Стратегії (політики) керування запасами.

Стратегією (політикою) керування запасами називають сукупність правил, за допомогою яких визначають моменти часу і обсяги замовлень на поповнення запасів. У моделях керування запасами стратегія керування вибирається заздалегідь, і задача зводиться, таким чином, до пошуку параметрів даної стратегії. Найбільшого поширення набули так звані найпростіші стратегії управління запасами: періодичні і з критичними рівнями. Нехай y, h, H — запас ресурсу відповідно поточний, нижній (пороговий) і верхній (граничний); T— період планування; q — обсяг (партія) замовлення. У періодичних стратегіях замовлення формуються в кожному періоді Т. До них належать: 1) стратегія постійного рівня (T, H), згідно з якою через кожний проміжок часу T запас поповнюється до граничного значення H; обсяг замовлення — змінна величина q=H-y; 2) стратегія фіксованої поставки (T, q), згідно з якою через інтервал часу T видається замовлення розміром q. У стратегіях з критичними рівнями постійно стежать за рівнем поточного запасу, і тільки-но він опускається нижче порогового рівня, видається замовлення на поповнення запасу. Це такі стратегії: 1) стратегія фіксованого розміру замовлення (h, q), сутність якої полягає ось у чому – Якщо y<h замовити q, якщо y≥h нічого не замовляти нічого; 2) стратегія двох рівнів (h, H): якщо y<h, замовити q=H-y; якщо y≥h – нічого не замовляти. Розв’язок задачі керування запасами потрібно знаходити спочатку у просторі стратегій керування, а потім, згідно з обраною стратегією,— у просторі її параметрів.

 

 

15. Переваги та недоліки програмного методу одержання рівномірної випад­ко­вої послідовність чисел.

При програмному способі наступне випадкове число дістають за допомогою рекурентного співвідношення . Генеровані так випадкові числа називаються псевдовипадковими, оскільки між двома сусідніми чис­лами існує залежність. Функцію обирають складною, що включає логічні перетворення, аби згадана залежність практично не впливала на результат. Переваги програмного методу: 1) місця в оперативній пам’яті займає мало (близько десяти машин­них команд); 2) можна повторити спроби; 3) забезпечується одноразова перевірка якості випадкових чисел; 4) не потрібні зовнішні пристрої. Вади програмного методу: 1) відносно невелика швидкість утворення випадкових чисел; 2) запас чисел обмежений. Порівнюючи переваги та недоліки трьох методів генерування РВП [0, 1], доходимо висновку, що програмний спосіб породження псевдовипадкових чисел найприйнятніший для застосування в імітаційному моделюванні.