Тема 7. Процес, методи, форми і засоби навчання.

 

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно усвідомити, що методологічною основою процесу навчання є філософська теорія пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

Цей процес формують тісно пов’язані між собою компоненти: сприймання (безпосереднє, опосередковане), розуміння (усвідомлення, осмислення, осяяння), запам’ятання, узагальнення і систематизація, застосування на практиці як поштовх до пізнання і критерій істинності здобутих знань. Рушійною силою навчального процесу є протиріччя між пізнавальним і практичним завданнями з одного боку, та наявним рівнем знань, умінь і навичок, з іншого.

Далі бажано зупинитись на з’ясуванні сутності принципів навчання, як особових ідей або вихідних положень, які виражають зміст, форми і методи навчальної роботи відповідно до мети виховання і закономірностей процесу навчання.

Далі буде логічним вивчення методів навчання, з’ясування їх сутності, класифікації та форм організації навчання. При цьому слід усвідомити, що методи навчання – це упорядковані способи діяльності учителя (викладача) й учнів (студентів), спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань. Вони класифікуються залежно від джерел інформації, логіки мислення, рівня самостійності у процесі пізнання. Форма організації навчання – це чітко виражена в просторі і часі організація навчальної діяльності учнів (студентів), пов’язана з діяльністю вчителя (викладача).

 

Питання для самоконтролю

o Поясніть, чому процес навчання – це двосторонній процес?

o Які помилки Ви бачите у цьому реченні: “Процес засвоєння знань має таку логічну схему: розуміння, сприйняття, систематизація, узагальнення, закріплення”?

o Що таке принципи навчання? Чи завжди вони ефективні?

o Що таке активне навчання? Чи завжди воно ефективне?

o Які особливості має модульне навчання?

o Поясніть, чим метод навчання відрізняється від форми?

o При рішенні яких дидактичних завдань можливе використання мовних, наочних, практичних методів?

o Які форми проведення занять існують у вищій школі?

o Які види та форми контролю знань є важливим компонентом процесу навчання?

 

Дидактичний тест

 

Виберіть правильні відповіді:

1. До дидактичних принципів навчання можна віднести:

а. системність;	в. цілеспрямованість;
б. індивідуальний підхід до учнів;	г. наочність.

 

2. Оптимізація навчального процесу залежить від таких факторів:

а. доброзичливого психологічного клімату:	в. ефективних технологій навчання;
б. планомірного контролю знань;	г. оформлення навчальних приміщень.

 

 

3. Під змістом освіти розуміють:

а. світоглядність;	в. навчальні посібники;
б. навчальні плани;	г. знання, уміння.

4. До методів проблемного навчання відносять:

а. дедуктивний;	в. репродуктивний;
б. пошуковий;	г. дослідницький.

 

5. Основними формами організації навчання у вузі є:

а. дискусія;	в. лекція;
б. семінар;	г. рольова гра.

 

 

Тема 8. Теорія виховання.

Розпочинаючи самостійну роботу над цією темою необхідно звернути увагу на найважливіші її проблеми:

o об’єктивні й суб’єктивні чинники формування особистості;

o виховання у широкому й вузькому розумінні;

o виховання і розвиток;

o виховання, самовиховання і перевиховання;

o освіта і навчання – провідний чинник виховання фахівця.

 

На думку академіка А.М.Алексюка, об’єктивні основи виховання закладені в самому суспільстві, природа якого, зрештою, й регулює поведінку людей. Вони закладені у людській природі, в духовному та фізичному світі людини.

Суб’єктивними чинниками виховання слід вважати всю систему соціальних інститутів і, перш за все, таких як: сім’я, засоби масової інформації, різні культурні установи, молодіжні організації. Природно, суб’єктивними чинниками виступають організаторська і виховна діяльність держави, існуючих у ній освітніх систем, навчально-виховних закладів.

Виховання – це соціально і педагогічно організований процес створення оптимальних умов для формування людини як особистості; вплив вихователя з метою формування в неї бажаних соціально-психічних і фізичних якостей. З цього визначення випливає, що виховання існує в широкому й вузькому розумінні.

Виховання в широкому розумінні – це надзвичайна величезність зв’язків і стосунків особистості в макро- і мікросередовищі. Головною ж ознакою виховання у вузькому значенні слід вважати цілеспрямований і систематично здійснюваний вплив однієї людини (вихователя) на іншу (вихованця) для того, щоб формувати в останньої риси, бажані вихователю. Є підстави стверджувати, що вказана ознака виховання у вузькому розумінні збігається з тим змістом, який вкладав А.С.Макаренко у поняття парної педагогіки. Останню, за умов її абсолютизації, видатний український педагог різко критикував. Доцільно далі проаналізувати суть парної педагогіки, яка розглядає особу як об’єкт виховання. Логіці парної педагогіки А.С.Макаренко протиставив логіку радянської педагогіки: від колективу до особи. Однак це протиставлення має діалектичний характер і не є відношенням типу “або-або”.

З’ясувавши сутність виховання, його розуміння в широкому і вузькому значенні, необхідно перейти до структури виховного процесу та основних форм його організації.

Під структурою виховного процесу слід розуміти логічно взаємопов’язані компоненти, які забезпечують процес формування особистості: оволодіння правилами і нормами поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення вмінь і навичок в поведінці, практичну діяльність у соціальному середовищі.

Слід звернути увагу на те, що виховний процес – це свідомо організований, систематично здійснюваний процес, що реалізується на основі суспільно вагомих мети і умов. Виховний процес передбачає виникнення соціальних відносин між вихователями і вихованцями на основі їх взаємодії. У цьому загальному розумінні виховний процес збігається з поняттям “педагогічний процес”, хоча в цілому поняття “педагогічний процес” вужче, ніж поняття “виховання”. Педагогічна діяльність є складовою частиною виховного процесу.

Далі доцільно зупинитись на з’ясуванні питання щодо форм організації виховного процесу та її сутності.

Логічне завершення вивчення теми забезпечить з’ясування проблеми самовиховання – як систематизованої і цілеспрямованої діяльності особистості, що спрямована на формування і удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

 

Питання для самоконтролю

o Який об’єктивний зміст має категорія виховання?

o У чому полягає суть виховання у широкому та вузькому розумінні?

o Охарактеризуйте парну педагогіку. В чому її переваги та основні недоліки?

o Визначте співвідношення понять “виховання”, “педагогічний процес”.

o У чому полягає провідна роль виховання у розвитку особи?

o У чому полягає сутність національного виховання?

o Яке значення для практичної діяльності має визначення цілей виховання?

o Назвіть основні принципи виховання та поясніть їх призначення у виховному процесі.

o Складіть перелік педагогічних методів виховання, що використовуються викладачами в академії. Які з них є дійсно ефективними? Чому?

o Яку роль у процесі виховання відіграє самовиховання?

o

Дидактичний тест

 

Виберіть правильні відповіді:

 

1. Виховання – це:

а. процес, що забезпечує розвиток особистості;	в. процес передавання суспільного досвіду.
б. процес накопичення знань;

2. Головна мета національного виховання:

а. розвиток громадянина незалежної держави;	в. відродження традицій;
б. зміна соціальних цінностей;	г. перевиховання.

 

3. Вибір методів виховання залежить від:

а. індивідуальних особливостей виховання;	в. завдань виховання.
б. типу навчального закладу;

 

4. Основними критеріями виховної роботи є:

а. мета, ідеал;	в. рівень вихованості особистості;
б. шляхи виховання;	г. засоби виховання.