У 9 класі загальноосвітньої школи

 

Львів, 2014

Опорні схеми і таблиці на уроках історії України у 9 класі загальноосвітньої школи (методичний посібник для учителів)/ Укл. Івануса Г. – Львів: ЛОІППО, 2014. – 40 с.

 

Методичний посібник підготовлено відповідно до чинної програми «Історія України. 8 клас» для 11-річної школи Міністерство освіти і науки України для навчальних загальноосвітніх закладів.

Матеріал систематизовано, згруповано, узагальнено у вигляді доступних, чітких, зрозумілих опорних схем та таблиць. Він може стати в пригоді кожному викладачеві – досвідченому або молодому спеціалісту.

Посібник призначено для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

 

 

Рекомендовано до друку кафедрою суспільствознавчої та культурологічної освіти

(протокол № 5 від 27.06.2014 р.)

 

9 клас.Тема 1. Формування модерної української нації. Теорія та суспільні виклики першої половини XIX ст.*

Дослідження життєдіяльності людини і суспільства є неможливим без розуміння поняття «етнос». Слово «етнос» грецького походження. Давньогрецький поет Гомер (у його творах уперше зустрічаємо цей термін) позначав цим словом не лише окремі групи людей, а й рої комах або зграї птахів. Себе греки не називали етносом, але з якогось часу стали використовувати цю назву стосовно сусідніх негрецьких племен. Цю традицію пізніше запозичили римляни, які почали так називати варварів. З прийняттям християнства поняттям «етнос» стали називати язичників-нехристиян.

Сучасні дослідники проблем націотворення приділяють багато уваги поняттю «етнос».

Спільність мови

Спільна матеріальна та духовна культура

Спільність території

 

 

 

Етнос, на думку вітчизняних дослідників, - це спільнота, у якій люди об’єднані вірою в спільне походження та наявністю культурної єдності (мови, звичаїв, міфів тощо). Підставами для цієї віри можуть бути як реальні факти, так і певні уявлення. Найчастіше етноси об’єднує віра в уявні обставини – міфи про спільне походження.

Етнос – це група людей, яка історично склалася на певній території ї характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу життя та особливостями психічного складу.

Етнос як суспільно-природне утворення слід відрізняти від історичних спільнот людей, таких як рід, плем’я, народність, нація, які хоч формуються на основі певних етнічних спільнот, проте є продуктом історії, соціокультурними утвореннями.

На зміну племенам прийшла нова історична форма спільності людей – народність.

Народність – історична форма мовної, територіальної, економічної і культурної спільності людей, яка виникає в процесі злиття різних племен:

· складається з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою, або з різномовних племен, що змішуються внаслідок завоювання одних племен іншими;

· спільною мовою народності стає, як правило, мова численнішого або розвиненішого з її етнічних компонентів;

· територія, на якій проживає одна народність, може бути розділена кордонами декількох держав.

Подальший розвиток суспільного життя привів до виникнення нової, етносоціальної спільноти людей – нації.

Нація – духовна спорідненість природно і соціально визначеного етносу (або декількох етносів), яка формується завдяки єдності таких засад:

• територіальних: має свою територію, яку охороняє як джерело своєї живучості;
• етнічних: формується, як правило, з людей одного етнічного складу;
• економічних: спільність господарських зв’язків об’єднує людей, зв’язуючи їх єдиною справою і надією на позитивний результат;
• загальнокультурних: життєдайним джерелом її існування стають мова, традиції, звичаї, культура та історія, коли вони забуваються – нація занепадає;
• психологічних: має спільні особливості психічного складу (певні спільні риси, адекватна реакція на подразники, тотожні оцінки), які визначають поняттям «національний характер».