Класифікація морів за географічним положенням.

В.М.Степанов (1982) виділяє 3 типи морів:

• моря полярних широт

• моря помірних широт

• моря тропічних широт

Класифікація морів за розмірами.

Основний критерій систематизації морів – їх площа. Кількісні параметри, за якими розмежовуються моря прийняті умовно. Можна виділити 4 типи морів:

• великі моря (площа понад 1 млн. км²) – Аравійське (4,8 млн км²), Коралове (4,0 млн. км²), Чукотське, Бафіна;

• малі моря (площа від 50 до 500 тис. км²) – Червоне (460 тис. км²), Чорне (422 тис. км²), Балтійське (419 тис. км²), тощо;

• карликові моря (площа менше 50 тис. км²) – Азовське (39 тис. км²), Внутрішнє Японське, Сібуян, Вісаян, Саву та ін.

Класифікація морів за глибиною.

Критерій диференціації морів – середня глибина морських акваторій. Усі моря можна поділити на:

• дуже глибокі (глибини понад 2000 м) – Аравійське, Тасманове, Банда, Коралове, Карібське тощо;

• глибокі (1000-2000 м) – Берингове, Японське, Гренландське, Норвезьке, Чорне, Середземне та ін.;

• неглибокі (100-1000 м) – Охотське, Червоне, Баренцеве, Лаптєвих, Карське, Бафіна тощо;

• мілководні моря (до 100 м) – Азовське (пересічна глибина 7 м), Балтійське, Північне, Внутрішнє Японське, Ірландське, Чукотське, Східно-Сибірське, Біле, Жовте.

Класифікація морів за температурою.

Критеріями для систематизації морів за цією ознакою слугують дані про середню температуру поверхневих товщ води за рік, а також температурний режим водних мас (наявність значних коливань температур води за сезонами року). Моря можна поділити на 3 типи:

• холодні моря – температура поверхневих вод упродовж року доволі низька (від 5-6°С до 0°С і нижче), річні амплітуди незначні (до 2°С) – усі моря Північного Льодовитого океану, Антарктичні моря;

• помірні моря – для них характерні досить виразні амплітуди температури води між літом і зимою (до 5-9°С) – Балтійське, Північне, Ірландське, Середземне, Чорне, Охотське, Японське, Азовське та ін.;

• теплі моря – перепади температур води упродовж року незначні, а середні річні температури досить високі (25-30°С) – моря тропічних широт (Карибське, Червоне, Аравійське, Арафурське, Південно-Китайське та ін).

 

Затоки та протоки

Затока – частина океану або моря, яка виділяється переважно за конфігурацією берегів суходолу (вдається в нього), слабко відрізняється від акваторії океану, тому й мають у цілому подібний гідрологічний режим та властивості водних мас. Розмір заток не впливає на їх виділення, деякі затоки по-праву можуть називатись морями, а деякі моря то не більше ніж затока.

Розподіл заток:

• за належністю до більшої акваторії – океанічні та морські затоки;

• за формою в плані – воронкоподібні, витягнуті, розгалужені;

• за мінералізацією – опріснені, солонуватоводні, солоні;

• за глибиною – мілководні й глибоководні затоки.

Морфогенетична класифікація заток, в основу якої покладені механізми утворення затоки та форма, що тісно пов’язана з генезисом затоки:

• бухта – невелика затока, окреслена мисами або невеликими півостровами від основного водоймища; приклади – Керченська бухта, Судацька бухта, Севастопольська бухта; використовуються для спорудження портів;

• лиман – затока, відділена піщаною косою (пересипом), в якій є невелика протока; звичайно в лимани впадають ріки, які й визначають їх гідрологічний режим; зв’язок з океаном або морем часто переривається, тому небезпідставно лимани відносять також до озер; прикладами лиманів можуть бути – Дністровський, Дніпровський, Тилігульський, Молочний тощо;

• губа – затока воронкоподібної форми, дуже глибоко вдається у суходіл, в яку впадає ріка; приклади – Обська губа, Двинська губа, Печерська губа;

• фіорд – вузька й глибока затока, довга й витягнута, далеко вдається у суходіл в межах гірських систем, з обривистими та крутими схилами; є результатом затоплення трогових льодовикових долин морем; райони поширення – узбережжя Скандинавських гір і Патагонських Анд, о.Ісландії;

Протока – водні простори, що розділяють ділянки суходолу і з’єднують окремі акваторії океанів і морів або їх частин. Протоки можуть розділяти наступні категорії суходолу:

• материки між собою (Берингова, Гібралтарська, Дрейка, Баб-ель-Мандебська);
• острови від материків (Ла-Манш, Па-де-Кале, Магеланова та ін.);

• острови від островів (Зондська – між о.Суматра і о.Ява, Св. Георга – між о.Ірландія і о.Великобританія, безліч проток в архіпелагах островів).