Тема заняття № 19. Дослідження біохімічних закономірностей реалізації імунних процесів. Імунодефіцитні стани.

 

Теоретичні питання

1. Загальна характеристика імунної систем: клітинні та біохімічні компоненти.

2. Природа антигенів та шляхи їх проникнення в організм.

3. Структура різних антигенів:

3.1. Структура високомолекулярних антигенів:

• Антигенна детермінанта (епітоп) полісахаридного антигену

• Епітопи білків-антигенів

3.2 Структура низькомолекулярних антигенів

4. Організація імунної системи:

4.1. Типи лімфоїдних клітин:

• В-лімфоцити

• Т-лімфоцити

4.2. Будова лімфоїдних клітин:

• Білки-рецептори В-лімфоцитів - мембранні форми імуноглобулінів

• Білки-рецептори Т-лімфоцитів

4.3. Функції лімфоїдних клітин:

• Регуляторна функція Т-хелперів, Т-супресорів

• Цитотоксична функція Т-ефекторів - клітинний імунітет.

• Секреторна функція плазматичних клітин.

5. Імуноглобуліни (антитіла):

5.1. Структура антитіл:

• Пептидні ланцюги

• Доменна структура

• Константна ділянка

• Варіабельна ділянка

• Активний центр молекули імуноглобулінів

5.2. Біологічні функції:

• Гуморальний імунітет

5.3. Механізми регуляції синтезу імуноглобулінів.

5.4 Біохімічні характеристики окремих класів імуноглобулінів людини (IgG,IgA,IgM,IgD,IgE).

6. Медіатори та гормони імунної системи:

6.1. Основні класи цитокінів:

• Інтерлейкіни (IL)

• Інтерферони: молекулярні механізми противірусної дії

• Білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин (фактори некрозу пухлин (TNF), колонієстимулюючі фактори росту (КСФ), трансформуючі фактори росту (ТФР))

7. Біохімічні компоненти системи комплементу людини.

7.1 Шляхи активації системи комплементу:

• Класичний механізми активації;

• Альтернативний (пропердиновий) механізм активації

8. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів:

• Первинні (спадкові)

• Вторинні імунодефіцити;

• Синдром набутого імунодефіциту людини.

 

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення наявності гістаміну у розчині за специфічною кольоровою реакцією із солями кобальту.

Принцип методу. Гістамін реагує із солями кобальту з утворенням забарвлених комплексних солей.

Хід роботи. 0,01-0,02 г гістаміну розчиняють в 1 мл води, додають 2-3 краплі розчину кобальту нітрату Co(NO3)2, або кобальту хлориду СоСl2й 1 краплю NaOH. Випадає осад червоно-фіолетового кольору.

Клініко-діагностичне значення. Гістамін є продуктом реакції декарбоксилювання L-гістидину, міститься в гранулах тканинних базофілів. Одним з фізіологічних ефектів гістаміну є участь його в імунологічних реакціях. Збільшення вмісту гістаміна в зоні запалення й ділянках взаємодії антигену з антитілом є одним з патогенетичних механізмів розвитку алергічних і анафілактичних реакцій.

 

Завдання 2. Визначення активності лізоциму у сироватці крові.

Принцип метода. Показником активності лізоциму служить величина, яка дорівнює різниці між процентом світлопропускання досліджуваної суміші після півторигодинної інкубації та процентом світлопропускання вихідної мікробної культури.

Хід роботи. В пробірку вносять по 0,03 мл досліджуваної сироватки, по і 1,47 мл мікробної культури мікрокока. Обережно струшують, а потім додають по 0, 03 мл вітаміну В6(вітаміну С) різної концентрації і витримують в термостаті при t=39°C 1,5 години. Після інкубації вимірюють оптичну густину на фотоколориметрі.

Приклад розрахунку: оптична густина культури 20; оптична густина дослідних проб після інкубації — 28; активність лізоциму в сироватці: 28 - 20 = 8 (%)

Клініко-діагностичне значення. Лізоцим (мурамідаза) слини — фермент, вміст якого складає 0,15-0,25 г/л, тобто біля 5% всіх білків слини. Основним джерелом є секрет піднижньощелепних залоз, в привушних залозах його вміст менший. Лізоцим має високі антибактеріальні властивості, оскільки руйнує клітиннустінку бактерій.

Клітини бактерій вкриті жорсткою пористою оболонкою пептидогліканової природи - муреїном. Муреїн побудований з довгих ланцюгів (ниток) полісахаридів, що складаються з N-ацетилглюкозаміну та N-ацетилмурамової кислоти. Полісахаридні ланцюги зшиті між собою білковими (пента- та тетра-пептидними) олігопептидами. Клітинна стінка (муреїн) - це гігантська мішковидна молекула пептидоглікану, що охоплює всю клітину. Лізоцим розщеплює глікозидні зв'язки між Н-ацетилглюкозаміном та N-ацетил-мурамовою кислотою в полісахаридах, і клітина гине.

Змістовий модуль 18. Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин