Виїхали в Канаду, США, країни Південної Америки.

Друге лихо-лихварство полягало в тому, що галицькі селяни брали в борг до 70-х років

Переважно у євреїв-шинкарів по селах і крамарів у містах, оскільки банки тоді в Галичині ще

широко не діяли. Річні проценти становили від 40 до 100, а іноді доходили до 150% і навіть

500%. Щоб ще більше пов`язати селянина, заохотити до позик, батракам-галичанам заробіток

Виплачували в талонах, які можна було отоварити лише в шинках. Як результат, на 1900 р. в

Східній Галичині один шинок припадав на кожних 230 жителів, а початкова школа– на кожних

Чол. Рятувати становище пробував український кооперативний рух, але він розпочав свою

Дільність після 1883 р.

Наростало розчарування політикою Габсбургів, посиленням польських позицій,

Ширилося москвофільство. Зневірена у власних силах значна частина української інтелігенції,

Духовенства та інших верств населення, які контролювали більшість українських інституцій, з

Х років бере політичний курс на Росію, сподіваючись на її підтримку. Москвофільський рух

Насторожив Відень.

Ставши в обороні “церкви і руської національності” перед польським наступом,

Москвофільство ідентифікувало українців з росіянами. Спроби зв’язати галичан з російським

Царем, російською політикою викликали сильний протест з боку нової генерації, насамперед

студентства і молодого духовенства. Молодше покоління інтелігенції, маючи за ідеал

Т.Шевченка, що було послідовниками Шашкевича, репрезентувало свідоме українство.

Організовувалися студентські товариства, які збирали книжки до бібліотек, давали концерти і

Вистави для збільшення національної свідомості. Їх називали народовцями. Так серед

Галицько-українського громадянства сформувалося два табори, які систематично і вперто

Ворогували між собою.

Як бачимо, в суспільно-політичному русі Східної Галичини виникли два напрями:

“народовців” і “москвофілів”. Народовці виступали за українську мову та культуру,

Відстоювали окремішність українського народу, вели широку культурницьку роботу. Вони

Заснували низку культурно-освітніх організацій: “Руська бесіда” (1861 р.), “Просвіта” (1868 р.),

Літературне товариство ім. Т.Шевченка (1873 р.). “Руська бесіда”, що виникла завдяки заходам

Ю.Лаврівського, підхопила проблему українського відродження в складній ситуації. У Львові

Заходами А.Вахнянина і Ю.Романчука постає товариство “Просвіта”. “Просвіта” розвинулася

Під кінець ХІХ ст., організуючи свої філії по всіх містах і більших селах Західної України,

Ширячи освіту і писемність, друкуючи популярні книжки, організуючи бібліотеки, ставлячи

Вистави і організуючи концерти, утримуючи читальні. У 1868 р. у Відні виникає товариство

українських студентів “Січ”, засновниками якого стали А.Вахнянин, О. Терлецький. Отже, з

Кінця 60-х років ХІХ ст. в Галичині розпочинається новий період, час невпинного поступу

Національного відродження.

У Галичині громадянство поляризувалося частково за віковою ознакою: з одного боку –

Молоді народовці, з другого – “старорусини”. Навколо іншого суспільно-політичного напряму

“москвофілів” (або – “старорусинів”) об`єдналася частина інтелігенції, духовенства

(православного), селян. Москвофіли проводили думку, що український, білоруський і

Російський народи-це єдиний “панруський народ”, який населяє територію від Карпат до

Далекого Сходу. Вони писали на “язичії” – своєрідній, як їм здавалось, загальноросійській

- 126 -

мові. В ній були змішані мови російська, українська і церковнослов`янська; отже, це була

Штучна мова. Була і ще одна характерна риса москвофільства, про яку писав відомий історик

І.Лисяк -Рудницький: “Москвофільський напрям виник у 1860-х рр. на основі настроїв деяких