Регулювання державних відносин у сільському господарстві зарубіжних країн.

Останніми роками перед багатьма країнами постає питання про необхідність посилення регулюючої ролі держави щодо сільськогосподарського виробництва. Основними важелями державного регулювання вважаються:

— цінове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції;

— система оподаткування;

— кредитно-фінансовий механізм;

- антимонопольна політика;

- регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— спеціальні цільові програми.

Застосування цих важелів у різних країнах здійснюється по-різному. Якщо, наприклад, для країн колишнього СРСР характерна державна підтримка слабких неприбуткових господарств, то в США підтримку дістає ефективне високотоварне виробництво (близько половини субсидій отримують 15 відсотків великих фермерських господарств).

В Італії державне регулювання сільського господарства (точніше — втручання, адже Конституція використовує саме цей термін) можливе щодо розмірів земельних ділянок, режиму сільськогосподарських земель, їх поліпшення та перетворення, а також надання допомоги дрібним та середнім землевласникам.

Цікаво, що для країн Західної Європи характерним є не стільки внутрішнє державне регулювання відносин у сільському господарстві, скільки регулювання на рівні Європейського Союзу. Єдина аграрна політика країн ЄС стосувалася перш за все регулювання експорту та імпорту.

У країнах Західної Європи регулювання виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється також через квотування. Це регулюється актами про сільськогосподарський маркетинг. Згідно з внутрішнім законодавством квоти стосуються особисто товаровиробників, а не земельних ділянок.

Для країн Східної Європи початку перебудови було характерне суттєве обмеження втручання держави в розвиток аграрного сектора з метою досягнення так званого «ринкового саморегулювання» сільського господарства. Результатом такої політики є різке загострення аграрної кризи в регіоні. Тому зараз створюється нова система державного регулювання сільськогосподарської сфери, спрямована як на впорядкування внутрішнього аграрного ринку, так і на регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

 

154. Спільність та відмінність правового регулювання фермерського господарства за законодавством України, США і Республіки Казахстан. ФГ США займають лідерство по в-ву і експорту с/г продукції, забезпеченні продовольчої безпеки. ФГ США – п-ство, яке продає чи може продати с/г продукцію на суму 1000 і більше. Є приватними, 90% не мають статусу юр.ос. Америк.. ФГ надають субсидії, якщо ціни на с/г продукцію знижуються до встановленого рівня. Фермери, які беруть участь у вирощуванні продуктів уряд гарантує видачу компенсації, якщо ринкова ціна падає і є нижчою і є нижчою від ціни визначеної урядом США. Вимаг. Реєстрація ФГ і в США, і в Укр. Членом Укр. ФГ м.б. діти 14 р., то в США – акції належать всім родичам. Члени ФГ Укр. І США несуть обмежену відповідальність за борги. ФГ зобов’язане сплачувати державі податки і збори. Власники ФГобох країн законодавство надає право безперешкодного виходу з них. При виходу з УКР. ФГ його член може отримати свою частку, як в майновій, так і в грошовій формі. В ФГ США – мають право на придбання в першочерговому порядку акції. Не припиняє існування після смерті засновника в обох країнах. ВІДМІННІСТЬ – 1. Укр. ФГ не випускає акції для своїх членів, в США – акції пропорційно майновим внескам. 2. В Укр. Є обмеження к-ті землі ФГ, в США нема. 3. В укр..ФГприйняття рішення не вимагається законодавством, в США – обов’язкове голосування пропорційно к-ті акцій. ФГ Казахстану виступає у формі селянських господарств здійснюваного у формі сімейного п-ства. ФГ засноване на зд. Особистого п-цтва.