Виникнення товарного виробництва та його історичний розвиток. Товар і його властивості

______________________________________________________________________

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Натуральне (самодостатнє) виробництво – це такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Його ознаки:

- виробництво здійснюється для власних (внутрішніх) потреб виробника;

- замкненість економічної діяльності (економічно самостійне господарство опирається на власні ресурси і забезпечує себе усіма життєвими благами);

- нерозвинений поділ праці (універсалізація праці);

- переважає ручна праця, примітивні засоби виробництва та найпростіша організація праці;

- визначальна роль у збільшенні обсягів виробництва належить приросту ресурсів;

- відсутність, або випадковий характер обміну;

- примітивність, рутинність виробництва.

Поділ праці і спеціалізація зумовили переростання натурального господарства у товарне виробництво, що є розвиненішою і ефективнішою формою суспільного виробництва.

Товарне виробництво – це такий тип організації виробництва, який базується на суспільному поділі праці та економічній відокремленості виробників, а продукти виробляються для продажу чи обміну на ринку.

Основні передумови і ознаки товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- економічна відокремленість виробництва на основі приватної власності;

- ринковий зв’язок між виробником і споживачем;

- еквівалентність обміну;

- виробництво для задоволення не власних потреб, а для обміну;

- економічна конкуренція.

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинене. При простому товарному виробництві процес виробництва здійснюється власниками засобів виробництва. Це дрібне виробництво самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Гроші, отримані від продажу своєї продукції, використовують для задоволення власних потреб у певних товарах. Розвинене (капіталістичне) товарне виробництво базується на найманій праці і машинній індустрії. Це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, притаманний капіталістичному суспільству.

Просте і розвинуте товарне виробництво мають як спільні, так і відмінні риси.

 

Просте товарне виробництво	Розвинене товарне виробництво
Базується на особистій праці дрібного власника засобів виробництва; Мета - задоволення потреб виробника і членів його сім’ї; Продукт праці належить виробнику; Виробництво товарів має обмежений характер;   Незначні масштаби випуску товарів, переважно ручна праця.	Базується на застосуванні найманої праці;   Мета – одержання прибутку;   Поділ і кооперування праці; Загальний, панівний характер виробництва; все, що виробляється стає товаром, товаром стає і робоча сила; Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця.

 

Спільним для обох типів є приватна власність, суспільний поділ праці, ринкова форма зв’язків, конкуренція.

Усі результати товарного виробництва виступають у формі товарів.

Товар – продукт виробництва, виготовлений для продажу, а не для власного споживання; це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Він характеризується:

- споживчою вартістю – здатністю задовольняти певну потребу;

- вартістю – витратами праці на його виробництво. Вартість товару проявляється у своїй зовнішній формі – міновій вартості. Це певне кількісне співвідношення, у якому один товар обмінюється на інший.

Наведена характеристика властивостей товару узгоджується із теорією трудової вартості, вона була започаткована класичною, а згодом розроблялась марксистською економічною теорією.

Вартість за трудовою теорією визначається уречевленими в товарі суспільно необхідними витратами праці. Споживча вартість у класиків є об’єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, щоб задовольняти потреби людей.

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва, він регулює зв’язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів можуть здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

- стихійно регулює суспільне виробництво;

- стимулює розвиток продуктивних сил суспільства;

- обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників.

Згідно сучасної неокласичної теорії товар характеризується корисністю, цінністю, рідкістю. Корисність блага у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, є поняттям суб’єктивним, індивідуальним для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання того чи іншого товару чи їх наборів. Ступінь корисності блага – це його цінність. А цінність залежить від запасу (кількості) даного товару, нагальності у ньому споживача, тобто, цінність благ залежить від їх рідкості. Рідкість відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Цінність виступає основою для визначення вартості товару. Таким чином, люди оцінюють товари і послуги не тільки тому, що на їх виробництво затрачена праця, а й тому, що вони мають корисність.

______________________________________________________________________