Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.

Право міжнародних організацій – це відносно молода галузь сучасного міжнародного права. Почала формуватися в середині 19 ст. Однак на сьогодні це одна з найбільш розвинутих галузей сучасного міжнародного права, яка суттєво впливає на всю сучасну правову систему. Цей статус зумовлений тим, що спостерігається тенденція збільшення кількості міжнародних організацій (зараз – близько 500). Особливість даної галузі полягає в тому, що джерела даної галузі є вирішальними для всіх інших галузей міжнародного права.

Вся система права міжнародних організацій поділяється на три елементи:

1. Норми, що визначають структуру, природу, компетенцію органів міжнародних організацій, їх функції, визначають діяльність апарату міжнародних організацій – норми внутрішнього права міжнародних організацій.

2. Норми, які визначають характер взаємовідносин міжнародних організації із суб’єктами міжнародного права – з членами міжнародних організацій. Норми, що регулюють порядок вступу, виключення, виходу з міжнародної організації, сплати вступних внесків тощо – норми зовнішнього права міжнародних організацій.

3. Норми, що стосуються порядку прийняття актів органів міжнародних організацій, пов’язані з правотворчістю міжнародних організацій.

Джерела права міжнародних організацій:

· Статут ООН

· Статути всіх інших міжнародних організацій

· Рішення і резолюції, що приймаються органами даних організацій

· Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями.

· Конвенція ООН про привілеї та імунітети ООН

· Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру. Закріплюється обсяг привілеїв та імунітетів представників держав у процесі функціонування цих організацій

· Регламенти міжнародних організацій – регулюють процедуру діяльності органів міжнародних організацій

Право міжнародних організацій – це система норм, що регулюють порядок створення міжнародних організацій, формування їх органів і визначають участь міжнародних організацій у міжнародній правотворчості.

Поняття і ознаки міжнародної організації.

Міжнародна організація – об’єднання держав для спільного вирішення тих чи інших проблем.

Установчі договори – договори про наміри створити міжнародну організацію та власне це створення.

Ознаки:

· Наявність установчого договору

· Наявність статуту

· Система органів

· Наявність відокремленого майна

· Постійний чи тимчасовий і регуляторний характер діяльності.

Приклад тимчасових міжнародних організацій – саміти, конференції, збори.

Класифікація міжнародних організацій.

· За напрямами діяльності:

1. Глобальні

2. Регіональні

· За напрямками діяльності:

1. Універсальні (широка правосуб’єктність) – ООН, ОБСЄ

2. Зі спеціальних питань (спеціальна правосуб’єктність) – ЮНЕСКО, МОП.

· За членством:

1. Відкриті

2. Закриті (НАТО в певний час)

· Предмет ведення:

1. Політичні

2. Економічні

3. Гуманітарні

4. Торгові

Членство в міжнародних організаціях.

1. Автоматичне членство (членами є держави, які підписали міжнародний договір, держави-засновниці).

2. Вступ. Саме в статутах чітко визначений порядок вступу. Вимоги до майбутніх членів:

a. Визнання статуту

b. Участь у роботі організації

До ООН приймалися тільки миролюбні держави.

Рада Європи – демократичні, соціальні, правові держави, що реально забезпечують права і свободи громадян.

Припиняється 2 способами:

1. Добровільний вихід

2. Виключення з організації (найчастіша підстава – несплата членських внесків).