегерані сконструйована химерна конструкція, що містить ген HВsAg вірусу гепатиту В, що знаходився під контролем 35S промотора віруса мозаїки кольорової капусти, яка і була в подальшому використання для отримання трансгенної картоплі. Незважаючи н те, що рівень експресії антигена в бульбах картоплі в 3-5 разів поступався рівню експресії HbsAg, в дріжджах (250мкг на 400 міліграм загального білку), вважають що можливості трансгенної картоплі далеко не вичерпані.

Окрім HВsAg в листі і бульбах картоплі розроблені способи експрессвї антигенів ВІЛ, ящура, Продуктивність поліпептиду gp41 ВІЛ досягала 2 г на кг біомаси листя вигны. Показана можливість експресії протективного глікопротеїду вірусу сказу в транс-генных томатах.

Дослідниками з Boyce Thompsen Inst. For Plant Research і університету в Мериленді в дослідах на добровольцях проведено випробування "їстівної" вакцини на основі трансгенної картоплі що несе у своєму геномі гени антигенів E. coli. Встановлено, що поїдання невеликих шматочків сирої трансгенної картоплі привело до вироблення специфічної імунної відповіді у 10 з 11 добровольців.

Сконструйовані трансгенні рослини батата, що містять гении, які відповідають за синтез антигенів вірусу Норволк, що викликає кишкові растройства. Передбачається розробка чіпсів на основі таких трансгенних бананів, предна-значенных для захисту військових контингентів від дії агентів біологічної зброї в польових умовах.

В цілому можна зробити висновок про те, що трангенні організми, здатні до експречії сторонніх білків є альтернативою традиційним способам отримання антигенів патогенних вірусів.

 

Пасивна імунізація

Інфекційне захворювання може бути відвернено шляхом введення в організм, піддаватися дії інфекційного агента, готових специфічних антитіл людини або тварини. Готові антитіла зберігаються в організмі людину не більше 3-4 тижнів, тому пасивна імунізація не може захистити від інфекціонного захворювання на триваліший термін і проводиться тільки по визначених показникам.

Пасивна імунізація показана:

1. Дітям з недостатнім синтезом антитіл в результаті природжених або придбаних клітинних дефектів В-лімфоцитів при одному або комбінації декількох иммунодефіцитів.

2. За відсутності вакцини проти даної инфекції, коли єдиним способом захисту від захворювання є вступ готових антитіл;

3. При необхідності термінового предотвращения заболева-ния у зв'язку з эпидситуацией (контакт з хворим кором, для профілактики сказу або правця);

4. Для нейтралізації антигену-токсину специфічними ан-титоксичними антитілами (при укусі отруйної змії);

5. З лікувальною метою на початку захворювання, до того, як власні антитіла нейтралізують циркулюючий в крові токсин (при дифтерії, ботулизмі, правці).

Для пасивної імунізації зазвичай використовують імуноглобуліни, виготовлені з крові людини.