Плевра – будова, листки. Середостіння.

Плевра(pleura) – серозна оболонка легенів.

В ній розрізняють два листки:

легеневий та пристінковий.

Вісцеральна (легенева) плевра щільно покриває з усіх боків саму легеню. Біля воріт вона

переходить у парієтальну (пристінкову) плевру, яка являє собою зовнішній листок

серозного мішка легенів.

У парієтальній плеврі умовно розділяють три відділи: реберну, діафрагмальну і середню

плевру. Парієтальна плевра бере участь у формуванні закутків плеври:

правого і лівого, розташованих між стінками грудної клітки і діафрагмою,

реберно-діафрагмальних та одного непарного – реберно-середостінного.

Закутки є запасним простором, куди легені входять під час глибокого вдиху.

Між легеневим і пристінковим листками плеври знаходиться щілина плеври, яка вміщує

близько 2 мл серозної рідини, що зволожує поверхні плеври, обернених одна до одної і цим

зменшується тертя між ними під час дихальних рухів. Права та ліва щілина плеври між собою

не сполучаються.

Повітря в щілині плеври немає, тиск – негативний – нижче атмосферного на 0,8- 1,2 кПа

(6-9 мм рт. ст.).

Тиск всередині легенів дорівнює атмосферному, що забезпечує нормальну функцію легенів: вони не відходять від стінок грудної клітки при вдиху і розтягуються при збільшенні об’єму грудної клітки. Негативний внутріплевральний тиск сприяє збільшенню дихальної поверхні легенів при вдиху, поверненню крові до серця, і, таким чином, покращанню кровообігу і відтоку лімфи.

При захворюваннях і пошкодженнях у щілину плеври може потрапити повітря, скупчуватись у ній рідина (ексудат), які розсувають листки плеври і утворюють порожнину плеври.

Якщо в порожнину проникає інфекція, розвиваються запальний процес - плеврит.

Присутність у щілині:

- повітря - зумовлює стискання легенів і розвиток пневмотракту,

- крові – розвиток гемотораксу,

- гною – епітораксу.

 

ПНЕВМОТОРАКС.

При розтині грудної клітки, наприклад при пораненнях або внутрігрудних операціях, з

пошкодженням плеври повітря проникає в щілину плеври (порушується її герметичність) і

легеня спадає. При цьому порушується не лише зовнішнє дихання, а й рефлекторна

регуляція внутрішніх органів, яка спричиняє кисневе голодування тканини і в першу чергу

головного мозку. Це супроводжується важкими ускладненнями, які часто призводять до

смерті.

Пневмоторакс може бути:

-закритим;

- відкритим;

- клапанним (найбільш тяжка форма).

9. СЕРЕДОСТІННЯ

комплекс закутаних клітковиною органів, що розміщені у грудній порожнині між листками

плеври.

Воно обмежене: справа і зліва - листками середостінної плеври,

спереду – грудиною з реберними хрящами,

ззаду – тілами грудних хребців й головками ребер,

знизу – діафрагмою,

зверху – верхньою апертурою грудної клітки.

Фронтальною площиною, що проходить позаду трахеї, середостіння умовно розділяється

на переднє і заднє.

В передньому середостінні розміщується:

- серце з перикардом,

- висхідна частина та дуга аорти,

- лімфатичні вузли,

- загрудинна залоза,

- діафрагмальні нерви.

В задньому

- стравохід,

- низхідна частина аорти,

- грудна протока,

- непарна і напівнепарна вени,

- блукаючі нерви,

- лімфатичні вузли.

Проникнення повітря та патогенних мікроорганізмів при пошкодженнях грудної клітини і органів

порожнини призводять до тяжких і загрозливих для життя ускладнень

- середостінної емфіземи,

- плевропульмонального шоку тощо.

 

 

ЛЕКЦІЯ №7

 

ТЕМА: «АНАТОМІЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ».

 

І. Сечова система – органи, що її утворюють

Сечова система об'єднує органи, які продукують сечу та виводять її назовні.

До органів виділення відносяться:

1.Нирки (ren, nephros).

2. Сечоводи (ureter)

3.Сечовий міхур (vesica urinaria)/

4. Сечівник (чоловічий або жіночий) (urethra masculina et uretra feminina)/.

 

ІІ. Нирки, будова, функції

Нирки (ren, nephros)– парний бобоподібної форми орган, розташований в заочеревинному

просторі з обох сторін поперекового відділу хребта на рівні XII грудного - II поперекового

хребців.

Права нирка розташована нижче лівої, т. як над нею знаходиться печінка.

Розміри нирки дорослої людини 11*5см, маса в середньому = 200 - 250 г.

Макроскопічно.

Нирка має: а) верхній та нижній кінці;

б) передню та задню поверхні;

в) медіальну та латеральну сторони.

На медіальній стороні розташовані “ ворота” нирок.

В “ворота” входять: - ниркова артерія, нерви;

виходять: - ниркова вена, - сечовід; - лімфатичні судини.

Зовні нирка вкрита щільною фіброзною капсулою, над якою знаходиться жирова капсула.

 

Мікроскопічно:

На розрізі нирка складається з двох шарів:

1.зовнішній – кірковий;

2.внутрішній – мозковий.

Чіткої межі між ними нема. Мозковий шар переходить у кірковий та навпаки.

Мозковий шар утворює 10-12 (до 15) пірамід.

Основа їх повернута до кіркового шару.

Верхівка – до “ воріт”, утворюючи сосочки. Ці сосочки впадають у малі ниркові чашки. Малі

чашки зливаючись утворюють великі. Великі відкриваються в ниркову миску.

Функції нирок:

1.Видільна – виділяє з організму продукти розпаду, залишки води, солі, отруйні речовини, деякі ліки.

2.Підтримують осмотичний тиск внутрішнього середовища організму за рахунок виділення з

нього залишків води та солей (хлориду натрію).

3.Приймають участь в водно- сольовому обміні та осморегуляції.

4.Забезпечують постійність реакції крові (pH крові) за рахунок зміни інтенсивності виділення

кислих та лужних солей при змінах реакції крові в кислу чи лужну сторону.

5.Секреторна – володіють здатністю до секреції органічних кислот та основ, іонів К+ та Na+.

6.Приймають участь у синтезі деяких речовин, які вони у майбутньому і виводять.

7.Участь у ліпідному, білковому та вуглеводному обмінах.