Тема 1. 2. Спеціалізація та кооперування підприємств

В ОБ'ЄДНАННЯХ

1.2.4. Поняття та сутність концентрації виробництва.

1.2.5. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.

1.2.6. Кооперування підприємств.

 

1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.

Однією з найважливіших умов підвищення ефективності промислового виробництва є удосконалення форм його суспільної організації — концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і розміщення.

Концентрація виражає процес зосередження виробництва на усе більш великих підприємствах. Цей процес характеризується збільшенням розмірів промислових підприємств і зростанням частки великих підприємств у загальному випуску продукції галузі. Концентрація виробництва знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншими формами суспільної організації виробництва і має серед них визначальне значення. Високий рівень концентрації є обов'язковою передумовою застосування новітньої високопродуктивної техніки, здійснення раціональних форм спеціалізації, кооперування і комбінування.

Сутність концентрації виробництва виявляється в укрупненні розмірів підприємств (абсолютна концентрація) і в розподілі загального обсягу виробництва галузей промисловості між підприємствами різного розміру (відносна концентрація).

Відносна концентрація формується під впливом абсолютної, тому при аналізі і плануванні першорядне значення має визначення абсолютної концентрації.

Концентрація виробництва може здійснюватися в трьох основних формах:

1) концентрація різнорідних виробництв на підприємствах універсального типу;

2) концентрація виробництва однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах;

3) концентрація на основі комбінування взаємозалежних виробництв у рамках одного підприємства.

Перша форма концентрації є характерною для машинобудування, друга притаманна всім галузям видобувної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, деяким галузям харчової промисловості (борошномельна, цукрова), а третя — металургії, хімічної, целюлозно-паперової і харчової промисловості (маслодільна, м'ясна, спиртова й ін.).

Спеціалізоване велике підприємство і комбінат - дві прогресивні форми концентрації, що забезпечують найбільш високу ефективність виробництва.

З погляду основних напрямків процесу укрупнення промисловості, концентрація має такі форми, як концентрація і централізація. Власне концентрація являє собою ріст промисловості за рахунок виробничого нагромадження. Вона реалізується через створення нових великих підприємств, реконструкцію і розширення діючих.

Дуже ефективною формою концентрації промисловості є централізація. Вона означає створення великих виробничих комплексів при злитті окремих підприємств, що втрачають при цьому свою індивідуальну самостійність. Дотепер централізація промисловості здійснювалася переважно у вигляді процесу формування великих об'єднань. Створення виробничих об'єднань на базі діючих підприємств — найбільш швидкий шлях посилення концентрації виробництва. При цьому не потрібно тривалого часу, необхідного на нове будівництво, виділення великих капітальних вкладень на введення нових потужностей.

Складність проявів науково-технічного прогресу в промисловості обумовлює розмаїття процесів концентрації. Тому поряд з наведеними формами концентрації розвиваються й інші. У залежності від того, на якому рівні і як відбувається укрупнення виробництва, розрізняють агрегатну, технологічну, заводську й організаційно-господарську концентрацію.

Агрегатна концентрація — це збільшення одиничної потужності устаткування, тобто зростання максимальної для даного рівня розвитку техніки продуктивності машин і агрегатів, і збільшення частки устаткування великої потужності в їх загальному числі. Агрегатна концентрація безпосередньо відбиває науково-технічний прогрес, відбувається практично у всіх галузях промисловості і розвивається тільки інтенсивним шляхом.

Технологічна концентрація виражає укрупнення цехів, переділів у складі підприємств, що досягається як за рахунок якісного удосконалювання техніки (тобто агрегатної концентрації), так і шляхом збільшення кількості однотипного устаткування. Відповідно до цього росте частка великих виробництв у загальному обсязі даного виду продукції чи робіт. Отже, технологічна концентрація значно складніше агрегатної, її рівень залежить як від інтенсивних, так і екстенсивних факторів.

Заводська концентрація, що виражається в збільшенні розмірів підприємств, найбільш складна. Укрупнення підприємств може здійснюватися за рахунок технологічної концентрації, збільшення кількості виробництв у складі підприємств чи за рахунок простого об'єднання декількох підприємств в одне без будь-яких змін у техніці й організації виробництва. В останньому випадку заводська концентрація приймає форму централізації і називається організаційно-господарською концентрацією.

Організаційно-господарська концентрація виробництва, що виражається в створенні виробничих об'єднань і адміністративному об'єднанні дрібних підприємств, — це централізація управління, що повинна створювати передумови для концентрації виробництва в поєднуваних підприємствах на базі їх реконструкції і технічного переозброєння Збільшення масштабів виробництва в процесі концентрації і централізації здійснюється за наступними напрямками:

а) горизонтальна інтеграція — злиття двох чи більш компаній, зайнятих в одній сфері виробництва;

б) вертикальна інтеграція — комбінація різногалузевих компаній, виробництво в яких пов'язано єдиним технологічним ланцюгом;

в) комбінація різногалузевих компаній, технологічно не зв'язаних між собою.

Закономірність процесу концентрації виробництва обумовлена тим, що велике виробництво має цілу низку переваг перед дрібним. Переваги великих підприємств полягають у наступному:

- на великому підприємстві впроваджується устаткування великої одиничної потужності, що дає великий економічний ефект, який виявляється в здешевленні одиниці потужності, тому що зростання продуктивної здатності устаткування супроводжується значно меншим ростом його вартості.

- укрупнення підприємств створює умови для підвищення рівня заводської спеціалізації, сприяючи тим самим впровадженню і кращому використанню високопродуктивного устаткування, більш досконалої технології, а також поліпшенню організації виробництва і праці;

- витрати підприємства, що зростають непропорційно росту обсягу виробництва (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати, пов'язані з освітленням і опаленням будинків, і ін.) в умовах великого виробництва складають значно меншу частку собівартості одиниці продукції, чим на малому підприємстві;

- велике виробництво дозволяє більш ощадливо використовувати сировину, матеріали, паливо, що досягається скороченням видаткових норм сировини і матеріалів на одиницю продукції в результаті застосування більш досконалої техніки і методів технології виробництва. Крім того, на великих підприємствах створюється можливість утилізації відходів і організації виробництва побічних продуктів;

- на великих підприємствах є необхідні можливості й економічна доцільність безпосереднього з'єднання науки з виробництвом, тобто створення науково-дослідних лабораторій, могутніх конструкторських і технологічних бюро, дослідних установок. Витрати на їх утримання складають невелику частку в собівартості виробів, але вони сприяють науково-технічному прогресу і росту ефективності суспільного виробництва.